Ухвала суду № 57492668, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/50889/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Свинарьова О.В.,

представника відповідача - Кальковця В.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 810/1223/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" до Білоцерківської об'єднаної державн податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "РОСАВА" (далі - ПАТ "РОСАВА") звернулось в суд з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «У» від 13 жовтня 2014 року №0007192206/3170 частково, а саме в частині нарахування пені, у сумі 4 375 233,62 грн., за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства за Контрактом №47/631 від 18 грудня 2012 року, укладеним між Позивачем та ТОВ "Преміоррі" (Російська Федерація).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 вересня 2014 року працівниками ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "РОСАВА" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 09 січня 2013 року по 15 вересня 2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки та Додатки 2 і 3 до нього, за висновками якого винесено податкове повідомлення - рішення форма "У" від 13 жовтня 2014 року № 0007192206/3170 на суму 4 447 483,92 грн. - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства. З яких 4 375 233,62 грн. - пеня за порушення строків зарахування виручки у іноземній валюті за Контрактом №47/631 від 18 грудня 2012 року укладеним між ПАТ "РОСАВА" та ТОВ "Преміоррі" (Російська Федерація).

Судами встановлено, що 18 грудня 2012 року між ПАТ "РОСАВА" та ТОВ "Преміоррі" (Російська федерація) укладено контракт № 47/631, на умовах якого позивач експортував на адресу ТОВ "Преміоррі" продукцію власного виробництва.

Згідно п.5.1 вказаного Контракту ТОВ "Преміоррі" зобов'язувалося розраховуватися за отриману продукцію протягом 90 календарних днів від дати відвантаження.

Загалом, на умовах контракту № 47/631 від 18 грудня 2012 року Позивач реалізував продукції на 933 688,9 тис. руб, з яких оплачено 813 376,7 тис. руб.

Однак, ТОВ "Преміоррі" взятих на себе зобов'язань належним чином не виконало, і станом на 04 серпня 2014 року утворилася заборгованість у сумі 58 115 750,10 рублів Російської Федерації.

Номера митних декларацій, по яких здійснювався експорт та надходження валютної виручки по даних митних деклараціях наведено в додатку №2 до Акта перевірки. Граничні терміни надходження валютної виручки із за кордону зазначено у Додатку №3 Акту перевірки. Обставини зазначені у вказаних додатках позивачем не заперечується.

Крім того, позивачем подано заяву від 14 серпня 2014 року №14/6555 до Міжнародного комерційного Арбітражного Суду при Торгового-промисловій палаті України про стягнення заборгованості з нерезидента (ООО "Премиорри" 107078 Российская Федерация, г. Москва, ул. Новорязанская, 18) по контракту №47/631 від 18 грудня 2012 року, сума позову 5 8115 750,10 рублів Російської Федерації. Вхідний номер Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгового-промисловій палаті України 3226 від 15 серпня 2014 року та прийнято постанову від 15 серпня 2014 року про прийняття справи до провадження

Як стверджує позивач протягом 2013 року умови контракт виконувалися без відхилень, але починаючи з листопада 2013 року порушуючи умови оплати були значні затримки в оплаті продукції, а з травня 2014 року оплата майже припинилася.

Позивач вважає, що це сталось внаслідок форс-мажорних обставин в результаті збройної агресії Російської Федерації щодо України, заходами, які приймаються Урядом України, а також в зв'язку з масовими громадськими заворушеннями в Києві, Київському регіоні та всій Україні, виникнення складнощів у перевезенні вантажу та розрахунків.

Вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з наступного.

Закон України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185/94) прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Так, статтею 1 Закону №185/94 передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до статті 4 Закону №185/94 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідальність, що передбачена статтею 4 Закону №185/94 є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

В силу статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 6 Закону №185/94 передбачено, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

До форс-мажорних обставин слід відносити надзвичайну і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Обставини, на які посилається позивач як на форс-мажорні (збройна агресія Російської Федерації щодо України та заходи, які приймаються Урядом України, а також в зв'язку з масовими громадськими заворушеннями в Києві, Київському регіоні та всій Україні, виникнення складнощів у перевезенні вантажу та розрахунків) у контексті невиконання зобов'язань щодо повернення валютної виручки не обумовлені непереборною силою, тобто не є надзвичайними і невідворотними, адже жодних дій щодо повернення валютної виручки і запобіганню правопорушенню позивач не вчинив.

Водночас, у статті 10 Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що довідка Київської обласної торгово-промислової палати від 28 березня 2014 року №133а/01.6 не може бути доказом існування форс-мажорних обставин, оскільки підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РОСАВА" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 810/1223/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак