Ухвала суду № 57491574, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/68575/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2014

у справі № П/811/693/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Протеїн-Продакшн»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 24.02.2014 № 0000212206, № 0000222206, № 0000232206.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «УкрОліяПром» за грудень 2012 року, січень 2013 року, ТОВ «Вікторія ЛТД» за лютий, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Преміум Агро» за вересень 2013 року, складено акт № 22/11-23-22-06/36390340 від 30.01.2014, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 829 621 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) в сумі 334 123 грн. та заниження позитивного значення (рядок 18 декларації з ПДВ) за вересень 2013 року на суму 473 419 грн., в зв'язку з чим підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за вересень 2013 року на загальну суму 54 529 грн.; п. п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2012 року на загальну суму 50 389 грн.

24.02.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 244 432 грн., в т.ч.: 829 621 грн. основного платежу та 414 811 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000222206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 334 123 грн.;

№ 0000232206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75 584 грн., в т.ч.: 50 389 грн. основного платежу та 25 195 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені між ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн» з ТОВ «УкрОліяПром», ТОВ «Вікторія ЛТД», ТОВ «Преміум Агро», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на додану вартість та податок на прибуток.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок контрагентів позивача, за результатами яких податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування та здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.

Також судами встановлено, що між ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн» з ТОВ «УкрОліяПром», ТОВ «Вікторія ЛТД», ТОВ «Преміум Агро» було укладено договори поставки сої № 17/10-2012 від 17.10.2012, № 16/11-2012 від 16.11.2012 та № 01/07-П від 01.07.2013, відповідно.

Факт виконання вказаних договорів підтверджується виписаними податковими та видатковими накладними, актами прийому продукції по кількості, ТТН, платіжними дорученнями та виписками з розрахункового рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи та досліджені судами попередніх інстанцій.

Придбаний товар відповідно до договору про переробку давальницької сировини було передано ПрАТ «Протеїн-Продакшн», готову продукцію було реалізовано контрагентам-покупцям, що підтверджено договорами та актами прийому-передачі давальницької сировини на переробку та актами прийому-передачі готової продукції з переробленої давальницької сировини.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому не виникає сумнівів щодо правомірності ведення позивачем податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток за спірними господарськими операціями.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний