Ухвала суду № 57491739, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/54799/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представників позивача Долгих А.С., Кобилякова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Євраз Україна» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року у справі за позовом ТОВ «Торговий дім «Євраз Україна» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЄВРАЗ УКРАЇНА» (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці (надалі - відповідач, митниця), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просило:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 липня 2013 року №110050004/2013/00219;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15 липня 2013 року №110050004/2013/000077/1;

зобов'язати відповідача надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про повернення позивачу надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 453786,30грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача;

зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 липня 2013 року №110050004/2013/00219.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 15 липня 2013 року №110050004/2013/000077/1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просило постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року скасувати, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Дніпропетровська митниця ДФС та Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надіслали до суду заперечення на дану касаційну скаргу, в яких просили залишити скаргу без задоволення, а рішення апеляційної інстанції - без змін, також Дніпропетровська митниця ДФС просила здійснити заміну відповідача.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України судом касаційної інстанції у справі здійснюється процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Дніпропетровської митниці Міндоходів на Дніпропетровську митницю ДФС.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 листопада 2012 року між Товариством як покупцем, та ВАТ «ЄВРАЗ Нижнетагильський металургійний комбінат» (Російська Федерація) як постачальником, було укладено контракт поставки товару № ДГНТ6Т001306. Відповідно до даного контракту постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, найменування, асортимент, кількість, якість, комплектність, ціна, валюта, строки поставки, спосіб доставки, вимоги до тари, пакування та маркування якого зазначають у додатках до цього договору, а покупець зобов'язувався його прийняти та оплатити.

До вищенаведеного контракту також укладена додаткова угода №1, відповідно до якої оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з дати відвантаження. Допускається здійснення 100% передоплати партії товару покупцем. Оплата здійснюється в Російських рублях банківським переводом на зазначений в цьому контракті рахунок постачальника.

Відповідно до вищенаведеної додаткової угоди до контракту здійснювалась поставка товару - кулі помольні Ф120, ГОСТ 7524-89 кількістю 1040 тонн, ціна за 1 тонну 20000,00руб. Умови поставки визначено згідно ІНКОТЕРМС-2010 на базисі FCA, станція Смичка, Свердловська залізнична дорога; строк поставки липень-червень 2013 року; доставка здійснюється залізничним транспортом.

15 липня 2013 року з метою митного оформлення даного товару позивач звернувся до митниці та надав митну декларацію №110050004/2013/004184. Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України (надалі - МК України), а саме за ціною - 20000,00руб. за 1 тонну.

Для підтвердження заявленої митної вартості Товариством надані наступні документи:

картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 6 листопада 2012 року №110/2012/0000730;

накладна ЦІМ/УМВС від 1 липня 2013 року №АН 393286;

калькуляція транспортних витрат від 9 липня 2013 року №ОВЭС/ЕУ/227;

рахунки-фактури (інвойси) від 1 липня 2013 року №0090759687 та №0090759688;

зовнішньоекономічний контракт від 8 листопада 2012 року №ДГНТ6Т001306 та доповнення до нього від 23 травня 2013 року №ПКНТ6Т014387;

договір (контракт) про перевезення від 1 листопада 2012 року №ДГТК7-001324;

довідка про декларування валютних цінностей від 16 квітня 2013 року;

сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 10 липня 2013 року №RUUA 3118000457; сертифікати якості товару; копія митної декларації країни відправлення.

У графі 9а ДМВ від 15 липня 2013 року позивачем самостійно заявлено про пов'язаність між продавцем та покупцем, але зазначено у графі 9б цієї ДМВ, що така пов'язаність не впливає на ціну товару.

При здійсненні контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості у Програмно-інформаційному комплексі «Інспектор-2006» спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР), яка видала інформацію про можливе заниження митної вартості товару, у зв'язку із чим відповідач здійснив перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів

На думку митного органу, існуючий між продавцем і покупцем взаємозв'язок вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

З метою перевірки впливу відносин взаємопов'язаності продавця і покупця на заявлену митну вартість митницею було проведено контроль співставлення, в результаті якого встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товарів становить 23,96руб/кг, а рівень митної вартості товарів, що визнаний митним органом та розрахований декларантом за ціною угоди становить 32,6044руб/кг.

Такий висновок зроблено Митницею на підставі співставлення відомостей з поданої декларантом ВМД від 15 липня 2013 року та інформації, яка міститься у ЦБД ЄАІС ДМСУ митниці, а саме: відомостей з ВМД від 22 квітня 2013 року №110050004/2013/002398 та від 26 березня 2013 року №110050004/2013/001815.

Посилаючись на приписи частини четвертої статті 53 МК України, відповідач витребував у декларанта додаткові документи, а саме:

виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

розрахунок ціни (калькуляцію); каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

15 липня 2013 року, у зв'язку із ненаданням декларантом витребуваних документів, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110050004/2013/000077/1.

Позивачу було відмовлено в митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 липня 2013 року. №110050004/2013/00219.

Не погоджуючись із вищенаведеними рішеннями Митниці, Товариство звернулось до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку, що декларантом були надані всі, передбачені чинним законодавством, документи, а тому у Митниці були відсутні підстави для витребування додаткових документів та прийняття оскаржуваних рішень.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року, зазначив, що підставою для застосування резервного методу слугувало ненадання позивачем додаткових документів, витребуваних Митницею.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, але підтримує висновки суди першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 49 МК України (в редакції від 16 травня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною першою, четвертою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Отже, з вищенаведених правових норм вбачається, що для пред'явлення письмової вимоги про надання додаткових документів Митниця повинна обґрунтувати вплив існуючого взаємозв'язку між продавцем та покупцем.

У свою чергу, Верховний Суд України у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-53а15) зазначив, що наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що резервний метод було застосовано у зв'язку із тим, що у митного органу була відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тому застосувати методи 2а) та 2б) визначення митної вартості видалося неможливим. Методи на основі віднімання та додавання вартості також неможливо було застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Тому відповідачем було застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2r - резервний метод, відповідно до наявної інформації, яка міститься у ЦБД ЄАІС ДМСУ, а саме за ВМД від 22 квітня 2013 року №110050004/2013/002398 та від 26 березня 2013 року №110050004/2013/001815.

Враховуючи те, що позивачем самостійно заявлено про пов'язаність між продавцем та покупцем, а підставою для витребування додаткових документів Митниця вказала співставлення відомостей з поданої декларантом ВМД та відомостей з ВМД від 22 квітня 2013 року №110050004/2013/002398 та від 26 березня 2013 року №110050004/2013/001815, які на той момент були оскаржені Товариством в судовому порядку, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обґрунтування митним органом підстав для витребування додаткових документів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав усі документи, передбачені чинним законодавством, а підставою для витребування додаткових документів стало співставлення відомостей з поданої декларантом ВМД та іншими деклараціями, які подавались позивачем, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів та винесення оскаржуваних рішень.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності прийняття спірних рішень митним органом.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Євраз Україна» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року - скасувати, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.