Ухвала суду № 57491987, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/8059/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014

у справі № 826/12855/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.05.2014 № 0006822213, № 0006832213 та № 0006842213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» за період з 01.01.2012 по 28.02.2014, складено акт № 1003/22-13/33888500 від 23.04.2014, в якому зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 560 833 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 471 747 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0006832213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 701 041 грн., в т.ч.: 560 833 грн. основного платежу та 140 208 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006842213 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 707 621 грн., в т.ч.: 471 747 грн. основного платежу та 235 874 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006822213 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 321 288 грн.

Також судами встановлено, що на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014, на підставі направлення на перевірку від 09.04.2014 № 961/26-59-22-13 та наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СТАРКСЕРВІС» за період з 01.01.2012 по 28.02.2014.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що між ТОВ «ВІРУС МЬЮЗІК» (Замовник) та ТОВ «СТАРКСЕРВІС» (Виконавець) був укладений Договір № 08/13-у про надання рекламних послуг від 17.12.2012 (далі - Договір № 08/13-у).

Відповідно до умов вказаного договору, Виконавець, за замовленням Замовника, зобов'язується надати рекламні послуги та послуги з розміщення реклами у засобах масової інформації та мережі Internet (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов'язується прийняти й належним чином оплатити надані Виконавцем Послуги, у строки й на умовах, передбачені даним Договором.

Також, між сторонами були укладені та підписані Додатки № № 1-12, до кожного з них складені акти наданих послуг та виписані податкові накладні.

При цьому, контролюючий орган не визнав вказані документи як такі, що дають право позивачу на формування валових витрат та відповідних сум податкового кредиту через сумнів щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Також, як вбачається з акту перевірки підприємства позивача, останню було проведено на підставі постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014, винесеної в рамках кримінального провадження № 32013110000000012 від 17.01.2014, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем при формуванні висновків, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень використовувалася податкова інформація отримана з постанови щодо призначення позапланової виїзної перевірки від 31.03.2014, зокрема, щодо наявності вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 та пояснень директора ТОВ «СТАРКСЕРВІС» Мостового Д.І.

Як встановлено, Договір № 08/13-у, Додатки №№ 1-12, акти наданих послуг та податкові накладні підписані/виписані директором контрагента позивача Мостовим Д.І.

Разом з тим, будучи опитаним (Протокол допиту свідка від 22.03.2014) по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» Мостовий Д.І. повідомив, що не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніяких планів організовувати будь-яке підприємство для зайняття підприємницькою діяльністю ніколи не мав, оскільки для цього не має ні достатнього досвіду, ні коштів, ні відповідної освіти. Особисто реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «СТАРКСЕРВІС» в державних та інших органах не реєстрував, хто це робив йому невідомо. Хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо, оскільки підприємство зареєстровано на його ім'я без цілі займатись підприємницькою діяльністю. Ніякого майна чи грошових коштів Мостовий Д.І. до статутного фонду ТОВ «СТАРКСЕРВІС» не вносив та нікого на це не уповноважував ні в усній ні в письмовій формах та не затверджував статут вказаного підприємства. Хто здійснював оформлення документів від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» йому не відомо. Фінансово-господарських угод з іншими підприємствами від імені ТОВ «СТАРКСЕРВІС» Мостовий Д.І. не укладав та не уповноважував на це інших осіб.

Окрім цього, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 встановлені обставини реєстрації контрагента позивача - ТОВ «СТАРКСЕРВІС» з метою прикриття незаконної діяльності та відсутності факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства у 2012-2013 рр.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування; аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані саме цим контрагентом (ТОВ «СТАРКСЕРВІС»); на підтвердження реальних відносин із контрагентом за укладеним договором позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, проте вказані документи не містять обов'язкових реквізитів та в податкових накладних зазначена особа, у якої не було повноважень їх підписувати; під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів податкового законодавства, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «СТАРКСЕРВІС», посадова особа якого заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, виписані від його імені податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування на основі таких документів податкового обліку позивачем є протиправним, в результаті чого податковим органом обґрунтовано нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРУС МЬЮЗІК» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний