Постанова № 57491714, 27.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2016 рокусправа № 804/5046/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі №804/5046/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Міський комерційний банк» Чернявської Олени Степанівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Тимошенко Костянтина Володимировича про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

08 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Міський комерційний банк» Чернявської Олени Степанівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Тимошенко Костянтина Володимировича щодо невиплати йому грошових коштів у сумі 14 727 грн. 51 коп. як відшкодування гарантованої суми за договором строкового банківського вкладу «Ваш Стабільний» №2630/43/161733 від 26.02.2014 року, укладеного між ним та ПАТ «Міський комерційний банк»; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Тимошенко Костянтина Володимировича, надати до Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб додаткову інформацію про виплату позивачу 14 727 грн. 51 коп., як відшкодування гарантованої суми за договором строкового банківського вкладу «Ваш Стабільний» №2630/43/161733 від 26.02.2014 року, укладеного між мною та ПАТ «Міський комерційний банк»; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Тимошенко Костянтина Володимировича виплатити позивачу грошові кошти в сумі 14 727 грн. 51 коп. як відшкодування гарантованої суми за договором строкового банківського вкладу «Ваш Стабільний» №2630/43/161733 від 26.02.2014 р., у кладеного між позивачем та ПАТ «Міський комерційний банк».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що суму заборгованості ПАТ «Міський банк» перед позивачем встановлено заочним рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, відтак вказана сума в межах гарантованої суми відшкодування вкладів фізичних осіб (200 000 грн.) підлягає відшкодуванню позивачу на підставі приписів ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідачем виплачено ОСОБА_5 суму вкладу у розмірі меншому ніж гарантована сума відшкодування вкладів, а саме 185 272 грн. 49 коп., відтак, на думку заявника, недоплачені в межах гарантованої суми відшкодування кошти в розмірі 14 272 грн. 51 коп. підлягають стягненню на користь позивача в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення Тимчасової адміністрації в ПАТ "Міський комерційний банк" Чернявської Олени Степанівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенко Костянтина Володимировича щодо невиплати ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 14 727, 51 грн. як відшкодування гарантованої суми за договором строкового банківського вкладу "Ваш Стабільний" № 2630/43/161733 від 26.02.2014 року, укладеного з ПАТ "Міський комерційний банк";

- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенко Костянтина Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про виплату ОСОБА_1 14 727,51 грн., як відшкодування гарантованої суми за договором строкового банківського вкладу "Ваш Стабільний" № 2630/43/161733 від 26.02.2014 року, укладеного з ПАТ "Міський комерційний банк";

- зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенко Костянтина Володимировича виплатити ОСОБА_1 14 727,51 грн., як відшкодування гарантованої суми за договором строкового банківського вкладу "Ваш Стабільний" № 2630/43/161733 від 26.02.2014 року, укладеного з ПАТ "Міський комерційний банк";

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виплата коштів у розмірі 14 727.51 грн. в порядку відшкодування вкладів фізичних осіб є неможливою, оскільки відшкодування по вкладу позивача було здійснене в повному обсязі, а саме 185 272. 49 грн., в свою чергу, зобов'язання які виникли вже після запровадження тимчасової адміністрації мають виконуватись в порядку черговості, у відповідності до ст. 49-52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок ліквідаційної маси банку, а не за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволенні апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, з підстав викладених в адміністративному позові.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2014 року між ПАТ "Міський комерційний банк" (далі-Банк) та ОСОБА_1 (далі-Вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу № 2630/43/161733 "ВАШ СТАБІЛЬНИЙ".

Згідно вказаного договору сума вкладу становить 180 000 грн. зі сплатою 22,35 % річних на 89 днів (до 26.05.2014 року).

Згідно меморіального ордеру № 2659 від 26.02.2014 року позивачем перераховано грошові кошти, згідно вищевказаного договору в розмірі 180 000 грн.

23.05.2014 року позивач письмово повідомив Банк про намір не продовжувати депозитний договір та по закінченню його дії (26.05.2014 року) повернути йому суму депозиту та нараховані відсотки у готівковій формі через касу банку.

28.05.2014 року позивачу було відмовлено у поверненні грошових коштів з посиланням на відсутність готівкових коштів у касі Банку.

З метою отримання належних йому коштів по вказаному депозитному рахунку позивач звернувся до суду.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2014 року, яке набрало законної сили у цивільній справі № 201/12519/14-ц з ПАТ "Міський комерційний банк" стягнуто на користь позивача грошові кошти, а саме: 180 000 грн. - вкладу за договором строкового банківського вкладу; 23 277,60 грн. - відсотки за договором банківського вкладу; 1 800,72 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань; 10 980 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання; 60 734,77 грн. - пеня., загалом всього 276 793,09 грн.

20.11.2014 р. Правлінням Національного банку України винесено постанову № 732 "Про віднесення ПАТ "Міський комерційний банк" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. № 124 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний банк", яким призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Наказом директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.01.2015 р. № 35 на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.01.2015 р. № 23 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Міський комерційний банк" призначено Чернявську Олену Степанівну.

04.02.2015 року позивач направив до Упованоженої особи фонду лист-звернення з вимогою здійснити відшкодування коштів за депозитним договором та відсотків по ньому в межах гарантованої суми - 200 000 грн.

26.02.2015 року у банку-агенті АТ "ОТП Банк" позивачем отримано відшкодування за депозитним договором в розмірі 185 272,49 грн.

19.03.2015 р. Правлінням Національного банку України винесено постанову № 187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк".

Наказом виконуючого обов'язки директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 р. № 103 на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 р. № 64 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" призначено Тимошенка Костянтина Володимировича.

Не виплата, на думку позивача, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб належних до виплати грошових коштів в межах гарантованої суми відшкодування вкладів у розмір 14 727.51 грн. по вкладу ОСОБА_1 стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сума грошових коштів в розмірі 14 272.51 грн. є сумою вкладу, що підлягає відшкодуванню в межах 200 000 грн. гарантованої суми вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів, відтак обґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів із зобов'язання виплатити суми у розмірі 14 272.51 грн..

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповідності до п. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частина перша статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Отже, з урахуванням вищевказаних приписів ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» право на відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми грошових коштів має вкладник банку, при цьому відшкодуванню у відповідності до ст. 26 - 27 Закону підлягають саме кошти залучені вкладником банку у банківську у установу на його рахунок та проценти нараховані на них за період з 26.02.2014 року по 26.05.2014 року.

В свою чергу, встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для звернення до суду із даним позовом для ОСОБА_1 слугувала необхідність стягнення на свою користь грошових сум у розмірі 14 727 51 грн., що є заборгованістю банку перед позивачем за рішенням суду.

Так, як вже зазначалось, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2014 року у цивільній справі № 201/12519/14-ц з ПАТ "Міський комерційний банк" стягнуто на користь позивача грошові кошти, а саме: 180 000 грн. - вкладу за договором строкового банківського вкладу; 23 277,60 грн. - відсотки за договором банківського вкладу; 1 800,72 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань; 10 980 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання; 60 734,77 грн. - пеня., загалом всього 276 793,09 грн.

Відповідач наголошує, що зобов'язання про сплату грошових коштів у розмірі 14 727.51 грн. виникли на підставі рішення суду від 04.12.2014 року вже після впровадження тимчасової адміністрації, а тому мають виконуватись в порядку та черговості встановленої ст. 49-52 Закону за рахунок ліквідаційної маси, а не коштів Фонду гарантування.

В свою чергу, на думку позивача, і з ним погодився суд першої інстанції, вказана заборгованість у розмірі 14 727.51 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі ст. 26, 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає наступне.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку (ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - далі Закон).

З цією метою Уповноважена особа банку наділена згідно п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону правом продовжувати, обмежувати та припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Так, з метою збереження активів неплатоспроможного банку задля подальшого розрахунку з його вкладниками та кредиторами, під час тимчасової адміністрації діють певні обмеження, передбачені ч. 5 ст. 36 Закону, зокрема, зобороняється вчиняти дії щодо:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Водночас, згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Більш того, з метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більш як 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Тобто, обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів під час введення тимчасової адміністрації стосуються лише тих вимог, що виникли після 20.11.2014 року (дати ведення тимчасової адміністрації).

Позивачем до суду надано розрахунок відсотків за договором банківського вкалду за період з 27 лютогго 2014 року по 10 липня 2014 року, сума відсотків по якому становить 14 603.40 грн. Саме ця сума, на думку позивача, підлягає сплаті на його користь за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми вкладів.

Однак, судом на підставі витребуваної у відповідача інформації встановлено, що за період дії договору банківського вкладу (з 26.02.2014 року по 26.05.2014 року = 89 днів) позивачу було нараховано прибуток у вигляді відсотків за вкладом всього на суму 9 809.51 (110.21грн. х89), як вбачається з виписки по банківському рахунку позивача, зазначена сума була частково перерахована на його поточний рахунок (4 4558.22 грн.), залишок суми відсотків по кредиту у розмірі 5 251.36 грн. було відшкодовано позивачем разом із сумою вкладу у розмірі 180 21.13 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування фізичних осіб.

Отже, відповідачем, на виконання вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за період дії тимчасової адміністрації здійснено відшкодування ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 185 272.49 грн..

Водночас, обов'язок зі сплати грошових коштів у розмірі 14 727.51 грн., є таким, що виник у відповідача на підставі рішення суду від 02.12.2014 року, після введення тимчасової адміністрації та має відшкодовуватись відповідачем за рахунок ліквідаційної маси.

Таким чином, в частині права на отримання грошових коштів за рішенням суду, в тому числі й 14 727.51 грн., зміненим є статус позивача як отримувача коштів, тобто він в даному випадку є не вкладником, а іншим кредитором банку.

В свою чергу, суд зазначає, що право на отримання позивачем сум на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2014 року є безперечним, та має бути реалізовано у відповідності до приписів ст. 49-52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 49 Закону, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Статею 52 Закону, встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів, так, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Відтак, як вбачається з аналізу зазначених норм права, чинним законодавством визначено інший, аніж за рахунок коштів Фонду, порядок задоволення вимог кредиторів, що виникли після введення тимчасової адміністрації, з інших аніж безпосередньо на підставі договору вкладу підстав, зокрема, із визначенням черговості задоволення вимог кредиторів та за рахунок ліквідаційної маси банку.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені норми права, та дійшов висновку про можливість задоволення позивних вимог позивача, не врахувавши, що спірна сума грошових коштів у розмірі 14 727.51 грн. має інший статус, аніж сума самостійно нарахованих банком відсотків за договором вкладу, виникла після дати введення тимчасової адміністрації, та підлягає відшкодуванню в іншому порядку аніж той, що заявлений позивачем.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими, та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі №804/5046/15 - скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна