Ухвала суду № 57491569, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/4688/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014

у справі № 826/10824/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Трейдингова Компанія»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна Трейдингова Компанія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014 № 0000131501 та № 0000121501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 № 0000131501; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 № 0000121501; присуджено на користь ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» понесені судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. направлених на асигнування діяльності ДПІ у Подільському районі ГУ Мін доходів у м. Києві; зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби стягнути решту суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн. на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ІКСУ у м. Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/10824/14.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 змінено рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а саме: абзац четвертий та п'ятий викладено в наступній редакції: «Стягнути на користь ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» судовий збір в розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України», в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 - залишити без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, з урахуванням змін, внесених рішенням суду апеляційної інстанції, залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивача від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року, березень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 року, складено акт № 843/26-56-15-01-15/37974095 від 11.03.2014, в якому зафіксовані порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду згідно податкової декларації за січень 2013 року на суму у розмірі 366 050 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів згідно податкової декларації за вересень 2013 року на суму у розмірі 629 115 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 25.03.2014 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000131501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 629 115 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 157 278,75 грн.;

- № 0000121501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року на 366 050 грн.

Згідно податкової декларації, поданої ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» з податку на додану вартість за вересень 2013 року разом із додатками до неї, позивачем у ряд. 23.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів) визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 079 161 грн., що сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за січень 2013 року - на суму 629 115 грн. та за березень 2013 року - на суму 450 046 грн.

В період виникнення від'ємного значення позивач здійснював господарські операції з придбання сої для подальшого експорту у ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» на підставі укладених договорів поставки, згідно із якими ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (постачальник) зобов'язується передати товар (соя, українського походження врожаю 2012 року) в кількості та асортименті, визначених договорами, а ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» (покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, а саме:

- за договором № АТК13-2901/61 від 29.01.2013 загальна кількість товару становить 1000 т, загальною вартістю - 4 550 004 грн. (в т.ч. ПДВ - 758 334 грн.);

- за договором № АТК13-1601/62 від 16.01.2013 загальна кількість товару становить 1000 т, загальною вартістю - 4 520 004 грн. (в т.ч. ПДВ - 753 334 грн.).

Факт виконання умов зазначених договорів підтверджується: видатковими та товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Перевіркою визначення позивачем податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за січень 2013 року, відповідачем встановлено завищення ТОВ «Аграрна Трейдингова Компанія» податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 995 165,30 грн., що призвело до завищення ряд. 19 Декларації (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) на суму 863 063 грн., заниження ряд. 18 Декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) на суму 132 102 грн. та завищення ряд. 24 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму у розмірі 366 050 грн. за січень 2013 року.

Висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що податкове законодавство не пов'язує право на бюджетне відшкодування тільки з оплатою, проведеною у попередньому періоді, за операціями по придбанню товару в цьому ж періоді, та з формуванням податкового кредиту в цьому ж податковому періоді, а лише обмежує суму від'ємного значення, яка може бути відшкодована платнику, фактичною сплатою ПДВ постачальникам товарів в попередніх податкових періодах.

Суд касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст. 220 КАС України, вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пп. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що в даному випадку встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на те, що висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтується виключно на завищенні позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія», судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про правомірне формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду згідно податкової декларації за січень 2013 року та правомірне визначення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2013 року, виходячи з наявності належної первинної документації, яка складена в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Крім того, норми податкового законодавства не пов'язують право платника на бюджетне відшкодування тільки з оплатою, проведеною у попередньому періоді, за операціями по придбанню товару в цьому ж періоді, та з формуванням податкового кредиту в цьому ж податковому періоді, а лише обмежують суму від'ємного значення, яка може бути відшкодована платнику до суми ПДВ, що фактично сплачена постачальникам товарів в попередніх податкових періодах.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний