Ухвала суду № 57492766, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/33767/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Рисіна О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №П/800/2795/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (далі - ТОВ "Долинські об'єднані мережі") звернулось в суд з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року №0002031500, №0002041500, №0002051500.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі ОДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 18 липня 2014 року № 259, у відповідності до вимог підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Долинські об'єднані мережі" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2014 року по взаємовідносинам з ПП "Віста-Торг", за результатами якої складено Акт від 04 серпня 2014 року № 292/1500/35182733 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення статей 203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальником ПП "Віста-Торг" в розмірі 1 966 095,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 393 219,00 грн.; пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у квітні 2013 року на 86 074,00 грн., у листопаді 2013 року на 35 372,00 грн. та заниження податку на додану вартість розмірі 271 773,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, занижено податок на прибуток на загальну суму 374 127,00 грн. за 2013 рік.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року: №0002031500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 561 190,50 грн., в тому числі 374 127 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 187 063,5 грн.; №0002041500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 407 659,50 грн., в тому числі 271 773 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135 886,5 грн.; №0002051500 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 121 446 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60 723 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є, зокрема: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; монтаж водопровідних мереж, системи опалення та кондиціювання.

Згідно рішення Долинської міської ради від 19 вересня 2007 року № 306 ТОВ "Долинські об'єднані мережі" визначено виконавцем послуг з теплопостачання в м. Долинська та відповідно до ліцензії, починаючи з 08 вересня 2008 року по 08 вересня 2013 року, з 06 вересня 2013 року (до 2018 року) здійснює виробництво теплової енергії, її транспортування магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

20 лютого 2013 року між ТОВ "Долинські об'єднані мережі" та ПП "Віста-Торг" укладено договір поставки № 20/02-2013, за умовами якого позивачем придбано товар (труби, відводи, фланець, перехід, трійник, коліно, засувки, реагент СВО-ку, РВТ, контролери, клапани, лічильники, пальник, регулятор тиску газу, ремкомплекти насосів, муфти м'якого з'єднання мережевих насосів).

На підтвердження факту реального виконання спірної господарської операції позивачем надано наступні документи первинного бухгалтерського обліку: видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості та картки по рахунках, акти списання товарно-матеріальних цінностей, банківські виписки, акт передачі простого векселя від 28 лютого 2014 року та акт передачі векселя.

Транспортування товару здійснено позивачем власним транспортом, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля.

Разом з тим, судами встановлено, що згідно внутрішнього наказу ТОВ "Долинські об'єднані мережі" від 31 листопада 2011 року № 26-а, на підприємстві застосовується касовий метод визначення доходів та витрат, а також для визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, зокрема, у відповідності до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

При цьому, судами встановлено, що всі податкові накладні включені позивачем до реєстрів до податкових декларацій з податку на додану вартість, а в свою чергу помилково включені до реєстру податкові накладні були вилучені і замінені про що надано уточнюючий розрахунок від 02 вересня 2013 року за квітень 2013 року на зменшення податкового кредиту у сумі 204 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 34 000,0 грн. по взаємовідносинам з ПП "Віста-Торг".

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що придбаний у контрагента товар за спірними господарськими операціями використаний позивачем у власній господарській діяльності, шляхом забезпечення безперебійної роботи котелень, які передані йому в оренду згідно рішення Долинської міської ради від 15 грудня 2011 року № 333, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей та відповідними фототаблицями.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірні господарські операції позивача з контрагентом у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак останнім правомірно сформовано витрати та податковий кредит за вказаними операціями.

Разом з тим, стосовно доводів податкового органу про нікчемність господарської угоди між позивачем та ПП "Віста-Торг", суди дійшли правильного висновку, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, недійсність зазначеного правочину у судовому порядку визнано не було, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки позивача, не можуть бути належними доказами того, що укладений ним правочин з контрагентом-постачальником не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Водночас, судова колегія Вищого адміністративного суду України також вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що чинне законодавство України не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, зокрема, в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

За таких обставин, судами, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №П/800/2795/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній