Ухвала суду № 57491955, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/5111/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2013

у справі № 0870/6321/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комплекс ЛТД» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 20.06.2012 № 0000542307 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 090 607,01 грн., а саме: за грудень 2011 року - 235 660,01 грн., за лютий 2012 року - 285 751 грн., за березень 2012 року - 541 311 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015, позов задоволено; визнано частково протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 062 722,01 грн., а саме: за грудень 2011 року - 235 660,01 грн., за лютий 2012 року - 285 751 грн., за березень 2012 року - 541 311 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі також було заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку з реорганізацією з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року, складено акт перевірки № 1297/22-12/36020655 від 11.06.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 133 973 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.06.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000542307 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 133 973 грн., у т.ч.: за листопад 2011 року - 12 313 грн., грудень 2011 року - 292 193 грн., січень 2012 року - 2 405 грн., лютий 2012 року - 285 751 грн., березень 2012 року - 541 311 грн.

Згідно позовних вимог, позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2012 № 0000542307 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 062 722,01 грн., а саме: за грудень 2011 року - 235 660,01 грн., за лютий 2012 року - 285 751 грн., за березень 2012 року - 541 311 грн. В іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржується.

Щодо завищення від'ємного значення за грудень 2011 року у сумі 235 660,01 грн., матеріалами справи встановлено наступне.

Підставою для зменшення контролюючим органом від'ємного значення за грудень 2011 року, як зазначено в акті перевірки № 1297/22-12/36020655 від 11.06.2012, стало порушення вимог п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлене в акті перевірки від 20.04.2012 № 955/2215/36020655 ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з Селянським фермерським господарством «Анна» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011, внаслідок чого, на думку податкового органу, у позивача виникло заниження податку на додану вартість у розмірі 235 660,01 грн.

Згідно наданих ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» товарно-транспортних накладних було встановлено, що товар (соняшник) придбаний позивачем у СФГ «Анна» при перевезені до покупця, мав такий маршрут: від підприємства СФГ «Анна», (Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Чернігівка) товар було перевезено на підприємство ТОВ «Агропроінвест-08», (Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ) для подальшої переробки продукції соняшника в олію.

Згідно наданої інформації ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя товар (соняшник) не мав маршрут, який зазначений у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, та вказаних у договорі поставки, а був привезений на ТОВ «Агропроінвест-08» із зерносховища (Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новомиколаївка), в результаті чого ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» фактично не мало фінансово-господарських взаємовідносин із СФГ «Анна». У зв'язку з відсутністю фактичної поставки товарів (робіт, послуг) від СФГ «Анна» на адресу ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» податковим органом зроблено висновок про відсутність правочину між СФГ «Анна» і ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД».

За результатами перевірки було складено акт від 20.04.2012 № 955/2215/36020655 та зроблено висновок, що позивачем порушено норми п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 787 868,01 грн., в тому числі за листопад 2011 року у сумі 580 092,88 грн., за грудень 2011 року у сумі 207 775,13 грн.

На підставі акту перевірки № 955/2215/36020655 від 20.04.2012 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 18.05.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432307, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 27 884,88 грн. - за листопад 2011 року та на 207 775,13 грн. за грудень 2011 року.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано позов до Запорізького окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432307 від 18.05.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 0870/5087/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013, задоволено позов ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000432307 від 18.05.2012.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, обов'язок здійснити засвідчення факту перевезення вантажів відповідним первинним документом, яким є товарно-транспортна накладна, покладається виключно на замовника (вантажовідправника), яким за договірними відносинами є СФГ «Анна», а тому ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» не може нести відповідальність за завантаження товару в іншому місці ніж зазначено в товарно-транспортних накладних; нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями; позивачем були надані докази, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані ним у власній господарській діяльності, на підтвердження чого були надані договір на переробку сировини, укладений між позивачем та ТОВ «Агропроінвест 08», специфікації до нього, акти виконаних робіт, тощо; ч. 2 ст. 72 КАС України.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 вказаних Правил).

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, позивачем до справи були надані суду докази, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані ним у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо завищення від'ємного значення за лютий 2012 року у сумі 287 751 грн. та за березень 2012 року у сумі 541 311 грн.

Як встановлено під час проведення перевірки, ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» до складу податкового кредиту лютого - березня 2012 року включені операції з ПДВ, які не підтверджують правомірність формування податкового кредиту за лютий 2012 року у розмірі 285 751,23 грн., березень 2012 року у розмірі 541 310,77 грн., сформований від підприємства ППСП «Агро-Полісся-2006» в результаті укладення договору № М 140 від 21.02.2012 на постачання соняшника.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було направлено запит до Луганської МДПІ про проведення зустрічної звірки для підтвердження взаємовідносин з ППСП «Агро-Полісся-2006» № 782/7/22-12 від 16.05.2012 та отримано відповідь за № 2303/23 від 22.05.2012 та акт про неможливість проведення перевірки від 22.05.2012 №7/22-16/334546817 у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено.

В акті перевірки зазначено, що у зв'язку з відсутністю фактичної поставки товарів (робіт, послуг) від ППСП «Агро-Полісся-2006» на адресу ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД», у вказаних періодах позивачем неправомірно сформований податковий кредит та зроблено висновок про порушення позивачем пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 206.6, п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення за лютий 2012 року у сумі 287 751 грн. та за березень 2012 року у сумі 541 311 грн.

Визнаючи неправомірним такий висновок податкового органу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що суб'єктом владних повноважень не доведено, наявність порушень безпосередньо допущених ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД» при придбанні продукції; позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «М'ясопереробний комплекс ЛТД», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний