Постанова № 57492608, 26.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6987/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №95 о/с від 04.03.2010р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, визнання протиправним та скасування наказу №1123 від 04.12.2009р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №95 о/с від 04.03.2010р. та №1123 від 04.12.2009р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ були видані відповідачем через звинувачення позивача у вчиненні ряду злочинів при відсутності обвинувального вироку і постанови про порушення кримінальної справи у відношенні нього. Також, він зазначав, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях і поясненнях зацікавлених осіб, яким протистоять пояснення позивача, а не на допустимих та достовірних доказах. Позивач зазначав, що в основі наказів лежить висновок, зроблений за результатами попередньої перевірки заяви про скоєння злочину, проведеної у порядку ст..97 КПК України, а не службового розслідування. Позивач наголошував, що він був звільнений з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у період непрацездатності, про що відповідач був своєчасно повідомлений, та відповідно не був при цьому ознайомлений із дисциплінарним наказом про звільнення №1123 від 04.03.2009р., із атестаційними листами, що з боку відповідача є порушенням вимог ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.4.14 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС України, затвердженої Наказом МВС України №181 від 22.03.2005р.

Представник відповідача Головного управління МВС України в Одеській області заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов, зазначивши, що оскаржувані акти були прийняті відповідно до норм діючого на той час законодавства та підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді відсутні. Крім того, представником відповідача додатково зазначено, що у зв'язку з прийняттям 02.07.2015р. Закону України «Про Національну поліцію» з моменту набрання ним чинності 07.11.2015р. втрачає чинність Закон України «Про міліцію» та служба у міліції перестає існувати.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області Керницького Б.А. від 03.12.2009р. №1123 «Про покарання співробітників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області» за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, ст. 7 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, ухваленого рішенням колегії МВС України від 05.10.2000р. №7км/8, що виразилось у примушенні гр. ОСОБА_7 до відчуження належного йому житла, а також у нещирості проявленій під час службового розслідування, оперуповноваженого Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.(а.с.10-11)

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області Керницького Б.А. від 04.03.2010р. №95о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України було звільнено у запас Збройних Сил за п.66 ( за дискредитацію) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (а.с.15).

Частиною 2 статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією Українита Законами України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнення із неї, права і обов'язки таких осіб були визначені та урегульовані (на момент виникнення спірних правовідносин) Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565ХІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про міліцію" було встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Як свідчать матеріали справи, 05.10.2009р. до 16-го ВВБ (в Одеській області) СВБ ГУБОЗ МВС України надійшла скарга гр. ОСОБА_7 про прийняття заходів до працівників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, які намагалися заволодіти чужим майном.(а.с.81)

05.11.2009р. старшим оперуповноваженим з ОВС 16-го ВВБ (в Одеській області) СВБ ГУБОЗ МВС України підполковником міліції Андріановим С.С. складено висновок про результати перевірки скарги ОСОБА_7, затверджений 05.11.2009р. начальником 16-го ВВБ (в Одеській області) СВБ ГУБОЗ МВС України (а.с.16-18).

Відповідно до вказаного висновку про результати розгляду скарги ОСОБА_7 перевіркою встановлено, що 14.09.2009р. гр. ОСОБА_7 по телефону від своєї матері отримав повідомлення про затримання брата ОСОБА_9 співробітниками Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській та виїхав до зазначеного підрозділу з метою встановлення причин його затримання. У відділі міліції знаходився біля 3-х годин, після чого був запрошений на 2-й поверх до кабінету, співробітників карного розшуку, де знаходився його молодший брат ОСОБА_9 та три працівника міліції, які пояснили, що останній наніс ножове поранення гр. ОСОБА_10, а також те, що за не притягне його до кримінальної відповідальності необхідно заплатити 5000 тисяч доларів США. У разі відсутності необхідної кількості грошей працівники міліції запропонували перепродати квартиру ОСОБА_11 і пообіцяли при цьому закрити справу. Під тиском співробітників міліції ОСОБА_12 погодився з цією пропозицією та спільно з ними виїхав до дому за документами. З метою припинення цих протиправних дій з боку працівників Портофранківського ВМ гр.ОСОБА_7 зателефонував другому брату ОСОБА_13, знайомому батьків - ОСОБА_14, та повідомив про те, що працівниками Портофранківського ВМ за нанесення тілесних ушкоджень сусіду затримано його брата ОСОБА_9 та те, що працівники міліції намагаються заволодіти квартирою останнього. Через деякий час прибули ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Пізніше, на автомобілі "Ніва"д/з НОМЕР_1 прибули працівники міліції з ОСОБА_9. Було встановлено, що вони забрали з дому документи на квартиру останнього та поїхали до нотаріальної контори, де ОСОБА_9 надав довіреність невідомої особі на право розпоряджатися частиною його квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Лише після втручання ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 працівники міліції розірвали довіреність та за вимогою останніх спільно затриманим та його братом ОСОБА_7 повернулися до нотаріальної контори, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, де довіреність була скасована. В подальшому, по прибуттю до Портофранківського ВМ ОСОБА_9 був поміщений до чергової частини зазначеного відділу. Опитані ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також пояснили, що ОСОБА_9 був пониклий, ледве переміщався та мав синяк під правим оком. Під час перебування у відділі міліції ОСОБА_14 за допомогою мобільного телефону сфотографував двох співробітників Портофранківського ВМ, які проводили перевірку відносно ОСОБА_9, вимагали гроші за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та возили його до нотаріальної контори, а також зафіксував автомобіль ВАЗ-2121 "Ніва", д/з НОМЕР_1, на якому вивозили останнього. Опитати мешканців комунальної квартири АДРЕСА_1, на час проведення перевірки не надалося можливим у зв'язку з тим, що при неодноразовому відвідуванні двері вказаної квартири ніхто не відчиняв. Зі слів сусідів, мешканці квартири №2 двері нікому не відчиняють у зв'язку з великою заборгованістю за комунальні послуги. В ході перевірки встановлено, що 14.09.2009р. о 00.05 год. за нанесення ножового поранення громадянину ОСОБА_15 за місцем мешкання АДРЕСА_1 співробітниками Портофранківського ВМ був затриманий його сусід ОСОБА_9. За матеріалами перевірки 14.09.2009р. слідчим Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відносно ОСОБА_9 була порушена кримінальна справа № 09200900340 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та він був затриманий в порядку ст.115 КПК України. 17.09.2009р. обвинуваченому ОСОБА_9 обраний запобіжний захід - утримання під вартою та на час проведення перевірки він знаходився в ОСІ м. Одеси. Згідно журналу первинного обстеження ОСІ, при поміщенні до ізолятору ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 мав гематому правого ока. Крім того, перевіркою встановлено, що 14.09.2009р. в нотаріальній конторі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу була оформлено довіреність від імені ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_16, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, на право останнім розпоряджатися частиною його квартири, що розташована за адрес АДРЕСА_1. Того ж дня, через декілька годин реєстровим записом №3844 зазначена довіреність була скасована.

Згідно п.2 висновку про результати розгляду зазначеної скарги ОСОБА_7 від 05.11.2009р. за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, ст.7 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, проявлену нещирість під час проведення службової перевірки оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.

На підставі вищезазначеного, 03.01.2010р. було проведено атестацію ОСОБА_1, якою визнано, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за дискредитацію, про що свідчить атестаційний лист (а.с.23-24).

02.03.2010р. начальником ОМУ ГУМВС України в Одеській області та начальником УКЗ ГУМВС України в Одеській області відносно ОСОБА_1 складено подання, відповідно до якого вони приходять до висновку, про необхідність звільнення позивача за дискредитацію з органів внутрішніх справ (а.с.25-26).

Постановою помічника прокурора м.Одеси Польського М.В. від 05.03.2010р. відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу злочинів, передбачених ст.364 (зловживання владою або службовим становищем) та ст. 368 (одержання хабара).(а.с.37-38) Доказів скасування зазначеної постанови до суду не надано.

Разом з тим, згідно постанови помічника прокурора м.Одеси від 05.03.2010р. одержані в ході дослідчої перевірки докази свідчать про те, що працівник вчинив дії, що дискредитують його як працівника органів внутрішніх справ. В його діях вбачаються ознаки складів злочинів, передбачених ст.15, ч.3 ст.364 та ч.2 ст.368 Кримінального кодексу України, однак враховуючи те, що він добровільно відмовився здійснити свої наміри щодо закінчення злочину і злочин був закінчений на стадії замаху, підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за наведених обставин відсутні.

У ході офіційного з'ясування обставин справи, позивачем не спростовано зазначених обставин.

Разом з тим, під час застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 було порушено вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, щодо порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Згідно п.66 Положення, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до абз. 1-6 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При цьому, судом встановлено, що службового розслідування щодо вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1, за яке на нього накладено дисциплінарне стягнення, відповідне службове розслідування не проводилось. А висновок про результати розгляду скарги гр.ОСОБА_7 від 05.11.2009р., складений старшим оперуповноваженим в ОВС 16-го ВВБ (в Одеській області) СВ ГУБОЗ МВС України підполковником міліції Андріановим С.С. не є результатом службового розслідування, призначеного начальником, у порядку ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом вчинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Як зазначалося судом, 05.10.2009р. ОСОБА_7 звернувся до відповідача з відповідною заявою на неправомірні дії співробітників міліції, пов'язаних зі спробою неправомірного заволодіння чужим майном (а.с.81). Разом з тим, дисциплінарне стягнення було накладено Наказом №95о/с - 04.03.2010р., тобто з порушенням строку встановленого ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. У разі подання скарги виконання накладеного дисциплінарного стягнення не припиняється. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

При цьому, як свідчать матеріали справи, під час прийняття відповідачем наказу №95о/с від 04.03.2010р. ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.46).

Таким чином, всупереч перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності Головним управлінням МВС України в Одеській області виконано дисциплінарне стягнення відносно ОСОБА_1 та звільнено з займаної посади, всупереч ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням міністерства внутрішніх справ України в Одеській області було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, у зв'язку з чим наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 03.12.2009р. №1123 в частині звільнення ОСОБА_1. та наказ Головного управління МВС України в Одеській області від 04.03.2010р. №95о/с в частині звільнення у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 -підлягають скасуванню.

Разом з тим, скасовуючи наказ в частині звільнення позивача, суд приходить до висновку про необхідність поновити його на посаді, з якої його було неправомірно звільнено, а саме на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

02.07.2015р. Верховною РадоюУкраїни було прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015р. та відповідно до положень якого з моменту набрання ним чинності втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268) з 10.11.2015 року перебуває у стані припинення. Проте на час розгляду справи судом запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи ГУМВС України в Одеській області не внесено.

Також, згідно наявної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, де безпосередньо проходив службу позивач, перебуває у стані припинення, але запису про його припинення не внесено.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 8 лютого 1995р. №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові ВСУ від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Судом встановлено, що згідно довідки про доходи від 12.04.2016р. грошове забезпечення позивача на місяць складало 1575,75 грн., згідно з якими середньоденна заробітна плата позивача складає 75,04 грн. (а.с. 243).

Згідно п.24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29.07.1991р. № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача у стягнені середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 рік.

З урахуванням зазначеного, а також оскільки позивач проходив службу у Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.03.2010р. по 04.03.2011 р. - за 1 рік у розмірі 18 909,00 грн.

Рішення в частині виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1575,75 грн. та поновлення на посаді слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.2,3 ч.1 ст.256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №95о/с від 04.03.2010р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1123 від 04.12.2009р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області

Стягнути з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік з 04.03.2010р. у розмірі 18909,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1575,75грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять гривень сімдесят п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Танцюра