Ухвала суду № 57491839, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/27980/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представників позивача ТОВ „Крамар Рісайклінг" - Глєб О.В., Демківа В.С.,

представника відповідача ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві -

Горбатенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 826/1494/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крамар Рісайклінг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Крамар Рісайклінг" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення року № 0000122201 від 15.01.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1370591 грн.: (основний платіж 913727 грн., штрафні (фінансові) санкції 456864 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2014, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ „В.О.Р.Г.-Дрейфус", ТОВ „Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ" є реальними, а правомірність формування позивачем податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ „В.О.Р.Г.-Дрейфус", ТОВ „Р.Е.Д.І.С.- Брок МТ" за період з 01.05.2013 до 31.07.2013 та складено акт № 2979/26-58-22-01-18/32068819 від 25.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000122201 від 15.01.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1370591 грн.: (основний платіж 913727 грн., штрафні (фінансові) санкції 456864 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість за звітний період травень - липень 2013 року на суму 913727 грн.

Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість є те, що укладені позивачем з контрагентами правочини не мали реального характеру, які були укладені з метою штучного формування податкового кредиту та витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Податковий орган посилається на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №134/2250/38095869 від 31.07.2013, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „В.О.Р.Г.- Дрейфус", акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.08.2013 №209/26-52-22-01-11/38095869 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „В.О.Р.Г.- Дрейфус", акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві №249/26-52-22-04-10/38095853 від 20.09.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ".

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ № 546135 до видів діяльності ТОВ „Крамар Рісайклінг" належать: збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів; відновлення відсортованих відходів.

Позивач орендує відкриту площадку, складські та офісні приміщення у м. Київ вул. Миру, 21, що підтверджується копією договору оренди № 49-10/2 від 01.06.2010, орендує прес для пакування макулатури НРА125А з металічним ланцюговим конвеєром, що підтверджується договором оренди № 03-11 від 03.02.2011.

Між позивачем та ТОВ „В.О.Р.Г.-Дрейфус", ТОВ „Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ" було укладено договір купівлі-продажу вторсировини.

Транспортування придбаного товару позивач здійснював самостійно.

При отриманні товару за вищевказаними договорами позивачем здійснювався контроль за кількістю поставленої макулатури та проводилось її зважування, на підтвердження чого надав копії карток обліку руху вторсировини за травень, липень, серпень 2013 року.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи копії таких документів: договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні.

Крім того, позивачем та ТОВ „В.О.Р.Г.- Дрейфус", ТОВ „Р.Е.Д.І.С. - Брок МТ", було укладено договори на складські та супутні послуги, виконавець здійснює сортування, складування, розвантаження-навантаження вторсировини на території замовника.

Сортування здійснюється за видами втор сировини: макулатури, склобою, відходів полімерних, з подальшим при необхідності пакуванням.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надано копії таких документів: договори, акти прийому - передачі, податкові накладні, банківські виписки.

Подальша реалізація придбаного товару підтверджується копіями договорів позивача з контрагентами, щодо купівлі-продажу ПЄТ-пляшок б/у, склобою, макулатури, скляні пляшки, тощо, а також податковими накладними та видатковими накладними.

Відсутність власних трудових та виробних потужностей не позбавляє права суб'єкта господарювання залучати для виконання господарських зобов'язань третіх осіб, а порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не може свідчити про безтоварність укладених правочинів та спричиняти негативні наслідки для позивача.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, на висновки яких посилається відповідач в касаційній скарзі, лише фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки та не можуть давати оцінку здійсненим господарським операціям.

При цьому, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені між позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.