Ухвала суду № 57491733, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/2411/16,К/800/2864/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю “Сілі-Кор” та Житомирської обласної ради на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 806/3237/15 за позовом заступника прокурора Житомирської області до Житомирської обласної ради треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області, дочірнє підприємство “Коростишівський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради, товариство з обмеженою відповідальністю “Сілі-Кор” про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року заступник прокурора Житомирської області звернувся в суд з позовом до Житомирської обласної ради треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області, дочірнє підприємство “Коростишівський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради, товариство з обмеженою відповідальністю “Сілі-Кор”, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення тридцять першої сесії Житомирської обласної ради IV скликання №1527 від 28.05.2015 року “Про зменшення розміру земельної ділянки”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що чинним земельним законодавством не передбачено прийняття обласною радою рішень про зменшення розміру земельних ділянок. Крім того, відповідачем порушений порядок надання земельних ділянок комунальної форми власності у користування із зміною її цільового призначення, який визначений Земельним кодексом України. Також вказує на те, що відповідачем здійснене розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення в порушення вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р “Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками”.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення тридцять першої сесії Житомирської обласної ради VI скликання №1527 від 28.05.2015 року “Про зменшення розміру земельної ділянки”.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням товариство з обмеженою відповідальністю “Сілі-Кор” та Житомирська обласна рада звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 листопада 2014 року ТОВ “Сілі-Кор” звернулося до ДП “Коростишівський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради з клопотанням про надання згоди на вилучення з постійного користування земельної ділянки Шахворостівського лісництва квартал 23, 24, загальною площею 39,4 га на користь ТОВ “Сілі-Кор”.

У відповідь на дане клопотання ДП “Коростишівський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради надав лист від 5 листопада 2014 року, яким не заперечував проти вилучення земельної ділянки загальною площею 39,4 га з постійного користування на користь ТОВ “Сілі-Кор”.

Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради 17 грудня 2014 року розглянувши клопотання ТОВ “Сілі-Кор”, враховуючи погодження постійного користувача, не заперечувало проти надання згоди на вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні ДП “Коростишівський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області в кварталах 23; 24 Шахворостівського лісництва загальною площею 39,4 га, яка надається ТОВ “Сілі-Кор” для розробки піщаного кар’єру, та звернулось до Житомирської обласної ради з проханням провести вилучення земельної лісової ділянки у відповідності до діючого законодавства України, оскільки Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство “Житомироблагроліс” є комунальним підприємством Житомирської обласної ради.

ТОВ “Сілі-Кор” 6 листопада 2014 року звернулося до Житомирської обласної ради з клопотанням про погодження Житомирською обласною радою згоди на вилучення з постійного користування земельної ділянки Шахворостівського лісництва квартали 23, 24, загальною площею 39,4 га на користь ТОВ “Сілі-Кор”.

Рішенням Житомирської обласної ради від 28 травня 2015 року №1527 “Про зменшення розміру земельної ділянки” наданий дозвіл на зменшення розміру земельної ділянки Шахворостівського лісництва, площею 39,4 га, на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району, квартали 23, 24, яка перебуває у користуванні ДП “Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради, для розробки піщаного кар’єру ТОВ “Сілі-Кор”.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що у спірному рішенні йдеться не про вилучення земельної ділянки, а лише про надання згоди на зменшення її розміру, що не суперечить вимогам законодавства та не порушує інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що чинним земельним законодавством не передбачено прийняття обласною радою рішень про зменшення розміру земельних ділянок, при цьому відповідач приймаючи рішення про зменшення земельної ділянки лісогосподарського підприємства на користь товариства, надав останньому можливість отримати у користування землі без дотримання законодавчо визначеної процедури вилучення земель лісового фонду з постійного користування комунального підприємства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно обставин справи предметом спору є правомірність рішення тридцять першої сесії Житомирської обласної ради IV скликання №1527 від 28.05.2015 року “Про зменшення розміру земельної ділянки”.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.8 Земельного кодексу України(далі - ЗК України) до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; г) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; е) організація землеустрою; є) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена; з) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що чинним законодавством не передбачено прийняття обласною радою рішень про зменшення розміру земельних ділянок.

Згідно положень ч. 2 ст.122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями ст.123 ЗК України визначений порядок надання земельної ділянки комунальної форми власності у користування із зміною її цільового призначення.

З положень зазначеної статті вбачається, що рішення з вказаних питань органами місцевого самоврядування приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 Земельного кодексу України.

Якщо земельна ділянка надається у користування за рішенням Кабінету Міністрів України або за погодженням з Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Судом було встановлено, що відповідач приймаючи рішення про зменшення земельної ділянки лісогосподарського підприємства на користь товариства, надала останньому можливість отримати у користування землі без дотримання законодавчо визначеної процедури вилучення земель з постійного користування комунального підприємства.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності або шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що зі змісту вищезазначеного рішення ради вбачається, що земельна ділянка, яка підлягає формуванню шляхом виділення (зменшення) не є об’єктом цивільних прав, оскільки межі наведеної ділянки не встановлені та відомості щодо неї не внесені до Державного земельного кадастру. Документація із землеустрою щодо формування вказаної земельної ділянки не розроблялась.

Згідно ч.ч.1-4 ст.149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

З аналізу наведених норм суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Житомирська обласна рада з метою фактичного вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення у постійного землекористувача повинна була прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вилучення земельної ділянки дотримуючись порядку такого вилучення, передбаченого земельним законодавством. В подальшому прийняти рішення про затвердження розробленого та погодженого у встановленому законодавством порядку, проекту землеустрою та вилучення земельної ділянки з постійного користування лісогосподарського підприємства для потреб не пов’язаних з веденням лісового господарства.

Частиною 7 ст.20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вилучення земельної ділянки для розробки піщаного кар’єру ТОВ “Сілі-Кор” з лісогосподарського підприємства припиняє її використання для потреб лісового господарства, та є фактичною зміною цільового призначення.

Разом з тим, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 №610-р “Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками” з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері наказано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду, серед іншого, за рішенням Кабінету Міністрів України - для видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно вказаного Розпорядження, вищенаведеним органам необхідно відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

Зазначеним Розпорядженням, фактично накладений мораторій на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення для видобування корисних копалин. Таке вилучення є можливим за відповідним рішенням Кабінету Міністрів України, яке стосовно земельної ділянки Шахворостівського лісництва, площею 39,4 га, на території Харитонівської сільської ради Коростишівського району, квартали 23, 24, яка перебуває у користуванні ДП “Коростишівський лісгосп АПК Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради, не приймалося.

Таким чином, спірне рішення про зменшення розміру земельної ділянки, яке за своєю сутністю є рішенням про вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача - ДП “Коростишівський лісгосп АПК” з одночасною зміною її цільового призначення, прийняте Житомирською обласною радою неправомірно та є таким, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Сілі-Кор” та Житомирської обласної ради відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: