Ухвала суду № 57492440, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2016 р. м. Київ К/800/3848/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року

у справі № 816/3736/14

за позовом ОСОБА_2

до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Полтавській області,

третя особа: Управління майном Полтавської обласної ради,

про визнання бездіяльності протиправною,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Полтавській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Регіонального відділення фонду Держмайна України по Полтавській області, яка полягає у невжитті заходів для реального виконання пункту 6.6 Плану приватизації Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства та пунктів 4, 5.2 Договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року; зобов'язати на підставі пункту 10 Договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року та рішення Полтавської обласної ради від 27 жовтня 1994 року «Про єдину систему органів приватизації в області» застосувати ефективні заходи для виконання пункту 6.6 Плану приватизації, пункту 4 Договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача вчинити певні дії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, зокрема, що рішенням сесії Полтавської обласної ради народних депутатів від 20 грудня 1993 року дозволено приватизацію майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (на даний час ТОВ «Агротехсервіс»), в тому числі квартири АДРЕСА_1, в якій мешкає позивач із сім'єю.

18 січня 1994 року на підставі вказаного рішення та керуючись Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» Фондом комунального майна Полтавської області видано наказ № 11-п «Про приватизацію державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства», яким дозволено приватизацію державного майна зазначеного підприємства.

24 лютого 1994 року наказом № 79-п Фонду комунального майна Полтавської області затверджено план приватизації державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства.

28 лютого 1994 року між Фондом комунального майна Полтавської області (продавець) та організацією орендарів Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (покупець) укладено договір купівлі продажу державного майна, за умовами якого продавець продає, а покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства.

У зв'язку з невиконанням Орендним Решетилівським ремонтно-транспортним підприємством взятих на себе зобов'язань щодо приватизації, передбачених Планом приватизації та Договором купівлі-продажу майна, а відділення фонду державного майна, як сторона Договору, не застосувало заходи, спрямовані на виконання умов Плану приватизації та Договору купівлі-продажу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання бездіяльності протиправною.

Суди, розглядаючи даний спір, виходили з того, що він є адміністративним.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Спірні правовідносини щодо відчуження нежитлового приміщення загальною площею 103,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 58, регулюються, зокрема, Законами України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію державного майна», «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

Дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

За змістом ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють, зокрема, повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого визнання неправомірною бездіяльності щодо невиконання умов приватизаційного договору, плану приватизації, не підлягає розгляду за правилами та в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 07 липня 2015 року у справі № 21-847а15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

При цьому, суд касаційної інстанції враховує, що п. 10 договору купівлі продажу державного майна від 28 лютого 1994 року передбачено, що всі спори, що виникають з цього договору або у зв'язку з його вимогами, тлумаченням, вирішуються шляхом переговорів, якщо сторони протягом десяти днів не досягають домовленості, то спір передається на розгляд арбітражного суду відповідно до чинного законодавства та цього договору.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто даний спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин та норми ст. 1, 12 ГПК України, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Полтавській області, третя особа: Управління майном Полтавської обласної ради, про визнання бездіяльності протиправною закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: