Ухвала суду № 57492886, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/34291/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року

у справі № 804/3042/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» (далі - ПрАТ «ВП «Техмаш»; позивач) до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000852201 від 12 лютого 2014 року. Судові витрати в розмірі 487,20 грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «ВП «Техмаш».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» просять залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «ВП «Техмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт № 267/04-61-15-01/13437402 від 27 січня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852201 від 12 лютого 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 968 136,00 грн. (645 424,00 грн. - основний платіж, 322 712,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 138.8.5 пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, страхових платежів, перерахованих на адресу ПрАТ «СК «Дніпроінмед» на виконання договорів добровільного страхування № 0301/1609 від 03 січня 2012 року, № 01/2012/2 від 26 січня 2012 року, № НС-26-01/2012/1 від 26 січня 2012 року, № 02/04/12/ТМ-Ф від 02 квітня 2012 року, № 01/08/12/ТМ-Ф від 01 серпня 2012 року, № 20/08/12/ТМ-Ф від 20 серпня 2012 року, № 07/12/12/ТМ-Ф від 07 грудня 2012 року та генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 27-12/2012-ГО від 27 грудня 2012 року, які, на переконання контролюючого органу, є нікчемними.

Такий висновок відповідачем зроблено виключно з огляду на акт № 489/222/21870998 від 09 серпня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки контрагента позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року, в якому з огляду на непредставлення ПрАТ «СК «Дніпроінмед» на перевірку первинної документації викладено думку про вчинення ним з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що реальний характер здійснення оспорюваних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (послуг), які містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV, а також необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст наданих послуг та їх вартість, банківськими виписками, переліком застрахованого автотранспорту, свідоцтвами про реєстрацію цих транспортних засобів, розрахунком амортизаційних відрахувань, оборотними відомостями по рахункам, договорами підряду з додатками, майно та майнові інтереси за якими страхувались, первинною документацією, яка свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаними договорами підряду.

Крім того, як встановлено судовими інстанціями, відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ПрАТ «СК «Дніпроінмед» зареєстровано згідно з розпорядженням Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1224 24 червня 2004 року.

Відповідно до довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України контрагент позивача в 2011 - 2012 роках здійснював такі види діяльності: 66.03.0 інші послуги у сфері страхування; 65.12 інші види страхування, крім страхування життя; 65.20 перестрахування; 66.21 оцінювання ризиків та завданої шкоди; 66.22 діяльність страхових агентів і брокерів.

Згідно з ліцензіями АВ № 584880 від 25 серпня 2011 року, АВ № 584872 від 25 серпня 2011 року, АВ № 584868 від 25 серпня 2011 року, АВ № 584876 від 25 серпня 2011 року, АВ № 584869 від 25 серпня 2011 року видом господарської діяльності ПрАТ «СК «Дніпроінмед» є страхова діяльність, яка може проводитись: у формі добровільного - страхування фінансових ризиків; у формі добровільного - страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)); у формі добровільного - страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; у формі добровільного - страхування від нещасних випадків; у формі обов'язкового - страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від дотримання контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, податковим органом під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в розглядуваному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.