Ухвала суду № 57492019, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/9007/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

у справі № 804/4313/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Груп»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 10.01.2014 № 7/221/31371098, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 499 014 грн.;

- пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 106 467 грн.

У зв'язку з запереченнями позивача на вказаний акт перевірки, відповідачем прийнято рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 06.03.2014 № 459/04-62-22-1/31371098, в якому встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 1 499 014 грн.;

- пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 106 467 грн.;

- п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несплату податку на доходи нерезидента з джерелом походження з території України на загальну суму 16 731,28 грн.;

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46, п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України ТОВ «ПОЛІМЕР-ГРУП» не надавало до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська розрахунки (звіти) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додатки ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 3 квартали 2012 року та за 2012 рік по нерезиденту ООО «Ричмедиа» (Російська Федерація) та ООО «Афлекс Дистибьюшн» (Російська Федерація)».

На підставі висновків зазначених актів перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000202201 від 06.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 133 083,75 грн., з яких за основним платежем - 106 467,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція в розмірі 26 616,75 грн.;

- № 0000212201 від 06.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 873 767,50 грн., з яких за основним платежем - 1 499 014,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 374 353,50 грн.;

- № 0000282200 від 06.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 20 914,10 грн., з яких за основним платежем - 16 731,28 грн. та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 4 182,82 грн.;

- № 0000292200 від 29.03.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання про нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 680,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення відповідача прийнято правомірно, оскільки позивачем не було надано документи, що підтверджують відповідність товару встановленим стандартам та технічної документації, яка встановлює вимоги до якості, крім того обставини транспортування товарів не підтверджено товарно-транспортними накладними. Позивач мав правовідносини з підприємствами, які відсутні за місцезнаходженням, відносно яких порушено справи про банкрутство та щодо яких неможливо провести перевірку.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Матеріали справи свідчать, що позивач у перевіряємому періоді мав правовідносини з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Пріма-Трейд-96», ТОВ «Санті», ТОВ «Енергія-Еко» ПП «АТМ» на підставі укладених з ними договорів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними та залізничними накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про нереальність вчинення перевезень товарів у зв'язку з недоліками товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки судом першої інстанції не зазначено в чому саме полягає невідповідність товарно-транспортних накладних, між тим вказані документи містять достатньо інформації на підтвердження реальності вчинення вказаних перевезень. Крім того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки у ТОВ «Санті», оскільки вказаний акт фіксує лише факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача та не може давати оцінку реальності укладеного правочину.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000282200 від 06.03.2014 та № 0000292200 від 29.03.2014, слід зазначити наступне.

Згідно з вищезазначеними актами перевірок встановлено здійснення позивачем виплати доходу нерезидентам джерелом походження з України, а саме: ООО «Ричмедиа» (Российская Федерация) виплачувались доходи у вигляді роялті в сумі 8 617,50 рос.руб. (екв. 2165,66 грн.), ООО «Афлекс Дистрибьюшн» (Российская Федерация) виплачувались доходи у вигляді роялті в сумі 13 684 дол. США (екв.109376,21 грн). Отже, перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 встановлено заниження задекларованих ТОВ «Полімер-Груп» показників у деклараціях з податку на прибуток підприємства (рядок 17ПН) з податку на доходи нерезидента на загальну суму 16 731,28 грн., в т.ч. за 3 квартали 2012 року на суму 16 731,28 грн., який не нараховано та не утримано при виплаті доходів вказаним нерезидентам за ставкою 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок та не сплачено до бюджету.

В судовому порядку встановлено, що між позивачем та ООО «Ричмедиа» (Російська Федерація) «Ліцензіар» був укладений ліцензійний договір № ДД-07/01-12 від 01.02.2012, а з ООО «Афлекс Дистибьюшн» (Російська Федерація) була укладена Партнерська угода № 269 від 29.02.2012.

Оподаткування доходів резидентів Російської Федерації регулюється положенням Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995, яку ратифіковано Верховною Радою України Законом України № 369/95-ВР від 06.10.1995 «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження ухилень від сплати податків».

Згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п. 160.2. ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із п. 103.2. ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п.103.4. ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.8. ст. 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що наявні у позивача під час виплати доходу вказаним нерезидентам довідки нерезидентів, що передбачені п.103.4 ст.103 ПКУ, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування.

Тому, позивач правомірно не здійснював нарахування та утримання податку з доходу, що був виплачений ним на користь ООО «Ричмедиа» (Російська Федерація), ООО «Афлекс Дистибьюшн» (Російська Федерація), а у відповідача були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України та, як наслідок, застосування штрафних санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 ПК України.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль