Ухвала суду № 57492071, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/11381/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015

у справі № 825/3904/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ Кабель Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТФ Кабель України» з питань правомірності декларування в податковій звітності з податку на додану вартість за січень-лютий, травень-червень 2011 року, квітень, червень-серпень 2012 року операцій з придбання у ТОВ «Синор» (ТОВ «ГАЛ-КАТ») та операцій з придбання за червень 2012 року у ТОВ «Галеон» та подальше використання придбаних у вищевказаних контрагентів товарів (робіт, послуг) та правомірності декларування в податковій звітності з податку на прибуток вищевказаних операцій за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 09.07.2014 № 1627/22/32194971, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.6 ст. 44, пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 290 404,00 грн., та зменшено від'ємне значення за 2011 рік на 11414780,00 грн., зменшено від'ємне значення за 3-й квартал 2012 року на 3632691,00 грн.;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 963 046,00 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму - 641 734,00 грн., та завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 681 290,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем 18.07.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0002152200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 363 005,00 грн. (з яких основний платіж - 290404,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 72601,00 грн.);

- №0002122200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 218 948,00 грн. (з них основний платіж - 812 632,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 406 316,00 грн.);

- № 0002132200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 641 734,00 грн.;

- № 0002142200, яким ТОВ «ТФ Кабель України» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 232 045,00 грн. (з них штрафні (фінансові) санкції - 116 023,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ГАЛ КАТ» (ТОВ «Синор»), на виконання умов договорів купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними, платіжними дорученнями. Відображення отримання товару від ТОВ «ГАЛ КАТ» здійснено позивачем в бухгалтерському обліку, про що свідчать аналізи субконто, оборотно-сальдові відомості, таблиці реалізації готової продукції. Якість товару, поставленого контрагентом позивача, підтверджено сертифікатами. Позивачем було використано отримані від ТОВ «ГАЛ КАТ» матеріали для виготовлення власної готової продукції згідно актів списання матеріалів на виробництво кабельно-провідникової продукції. Власна продукція була реалізована ТОВ «ТФ Кабель України» третім особам, зокрема ПП «ТАССО», UAB «TELE-FONIKA Baltic», ТОВ «ТФ Кабель».

Крім того, судами встановлено, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Галеон» на виконання умов договору на технічне обслуговування систем пожежної сигналізації та автоматичного водяного пожежогасіння підтверджується актом здачі-прийняття робіт, копіями журналів обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики (пожежогасіння), податковою накладною та платіжним дорученням. При цьому, надані позивачем копії первинних бухгалтерських документів підтверджують факт використання у власній господарській діяльності матеріалів, отриманих від ТОВ «ГАЛ-КАТ» для виробництва власної кабельної продукції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача як на підставу відсутності у нього права на формування податкового кредиту та витрат підприємства, правомірно не прийняті до уваги судів попередніх інстанцій, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на вироки у кримінальних справах щодо контрагентів ТОВ «Галеон», що є контрагентом позивача, оскільки взаємовідносини ТОВ «Галеон» та позивача не були предметом розгляду у зазначених справах.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль