Ухвала суду № 57491541, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/7592/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року

у справі № 826/12480/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Інвест-регіон"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулвся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07 серпня 2014 року № 7/21-04-15-64 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, позов задоволено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скаргаДержавної архітектурно-будівельної інспекції України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» щодо об'єкта будівництва: «Автозаправна станція» по вул. Пасічника, буд. 1-д у м. Скадовську, Скадовському районі, Херсонської області, 75700».

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 липня 2014 року, яким встановлено наступне: «Станом на 30 липня 2014 року, по вул. Пасічника, 1-д в м. Скадовську Скадовського району Херсонської області, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт здійснено реконструкцію автозаправної станції, шляхом добудови на території існуючої автозаправної станції (АЗС) автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), відповідно до наданої проектної-документації, улаштована фундаментна залізобетонна плита, на яку змонтований модуль, а також навіс над ПРК модуля.

На час проведення перевірки, об'єкт «Автозаправна станція», яка реконструйована самочинно (без отримання дозволу на виконання будівельних робіт) та не введена в експлуатацію в установленому законом порядку, експлуатується, чим порушено пункт 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 10, пункт 11, пункт 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття закінчених будівництвом об'єктів».

30 липня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким призначено розгляд справи про правопорушення на 07 серпня 2014 року о 15:00 годині та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

07 серпня 2014 року відповідачем прийнято постанову № 7/21-04-15-64 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 1096200,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема, положення пункту 5 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема виконували будівельні роботи без отримання дозволу на їх виконання, після набрання чинності пункту 5 частини другої статті 2 вказаного закону.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Таким чином, обов'язок отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідальність за невиконання такого обов’язку, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які розпочали будівельні роботи, маючи відповідний обов'язок, не отримали дозволу на їх виконання, за що встановлена відповідна відповідальність.

За таких обставин, особа не може нести відповідальність на підставі закону прийнятоного пізніше та який погіршує становище такої особи, ніж вчинені особою діяння.

Тому як вірно вказано судами, що відповідальність за невиконання вказаного обов’язку відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції від 19 січня 2012 року до позивача в межах спірних правовідносин не застосовується.

Також судами правильно вказано про недотримання відповідачем, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, строків притягнення до відповідальності.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують..

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 826/12480/14 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед