Ухвала суду № 57491960, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/6913/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2014

у справі № 826/10026/14

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.» в Україні

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.» в Україні звернулась до суду з позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 10929-25 від 20.06.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, позов задоволено; визнано протиправною та скасовано спірну податкову вимогу, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.06.2014 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкову вимогу № 10929-25, якою визначено позивачу суму податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 2 385 865,01 грн., що утворилась станом на 19.06.2014.

Згідно положень п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва. У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Відповідно до абз. 4 п. 57.1 ст. 57 зазначеного Кодексу платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Позивачем був поданий розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за 2012 рік, згідно якого дохід компанії: за 2012 рік склав 30 878 443 грн., за 2013 рік - 41 879 824 грн., тобто вказані суми перевищують 10 мільйонів грн., тому у 2013 та 2014 роках позивач був платником авансових внесків з податку на прибуток.

Наведене положення п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, набрало законної сили 01.01.2013, в той час як форма розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, була затверджена наказом Міністерства фінансів України № 610 лише 25.06.2013.

В результаті чого позивачем самостійно розраховано авансові внески на 2013 рік листом № 591 від 08.02.2013, що був отриманий відповідачем 11.02.2013.

Відповідно до зазначеного розрахунку, загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за 2012 рік складала 2 604 425 грн., як наслідок, з урахуванням положень абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України, авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні 2013 року - лютому 2014 року, був розрахований позивачем в сумі 217 035 грн.

Судами попередніх інстанцій були досліджені виписки з банківського рахунку позивача, якими підтверджено сплату компанією авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 2 604 425 грн.

25.02.2013 позивачем було подано до податкового органу розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за 2013 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік склала 2 387 150 грн., а авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні 2014 року - лютому 2015 року, склав 198 929 грн.

У період з березня по червень 2014 року всі суми таких розрахованих авансових внесків були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджено дослідженими судами обох інстанцій виписками з банківського рахунку компанії.

Відповідно до положень абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведених вимог законодавства та досліджених судами попередніх інстанцій виписок з банківського рахунку позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про сплату позивачем сум авансових внесків з податку на прибуток за період з березня 2013 року по червень 2014 року в передбачені положеннями Податкового кодексу України строки.

Крім того, згідно довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, виданій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 30.05.2014 за № 9537/10/26-59-25-01-12, станом на 30.05.2014 у позивача відсутня заборгованість зі сплати платежів до бюджету.

Посилання представника відповідача на те, що дана довідка не може бути належним доказом у справі, оскільки на час відкриття провадження у справі № 826/10026/14 втратила свою чинність, спростовані матеріалами справи, оскільки довідку № 9537/10/26-59-25-01-12 видано 30.05.2014, в той час як податкову вимогу сформовано 20.06.2014, тобто після надання вказаної довідки.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки, на момент прийняття відповідачем оскаржуваної податкової вимоги, позивачем було сплачено у передбачені законодавством строки всі суми авансових платежів, визначені ним самостійно в розрахунках, у зв'язку з чим у позивача відсутня заборгованість по узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток, тому прийняття спірної податкової вимоги є безпідставним, про що вірно було зазначено судами попередніх інстанцій.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний