Ухвала суду № 57491806, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/50646/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Пасічник С.С.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Торгбуд-сервіс» до відділу Державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Коростенського МУЮ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Інтертрансстрой» (далі - ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Інтертрансстрой»), про визнання протиправною бездіяльності,

за касаційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ПП «Торгбуд-сервіс» звернулось до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Коростенського МУЮ Яценка В.І. по здійсненню виконавчого провадження.

Постановою Рівненського окружного адміністартивного суду від 23 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ВДВС Коростенського МУЮ по примусовому виконаню виконавчого провадження ВП №44366968.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Господарського суду Рівненської області від 8 серпня 2014 року №918/302/14 стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційне підприємтсво «Інтертрансстрой» на користь Приватного підприємства «Торгбуд-сервіс» 232143 грн 80 коп. основного боргу, 4642 грн 89 коп. судового збору, 5000 грн витрата по оплаті послуг адвоката, 2400 грн витрат на проведення судової експертизи.

Постановою державного виконавця ВДВС Коростенського МУЮ Яценко В.І. від 13 серпня 2014 року ВП №4436968 відкрито виконавче провадження з виконання даного наказу.

20 серпня 2014 року постановою ВДВС Коростенського МУЮ приєднано вказане виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження №40769583.

Державним виконавцем ВДВС Коростенського МУЮ від 15 грудня 2014 року винесено постанову про накладення арешту коштів боржника - ТОВ «ВКП «Інтертрансстрой» в сумі 319850 грн 03 коп.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV (далі - Закон №606-ХIV) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Закону №606-ХIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В частині третій вказаної статті наведений перелік дій, які має право вчиняти державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо.

Частиною другою статті 25 Закону №606-ХIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Так, судами встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2014 року відповідачем направлена лише 18 серпня 2014 року.

Згідно з частиною першої статті 27 Закону №606-ХIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Проте, судами встановлено, що до винесення постанови про накладення арешту коштів боржника 15 грудня 2014 року відповідачем не було вчинено дій передбачених статтями 11, 25 Закону №606-ХIV.

За приписами частини першої статті 52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частинами другою та п'ятою статті 57 Закону №606-XIV визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Зокрема, за змістом статті 33 Закону №606-ХІV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до пункту 4.19.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Відповідно до статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець повинен здійснити усі необхідні і передбачені законом заходи примусового виконання рішень та в межах строку встановленому Законом №606- ХІV.

Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку щодо задоволення позову, оскільки відповідачем не вчинено всіх передбачених Законом №606-ХІV дій та заходів для належного виконання рішення суду.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді С.С. Пасічник

В.В. Швець