Ухвала суду № 57492738, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/2193/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Терентьєва А.А.,

представника відповідача - Солтовської Р.О.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Малого колективного підприємства "Праця" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі №815/1923/15 за позовом Малого колективного підприємства "Праця" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Мале колективне підприємство "Праця" (далі - МКП "Праця") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) в якому, з урахуванням уточнюючих позовних вимог, просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року № 0000262203, № 0000282203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалено нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку, просив скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що на підставі наказу від 31 жовтня 2014 року № 1095 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки" та направлень на перевірку, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-УІ, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку МКП "Праця", по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ "Еко-Буд-Монтаж", ТОВ "Торговий дім "Орлана", ТОВ "Дартон Білдінг", ТОВ "Кемпторг", за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 19 листопада 2014 року № 4444/15-54-22-03/14365320 за висновками якого прийняті податкові повідомлення - рішення від 20 лютого 2015 року № 0000262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 113 270 грн. (за основним платежем - 90 616 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 654 грн.) та № 0000282203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 495 186 грн. (за основним платежем - 396 149 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 99 037 грн.).

Вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами; пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період МКП "Праця" (Замовник) мало господарські відносини з TOB "Еко-Буд-Монтаж" (Підрядник) на підставі ряду договорів підряду, за якими Підрядник приймає на себе обов'язок по виконанню власними силами і засобами: поточний ремонт фасаду навчального корпусу за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 7; реконструкцію виробничих приміщень; поточний ремонт будівлі за адресою: м. Одеса, вул. пров. Бісквітний, 3;

В підтвердження виконання Підрядником зазначених робіт, надано:податкові накладні, відповідні договори, акти прийому-передачі матеріальних ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

Також судами встановлено, що між "МКП «Праця", TOB "Еко-Буд-Монтаж" та TOB "Райз Од" було укладено договори про відступлення права вимоги до договорів будівельного підряду.

Відповідно умов цих договорів Первісний кредитор передає належне йому право вимоги, що належало йому на підставі Договорів підряду з Боржником, а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за основним договором, що підтверджується підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками первинними документами, а саме: акт звіряння взаємних розрахунків від 02 грудня 2013 року та актом звіряння взаємних розрахунків від 10 лютого 2014 року.

20 серпня 2014 року МКП "Праця" (Замовник) та TOB "Дартон Білдінг" (Підрядник) уклали договір будівельного підряду № 200801.

У серпні 2014 року Підрядник TOB "Дартон Білдінг" виконав підрядні роботи: поточний ремонт фасаду гуртожитку №2 за адресою: м. Одеса, пров. Тополиний, 8 - на загальну суму 59 600,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9 933,33 грн.

Про підтвердження виконання умов за вищезазначеним договором свідчать первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, договір підряду № 200801 від 20 серпня 2014 року, акт приймання-передавання матеріальних ресурсів від 20 серпня 2014 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2014 року.

Також, судом встановлено, що у перевіряємий період МКП "Праця" (Покупець) та TOB "Торговий Дім "Орлан", TOB "Кемпторг" (Продавець) уклали ряд договорів купівлі-продажу.

Сума ПДВ була відображена у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від TOB "Торговий Дім "Орлан", TOB "Кемпторг".

Виконання умов за вищезазначеними договорами свідчать первинні бухгалтерські документи: договори, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури.

В підтвердження оплати придбаного товару та виконаних робіт позивач надав банківські виписки.

Придбані матеріальні цінності перевозилися співробітниками позивача, які перебувають з ним у трудових відносинах, на власних транспортних засобах. На підтвердження вказаних обставин представник позивача надала докази, що МКП "Праця" має зареєстровані транспортні засоби.

Прибуткування матеріалів відображено в регістрах бухгалтерського обліку, про що свідчать надані позивачем витяги із карток-рахунків.

Списання здійснювалось по регістрам бухгалтерського обліку, та відображено по матеріальним звітам, актам переробки матеріалів, видатковим накладним, актам виконаних робіт, про що також свідчать документи використання будівельних матеріалів та готової продукції (товару), з об'єктами використання будівельних матеріалів, виготовленої продукції, реалізації готової продукції. Проведення зазначених операцій повністю відображено МКП "Праця" як у бухгалтерському обліку підприємства, так і в податковому - у відповідних податкових деклараціях.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на акти перевірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про нездійснення спірних господарської операцій за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування за вказаними операціями, а відповідно про правомірність віднесення позивачем сум за вказаними господарськими операціями до податкового кредиту.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Малого колективного підприємства "Праця" задовольнити, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі №815/1923/15 - скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак