Ухвала суду № 57492785, 11.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2016 р. м. Київ К/800/51081/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року

у справі № 826/9886/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У» пені у розмірі 878 473, 88 грн. Зобов'язано Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 878 473, 88 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у листопаді 2013 року позивачем подано відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2010 року - січень 2013 року, у яких відкориговано рядок 12.1 «обсяг придбання товару та ПДВ, сплачений митним органам».

Дані коригування призвели до зміни суми податкового кредиту та різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідачем проведено звіряння розрахунків позивача зі сплати ПДВ, за результатами якого складено акти від 0.04.2014 року № 16155-20 (звірка за період із 01.01.2013 року по 31.12.2013 року) та № 2199-20 (звірка за період за період із 01.01.2014 року по 17.03.2014 року), згідно з якими позивачу у 2013 році нараховано пеню у розмірі 380 854, 50 грн., а у 2014 році - у розмірі 497 619, 38 грн.

Причиною нарахування спірної у даній справі пені став висновок податкового органу про те, що з поданням уточнюючої розрахунків відбувається погашення податкових зобов'язань за попередні періоди, дані яких уточнено і, оскільки це відбувається несвоєчасно по відношенню до тих періодів , то є підставою для нарахування пені за весь час заниження.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В силу пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

В силу п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (абз. 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України).

Отже, пеня є видом відповідальності за порушення податкового законодавства, зокрема, за заниження податкових зобов'язань.

При цьому сума податкового зобов'язання узгоджується як з поданням декларації, так і з поданням уточнюючого розрахунку. В свою чергу, нарахування штрафних санкцій і пені може бути здійснено тільки у разі заниження податкового зобов'язання за весь його період.

Встановлено, що станом на 01.01.2011 року позивач мав переплату з ПДВ у сумі 9661 тис. грн. у вигляді перевіреного бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів. Переплату позивач мав включно по травень 2012 року, а саме у травні у розмірі 4319 тис. грн.

Уточнюючими розрахунками задекларовано переплату з ПДВ: за грудень 2010 року - 181 350, 00 грн.; за червень 2011 року - 712 327, 00 грн.; липень 2011 року - 1 199 015, 00 грн.; за серпень 2011 року - 637 437, 00 грн.; за вересень 2011 року - 1 246 103, 00 грн.; за липень 2012 року - 724 742, 00 грн.; за серпень 2012 року - 92 016, 00 грн.; за вересень 2012 року - 2 015 892, 00 грн.

Також позивачем задекларовано від'ємне значення ПДВ у жовтні та листопаді 2012 року.

У тих періодах, у яких збільшився показник рядка 25.1 «сума ПДВ, що сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету», позивачем проведено самостійне нарахування суми штрафу, у зв'язку з виправленням помилки у розмірі 3 %.

Разом з тим, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції послався на той факт, що за уточнений період сума податкового зобов'язання зменшувалася (заниження не було), отже, пеня не може нараховуватися, так як вона перекривається сумою наявної переплати за вказані періоди.

Таким чином, у даній справі встановлено суперечливі обставини, що позбавляють суд касаційної інстанції перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних відносин в цілому по суті спору.

В свою чергу, висновки судів про те, що подання уточнюючої декларації не є формою (джерелом) сплати податкового зобов'язання, оскільки уточнююча декларація є формою узгодження податкового зобов'язання, а пеня нараховується виключно на суму узгодженого податкового зобов'язання до дня його сплати, є помилковими, оскільки в силу п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, у даній справі підлягають перевірці відомості щодо наявності чи відсутності періоду заниження податкового зобов'язання, за який може нараховуватися пеня відповідно до вимог пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, розглянути спір з підстав, визначених у позові, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із вимогами чинного законодавства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року у справі № 826/9886/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук