Ухвала суду № 57492788, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/34244/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Дудієвої Г.П., Романяка М.Я., Зозулінського О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №П/800/4251/14 за позовом Приватного підприємства "Одая" до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Одая" (далі - ПП "Одая") звернулось в суд з позовом до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року №0001561500, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 229 553,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 614 776,50 грн.; № 0001571500 в частині визначення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 204 169,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 602 084,50 грн.; № 0001581500 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 41 234,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 617,00 грн.; № 0001551500, яким позивачу зменшено розмірі від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 24 720,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ОДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Одая" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 30 жовтня 2014 року з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування за період з 01 липня 2011 року по 30 жовтня 2014 року, за результатами якої складено Акт від 12 листопада 2014 року № 63/05-33-22-00/00191721 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1., 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 1 229 553,00 грн., в тому числі за 2012 рік - 645 715,00 грн., 2013 рік - 403223 грн., 2014 рік - 180615 грн.; підпункту 14.1.7, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у розмірі 1 204 361,00 грн., в тому числі за липень 2012 року - 43 196,00 грн., серпень 2012 року - 20 935,00 грн., вересень 2012 року - 45 749,00 грн., жовтень 2012 року - 115 467,00 грн., листопад 2012 року - 227 157,00 грн., грудень 2012 року - 135 150,00 грн., січень 2013 року - 36 990,00 грн., лютий 2013 року - 123 352,00 грн., березень 2013 року - 144 077,00 грн., квітень 2013 року - 111 322,00 грн., січень 2014 року - 64 033,00 грн., вересень 2014 року - 44 616,00 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року на суму - 24 720,00 грн., завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2012 року - 41 234,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001561500, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 229 553,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 614 776,50 грн.; № 0001571500 в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 204 169,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 602 084,50 грн.; № 0001581500 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 41 234,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 617,00 грн.; № 0001551500, яким позивачу зменшено розмірі від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 24 720,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 березня 2012 року між ПП "Одая" та ТОВ "Росукренергохолдінг" укладений договір поставки нафтопродуктів, зокрема: бензин марки А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ.

На підтвердження реальності зазначеної господарської операції позивачем надано копії первинних документів, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунки-фактури, платіжних доручень та виписок по банківським рахункам.

Разом з тим, 09 жовтня 2013 року між позивачем та ПП "Аріс" укладений договір поставки бензину, який передавався згідно рахунку на оплату та оплачувався через банк у безготівковому порядку, що підтверджується наданими позивачем первинними документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури та виписками банку по рахунку.

Перевезення товару здійснювалося відповідно до договору оренди автотранспорту від 01 жовтня 2011 року, укладеного між позивачем та ФГ "Золота рибка", виконання якого підтверджено подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, актами виконання робіт тощо. Належність автомобілів та автоцистерн вищенаведеному контрагенту підтверджується відповідними технічними паспортами.

Рух коштів по всім вищенаведеним господарським операціям відображено позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Факт, використання позивачем придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності також підтверджується договорами оренди позивача з АЗС, торговими патентами на право здійснення торговельної діяльності, паспортами якості на бензин та дизпаливо, сертифікатами відповідності. При цьому, рух нафтопродуктів (прихід, розхід, залишок) викладений у товарних звітах ПП "Одая".

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що всі первинні документи по спірним господарським операціям з ТОВ "Росукренергохолдінг", ПП "Аріс" та ФГ "Золота рибка" містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

Водночас, колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки, складені відносно контрагентів позивача, правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не можуть вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Крім того, судами попередніх інстанції встановлено, що суму податку на додану вартість в розмірі 5 260,23 грн. по господарській операції з ПАТ "Миколаївобленерго" позивач відніс до складу податкового кредиту в квітні 2013 року на підставі податкових накладних від 24 січня 2013 року № 864/0017 та від 27 березня 2013 року № 1286/0018, які отримані від ПАТ "Миколаївобленерго".

Таким чином, суди правильно встановили, що предметом даних господарських операцій є надання позивачу електроенергії, а відтак, позивачем не порушено вимоги податкового законодавства.

Стосовно визнання реальності господарських операцій позивача з ФГ "Золота рибка", що виникли за договором купівлі-продажу дизельного палива по ціні 9,64 грн. за 1л, яке позивач поставив даному контрагенту згідно видаткової та податкової накладної, суди виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Тобто, застосування контролюючим органом звичайних цін в порядку статтею 39 ПК України, може мати місце лише у випадку виявлення контрольованих операцій. В протилежному випадку, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (тобто вартості, зазначеної сторонами в договорі).

За приписами підпункту 14.1.71. пункту 14.1. статті 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до статті 39 цього Кодексу, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

Згідно з підпунктом 39.2.1. пункту 39.1. статті 39 ПК України, для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є: а) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

У відповідності до підпункту 39.2.1.4. пункту 39.2.1. статті 39 ПК України господарські операції, передбачені у підпунктами 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів грн. (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Судами встановлено, що відповідачем в акті перевірки взагалі не наведено жодних доказів, обставин, наявність яких є підставою для застосувати контролюючим органом до спірної господарської операції позивача з ФГ "Золота рибка" норми статті 39 ПК України, які регулюють питання "звичайної ціни". При цьому, в акті перевірки взагалі відсутнє посилання відповідача на норми статті 39 ПК України, а положення статтей 134, 135, 137 ПК України, на які посилається відповідач в обґрунтування застосування порядку визначення звичайної ціни до господарської операції позивача з ФГ "Золота рибка", взагалі не стосуються даних правовідносин.

Таким чином, спірні господарські операції позивача з контрагентами у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак останнім правомірно сформовано витрати та податковий кредит по спірним господарським операціями.

З урахуванням викладеного, судами, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №П/800/4251/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній