Ухвала суду № 57492794, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/32968/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-РІВНЕ" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 804/11671/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-РІВНЕ" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-РІВНЕ" (далі - ТОВ "ОХОРОНА-РІВНЕ") звернулось в суд з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправними дії ОДПІ щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2014 року №0001761500 та скасувати його.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 14 березня 2014 року по 17 квітня 2014 року відповідно до плану-графіка планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання відповідачем проведено на підставі наказу про проведення планової виїзної перевірки, згідно з пунктом 75.1 статті 75, статей 77, 81, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ОХОРОНА-РІВНЕ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2014 року. № 36/04-83-22-01/32682881 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 939 402,00 грн., а саме за 4 квартал 2012 року на суму 1 197 402,00 грн., за 2013 рік на суму 472 000,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2014 року №0001761500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 909 103,00 грн., у тому числі 1 939 402,00 грн. за основним платежем та 696 701,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято після закінчення строку для його прийняття, а надана документація (рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт) спростовують висновки податкового органу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом після закінчення строку прийняття рішення, проте ПК України не визначені наслідки пропущення цього строку, як такі що тягнуть за собою неправомірність або протиправність рішення, а в свою чергу безтоварний характер спірних господарських операцій свідчить про протиправне формування позивачем податкового обліку платника податків за такими операціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції обгрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статтей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем та ПП "Перспектива 2008", ПП "Техінвест Д", ПП "Полтаваавтотрейдсервс", ПП "Пластметсервіс, ТОВ "Лідер", ТОВ "Майсвіт", ТОВ "Інтернафта", ТОВ "Опт Юніторг", ТОВ "Тріотекс" укладено ряд договорів про надання послуг по розробці, обстеженню та обслуговуванню охоронних систем.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій із вищезазначеним контрагентами, позивачем надано суду рахунки-фактури, податкові накладні та акти здачі прийняття робіт.

Крім того, 31 жовтня 2012 року між позивачем та ПП "Техінвест Д" укладено договір № 31/10 про надання послуг з організації та розширенню ринку послуг пов'язаних з діяльністю ТОВ "Охорона-Рівне", за умовами якого, виконавець надає наступні рекламні, інформаційні та маркетингові послуги: моніторинг потреб попиту; рекомендації по розширенню охоронних видів послуг; розповсюдження інформації про замовника та про його послуги.

Факт надання послуг, підтверджується наданими позивачем первинними документами, зокрема, рахунками-фактури, податковими накладними та актами здачі прийняття робіт, платіжними дорученнями.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що надана документація не містить необхідної інформації про зміст, обсяг поставлених послуг, не підтверджують фактичного виконання господарських операцій. Неможливо визначити, яку конкретно роботу/послугу надав виконавець для замовника, у якому обсязі та з якою метою послуги були надані, період, час та місце надання послуг, а відтак, й оцінити, чи були результати цих послуг використані у діяльності позивача.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-РІВНЕ" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 804/11671/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній