Ухвала суду № 57492512, 09.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року м. Київ К/9991/16643/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Зайцев М.П., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року

у справі № 2а-7552/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бизон»

до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бизон» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 16 лютого 2010 року (в редакції заяви про зміну предмету позову від 04 листопада 2010 року).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року позовні вимоги були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Станично-Луганському районі № 0000052301/0 від 16 лютого 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автоцентр Бизон» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Станично-Луганському районі провела планову (виїзну) перевірку ТОВ «Автоцентр Бизон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 2/23/34489796 від 04 лютого 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року на загальну суму 188750,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Автоцентр Бизон» неправомірно включило до складу валових витрат 1 кварталу 2008 року вартість придбаних у ТОВ «Нафтотрейд Україна» (згідно договору купівлі-продажу від 01 грудня 2007 року № 01/12-2007 ХВ) товарно-матеріальних цінностей (самоскидів HOWO), які в подальшому були реалізовані позивачем ТОВ «Рінат», оскільки згідно листа ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 05 грудня 2009 року № 14106/7/26-34 ТОВ «Рінат» здійснило реєстрацію транспортних засобів, придбаних у ТОВ «Автоцентр Бизон», на підставі дилерського договору від 03 січня 2008 року, укладеного між ТОВ «Автоцентр Бизон» та ТОВ «Терра Гермес», акту приймання-передачі транспортних засобів від 11 лютого 2008 року, вантажної митної декларації від 09 лютого 2008 року № 2022970 (одержувач/імпортер, особа відповідальна за фінансове врегулювання - ТОВ «Терра Гермес») та довідок-рахунків від 12 березня 2008 року № 208919, № 753872 (на продаж ТОВ «Рінат»). Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що позивач реалізував ТОВ «Рінат» автотранспорт, який фактично був ним придбаний у ТОВ «Терра Гермес», а не у ТОВ «Нафтотрейд Україна», а документи, отримані позивачем від ТОВ «Нафтотрейд Україна», не засвідчують фактичного здійснення операцій з придбання самоскидів HOWO.

16 лютого 2010 року ДПІ в Станично-Луганському районі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Автоцентр Бизон» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 283386,00 грн., у тому числі: 188924,00 грн. - за основним платежем, 94462,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2010 року № 0000052301/1 на аналогічну суму зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нафтотрейд Україна» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, придбання позивачем у ТОВ «Нафтотрейд Україна» самоскидів HOWO згідно договору купівлі-продажу від 01 грудня 2007 року № 01/12-2007 ХВ мало реальний характер, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними та накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Належних та допустимих доказів, які б підтвердили обставини, на які посилається податковий орган в акті перевірки, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-7551/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 року, було підтверджено правомірність формування ТОВ «Автоцентр Бизон» податкового кредиту за цими ж операціями, здійсненими з ТОВ «Нафтотрейд Україна».

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.П. Зайцев

______ Т.М. Шипуліна