Ухвала суду № 57492504, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/10831/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015

у справі № 825/3734/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Принт»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ «АІР-Принт» за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 № 372/22-36264565, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст.44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8, п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 819 637,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 802 877,00 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 та п. 177.8 ст. 177 ПК України, донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 29 244,90 грн.;

- п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем 16.06.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001552201, яким ТОВ «АІР-Принт» донараховано податок на додану вартість в сумі 1 204 315,50 грн. (802 877,00 грн. - за основним платежем та 401 438,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

-№ 0001562201, яким донараховано податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 1 229 455,50 грн. (819 637,00 грн. - за основним платежем та 409 818,50 грн. - штрафна (фінансові) санкції).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Новабуд-Інвест», на виконання умов договору купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема рахунками-фактурами, видатковими накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, податковими накладними.

Крім того, судами встановлено, що з метою доставки придбаного товару, між позивачем та ТОВ «ДАФ ТРАНС ЛТД» було укладено договір з надання автотранспортних послуг, виконання якого підтверджується актами надання послуг та банківськими виписками. Також доставка продукції, придбаної у ТОВ «Новабуд-Інвест», здійснювалось ПТП «Трамп» за укладеним з позивачем договором перевезення вантажу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та банківськими виписками.

Також судами встановлено, що поставка та зберігання придбаних товарів здійснювалась у господарському приміщенні, що перебувало в тимчасовому користуванні позивача за договором оренди господарського приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління ДФС у Чернігівській області - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль