Ухвала суду № 57491995, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/7992/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014

у справі № 826/16861/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.07.2014 № 99726552201 та № 99826552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, позов задоволено; визнано неправомірними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КПФ «Промікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт № 420/26-55-22-01/24099635 від 15.05.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 558 980 грн. за період з ІІ кварталу 2011 року по 2013 рік; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що спричинило заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 416 666 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 18.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 99726552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 606 692 грн., у т.ч.: 558 980 грн. основного платежу та 47 712 грн.;

- № 99826552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 304 181 грн., у т.ч.: 202 787 грн. основного платежу та 101 394 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на доводах податкового органу про відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами: ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «Адея-кепітал», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Транс-інвестбуд», ТОВ «Века-груп», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з посиланням на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 ТОВ «КПФ «Промікс» на підставі цивільно-правових договорів мало взаємовідносини, зокрема, з ПП «Стройторг-Т», ТОВ «Даніус», ТОВ «Адея Кепітал», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс», ТОВ «Века Груп», ПП «Транс-інвестбуд», а також з фізичними особами-підприємцями - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Так, між позивачем (Покупець) та ПП «Стройторг-Т» (Постачальник) було укладено договори постачання №2403/С від 24.03.2011, №2103/С від 21.03.2011, №2807/С від 28.07.2011, №2005/С від 20.05.2011, №0212/С від 02.12.2011, №0506/С від 05.06.2012, №0706/С від 07.06.2012, №1506/С від 15.06.2012, №0106/С від 01.06.2012, за умовами яких Постачальник поставляє, а Покупець приймає та оплачує вартість обладнання, іменоване надалі «Вироби», на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами й у кількості, зазначеними у Специфікації (Додаток №1) до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджено специфікаціями, накладними, банківськими виписками, податковими накладними.

Також, ПП «Стройторг-Т» без укладення договорів було поставлено позивачу згідно рахунків-фактур, банківських виписок та податкових накладних.

Між ПП «Стройторг-Т» (Виконавець) і ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) було укладено договір №2811/С від 28.11.2011, за умовами якого Виконавець проводить вхідний контроль та роботи з пуско-наладки приладів Замовника, а Замовник приймає та оплачує результати робіт на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами й у кількості, зазначених у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджено специфікаціями, актами прийому-здачі приладів, актами прийому-здачі робіт, податковими накладними, банківськими виписками.

Також встановлено, що між ТОВ «Даніус» (Постачальник) і ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) укладено договори поставки №0403/Д від 04.03.2013 та №1803/Д від 18.03.2013, за умовами якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає й оплачує електротехнічне устаткування, іменоване надалі «Вироби», на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами та в кількості, зазначених у Специфікації (Додатку №1) до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджено специфікаціями, видатковими накладними, банківськими виписками; податковими накладними.

Між ТОВ «ВТЛ Трейд Сервіс» (Постачальник) і ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) укладено договори поставки №2305/В від 23.05.2013, за умовами якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає й оплачує електротехнічне устаткування, іменоване надалі «Вироби», на умовах, викладених у даному Договорі, за цінами й у кількості, зазначеним у Специфікації (Додатку №1) до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Факт виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджено специфікаціями, видатковою накладною, банківською випискою, податковою накладною.

Також, на підставі усної домовленості ТОВ «Адея Кепітал» було поставлено Позивачу товар (бумагу офісну), що підтверджено рахунком-фактурою, видатковою накладною, банківською випискою, податковою накладною.

На підставі усної домовленості ТОВ «Техно-Торг» було поставлено Позивачу товар (ноутбук), що підтверджено рахунком-фактурою, видатковою накладною, банківською випискою та податковою накладною.

Крім іншого, між ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) та ПП «Транс-Інвестбуд» (Продавець) укладено договір №2505/Т від 25.05.2011, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває та оплачує товар згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено додатком № 1, накладною, банківською випискою, податковою накладною.

Між ТОВ «КПФ «Промікс» (Покупець) та ТОВ «Века Груп» (Продавець) укладено договір №2305/В від 23.05.2011, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває та оплачує товар згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Виконання договірних зобов'язань підтверджено додатком № 1, накладною, банківською випискою та податковою накладною.

Між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договір № 1712/В від 17.12.2012, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню технічного обслуговування комп'ютерної та оргтехніки, наповнення контенту веб-сайту Замовника.

Факт виконання договірних зобов'язань в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: протоколом узгодження договірної ціни; затвердженим переліком робіт, що проводяться; актом здачі-приймання виконаних робіт; банківською випискою.

Між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договір №1712/В від 17.12.2012, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню технічного обслуговування комп'ютерної та оргтехніки, наповнення контенту веб-сайту Замовника.

Виконання умов договору підтверджено протоколом узгодження договірної ціни; затвердженим переліком робіт, що проводяться; актом здачі-приймання виконаних робіт; банківською випискою.

Між Позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір №1310/Л від 10.12.2013, за умовами якого Виконавець надає, а Замовник приймає та оплачує послуги з підготовки обладнання до метрологічної атестації, адаптації до роботи з комп'ютером, підготовки параметрів друку звітів, проведення навчання роботі з обладнанням.

Факт виконання умов укладеного договору підтверджено протоколом узгодження договірної ціни, актом приймання-передачі обладнання, акту здачі-приймання наданих послуг, банківською випискою.

Між ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) та ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договір № 104/Д-11 від 04.01.2011, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по консультуванню Замовника з питань інформатизації: консультування щодо типу та конфігурації комп'ютерних технічних засобів та використання програмного забезпечення: аналіз інформаційних потреб Замовника та пошук найоптимальніших рішень.

Факт виконання зобов'язань за договором підтверджено актом узгодження, актами приймання-передачі виконаних послуг, списком рекомендованого апаратного забезпечення та списком рекомендованих робіт, банківською випискою.

Між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) і ТОВ «КПФ «Промікс» (Замовник) укладено договори № 2412/Т від 24.12.2012, № 1002/Т від 02.10.2013, № 1018/Т від 18.10.2013, № 2810/Т від 28.10.2013, № 0511/Т від 05.11.2013, предметом яких було, зокрема: виконання робіт з передпродажного технічного обслуговування обладнання; виконання ремонту двох лабораторій ЕТЛ 10 на базі автомобіля «Мерседес-Бенц»; демонтаж обладнання пересувної перевірочної лабораторії ППЛ-110; механічний та електричний монтаж та налагодження електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К на базі автомобіля; технічне супроводження та сервісне обслуговування установки з діагностики кабелів виробництва «SEBA KMT».

Факт виконання договірних зобов'язань в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: протоколами узгодження договірної ціни, актами приймання-передачі обладнання, актами здачі-прийняття виконаних робіт, кошторисом, рахунками, банківськими виписками.

Укладення спірних договорів, як встановлено судами обох інстанцій було зумовлено необхідністю виконання позивачем власних зобов'язань за іншими договорами з метою отримання прибутку, що підтверджено видатковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними, довіреностями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав для визнання безтоварними укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами договорів; податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів; договори по взаємовідносинам позивача із контрагентами в акті перевірки не вказано, первинні документи контролюючим органом під час перевірки не досліджувались, рух активів, ділова, економічна доцільність господарських взаємовідносин відповідачем не перевірялась; доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Комерційно-промислова фірма «Промікс», підтверджені первинними документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що акти про неможливість проведення перевірок чи зустрічних звірок контрагентів не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення перевірок чи зустрічних звірок контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний