Ухвала суду № 57491843, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2016 р. м. Київ К/800/32992/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року

у справі № 2а-3601/12/1470

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області

до Публічного акціонерного товариства «Виноградівський»

про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Виноградівський», в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства «Виноградівський» на користь Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області заборгованість по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за червень 2012 року в сумі 2868,65 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області задовольнити. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку, що відповідач у 2012 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а отже не повинен відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що з 01 вересня 2008 року відповідач є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

20 грудня 2011 року рішенням № 8 Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - МДПІ) виключено ПАТ «Виноградівський» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року, визнано протиправним та скасовано рішення № 8 Баштанської МДПІ про виключення ПАТ «Виноградівський» з реєстру суб'єктів спеціального реєстру оподаткування. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Баштанської МДПІ на зазначені рішення судів.

В зв'язку тим, що на думку позивача, відповідач повинен сплачувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області звернулось до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ «Виноградівський» є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а отже відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», не повинно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за червень 2012 року в розмірі 2868,65 грн. Такі висновки судів ґрунтуються на тому, що рішення Баштанської МДПІ № 8 від 20 грудня 2011 року, яким виключено відповідача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, яка в свою чергу, в подальшому залишена без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Ст. 209 ПК України врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей..

Зі змісту цитованої норми вбачається, що спеціальний режим оподаткування полягає в тому, що сільськогосподарське підприємство не сплачує до бюджету та повністю залишається в розпорядженні підприємства податок на додану вартість, нарахований сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених товарів.

В той же час фіксований сільськогосподарський податок є загальнодержавним податком, справляння якого (на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано Главою 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України.

Отже, спеціальний режим оподаткування та фіксований сільськогосподарський податок є різними поняттями (непорівнювані поняття).

Відтак, скасування судом рішення Баштанської МДПІ, яким підприємство виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, не може свідчити про те, що ПАТ «Виноградівський» є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

З наведеного слідує висновок, що судами не встановлено чи ПАТ «Виноградівський» в червні 2012 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а відтак чи повинно було відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Без з'ясування вказаних обставин неможливо встановити наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області про стягнення з ПАТ «Виноградівський» заборгованості по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: