Ухвала суду № 57491552, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/63788/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2013

у справі № 821/113/13-а

за позовом Приватного підприємства «Лікос»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лікос» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 10.12.2012 № 0008552200 та № 0008562200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі також було заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку з реорганізацією з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Лікос» з питань підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ «Елемент-СА» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Елемент-СА» у серпні 2011 року, складено акт № 2684/22-4/30571017 від 26.11.2012, в якому зафіксовано порушення: ч. 1 ст. 201, ч. ч. 1-6 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, при придбанні товарів у ТОВ «Елемент-СА»; товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України; п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет у серпні 2011 року на суму ПДВ 426 551 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за 3 квартал 2011 року на загальну суму 490 533 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 10.12.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008552200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 490 533 грн. основного платежу;

- № 0008562200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 533 189 грн., в т.ч.: 426 551 грн. основного платежу та 106 638 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Збільшуючи грошове зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач посилався на службову записку ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 26.09.2012 № 5036/7/07-09 та акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.11.2012 № 1067/22-03/34832307 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елемент-СА» з контрагентами покупцями-постачальниками з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За інформацією ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ТОВ «Елемент-СА» не знаходиться за податковою адресою, має стан платника податків « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, факти реального здійснення цим підприємством господарської діяльності відсутні.

Як встановлено матеріалами справи, в квітні 2011 року ПП «Лікос» та ТОВ «Елемент-СА» уклали договір поставки нафтопродуктів № 39, відповідно до умов якого у серпні 2011 року ТОВ «Елемент-СА» здійснило поставку позивачу дизельного палива на загальну суму 2 559 307,11 грн., в тому числі ПДВ на суму 426 551,19 грн. (податкові накладні від 06.08.2011 № 6, 16.08.2011 № 5).

Факт виконання господарських операцій підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: договором поставки від 29.04.2011 № 39; податковими та видатковими накладними; актами приймання-передачі дизельного палива від 06.08.2011 № РН-0000282 та від 16.08.2011 № РН-0000340; доказами оплати дизельного палива (банківськими виписками); договором про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів від 01.01.2011 № 1, укладеним між ПП ОСОБА_2 та ПП «Лікос» та актом прийому нафтопродуктів від 01-19.08.2011; довідкою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 05.04.2012 № 107/22-911/34832307 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Елемент-СА» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Лікос», їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди з 01.07.2011 по 31.08.2011, відповідно до якої податковим органом встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПП «Лікос», в тому числі і за спірний податковий період.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції позивача з контрагентом мали реальний характер, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому не викликає сумнівів стосовно правомірності визначення сум податкового кредитку та витрат.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПП «Лікос», підтверджені первинними документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний