Ухвала суду № 57491387, 26.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 р.Справа № 820/7624/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Антипенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016р. по справі № 820/7624/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Науково-технічне підприємство "Укрпроменерго", звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2013 року за № 0000232205 винесене Основ`янською об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова ГУ Міністерства доходів України у Харківській області в частині нарахування ПРАТ НТП "Укрпроменерго" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 68072,00 грн. за основним платежем та 7051,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137 п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. ст. 104, 256, 609 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року допущено заміну відповідача в адміністративній справі № 820/12144/15 правонаступником - Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 26.04.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Науково - технічне підприємство "Укрпроменерго" (код ЄДРПОУ 30358542) питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 31.12.2012, та валютного законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт № 3352/222/30358542 від 01.07.2013 року, в якому перевіряючими зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства підприємством позивача, а саме:

- п.п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.56., п.п 14.1.257, п.М.1 ст. 14, п.п. 134.1.1., п.134.1, ст. 134, п. 135.1, п. 135.2., п. 135.3, п.п. 135.4.1, п 135.4, п.п 135.5.-. п. 135.5, ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1, п. 138.2, ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-УІ із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 392 862 грн., в т.ч. за 2010р. у сумі 72 638 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 13 992 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 16 288 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 199 791 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 647 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 21 434 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 68 072 грн. ;

- п.п. 4.5.1, п. 4.5, ст. 4, п.п 7.3.1, п. 7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № ' 68/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 198.3, ст 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 7 014 грн., у т. ч. за березень 2010р. у сумі 8 333 грн.. за червень 2010р. у сумі (-) 2 333 грн., за серпень 2011р. у сумі 600 грн., за травень 2012р. у сумі 414 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТРАТ НТП „Укрпроменерго", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчеми іти по ланцюгу до „вигодонабувача" (зазначеними у акті покупцями товарів, робіт (послуг) ;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5, 8 11 Закону України від 28.12.1994 № 334\94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (з ; рахуванням змін та доповнень), ст.134, 135, 137, 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2756 VI із змінами та доповненнями.

- п.176.2. ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, не в повному обсязі включало до звіту по формі №1 ДФ, суму виплачених доходів фізичним особам - підприємцям за 2- 4 кв. 2011р.

- п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення пору регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95-ВР за порушення вимог п. 3.5 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки е касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 70378,41 грн. х 2 = 40756,82 гривень.

За наслідками вищевказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняте податкове повідомлення - рішення від 07 серпня 2013 року за № 0000232205 в частині нарахування ПРАТ НТП "Укрпроменерго" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 68 072,00 грн. за основним платежем та 7051, 00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, що саме з акту перевірки № 3352/222/30358542 від 01.07.2013 року, підставами для висновку про заниження ПРАТ НТП "Укрпроменерго" оподаткованого доходу стало збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 68 072,00 грн. за основним платежем та 7051, 00 грн. за штрафними санкціями, внаслідок не включення до його складу заборгованості за простими векселями, виданими товариством приватному підприємству "Будівельна фірма "Укртехбуд" на погашення зобов'язань з оплати поставлених робіт та обладнання, у зв'язку із банкрутством цього контрагента.

Судовим розглядом встановлено, що 05 жовтня 2008 року ПАТ НТП "Укрпроменерго" видано простий вексель № 248407 на суму 149 150,00 грн. (дата погашення боргу 05.10.2014 року) (а.с. 106);

30.10.2008 року ПАТ НТП "Укрпроменерго" видано простий вексель № 248408 на суму 175 000, 00 грн. (дата погашення боргу 30.10.2014 року) (а.с. 107).

Згідно з даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців діяльність приватному підприємству "Будівельна фірма "Укртехбуд", якому було передані векселі в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи було припинено (а.с. 158 - 160).

Обґрунтовуючи правомірність спірного податкового повідомлення рішення, відповідач стверджував про те, що оскільки строк погашення боргу по жодному з векселів не настав , а позивач по справі за даним зобов'язанням є боржником, отримані суми коштів за переліченими вище векселями повинні бути відображені позивачем як безповоротна фінансова допомога.

Перевіряючи правові підстави, що були покладені в основу судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ратифікованого Верховною Радою України згідно із Законом України від 06.07.1999 № 826-ХІУ «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» (дата набуття чинності для України 06.01.2000) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Частиною 1 ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що «переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року віддати його складання».

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем

Відповідно до п.п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інші доходи включають, зокрема суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

При цьому згідно із п.п. 137.10. п. 137.10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими постачальникові товару векселями до «безповоротної фінансової допомоги» мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п.п. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, однією з яких є не стягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до вищенаведених норм права вбачається, що лише після закінчення трьох років із дня терміну платежу за векселем сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою, а тому платник податку - емітент - повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому така заборгованість визнана безповоротною фінансовою допомогою.

Отже, у разі достовірного встановлення обставини щодо припинення господарського зобов'язання - у зв'язку з неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, у платника податку (боржника) виникає інший доход із суми непогашеної заборгованості, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий доход виник (на дату ліквідації підприємства - кредитора).

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Тому, підприємство вважається ліквідованим з дня внесення вказаного запису.

Поряд з цим слід враховувати, що у правовідносинах, що виникають з обігу простих векселів, ліквідація векселедержателя такого векселя та відсутність у нього правонаступників не завжди може бути підставою для припинення зобов'язань векселедавця відповідно до ч. З ст. 205 Господарського кодексу України.

Особливістю простого векселя є те, що боржником завжди є векселедавець. Векселетримач може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами, при цьому переводячи власну заборгованість на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги у іншого кредитора. Отже, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

У зв'язку з цим, у разі встановлення обставини щодо ліквідації векселедержателя дослідженню у даній справі підлягає обставина щодо наявності простих векселів на балансі такого векселедержателя станом на час ліквідації. Така обставина може бути встановлена шляхом дослідження ліквідаційного балансу векселедержателя, який є бухгалтерською звітністю, що складається у ліквідаційний період підприємства і до дати внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи, та відображає матеріально-фінансовий стан підприємства на дату припинення діяльності. До складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів (майно та майнові права, включаючи дебіторську та кредиторську заборгованості).

І тільки за достовірно встановленої обставини щодо ліквідації контрагентів позивача і наявності в їх активах на час ліквідації векселів, які не пред'явлено позивачеві до сплати, можна зробити висновок про виникнення у позивача інших доходів із сум непогашеної заборгованості, що мають бути згідно із п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України віднесені до складу валового доходу у періоді, коли виникла така заборгованість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення без дослідження належним чином господарських операцій з векселями, їх сутність та зміст, реквізити векселів, строки їх пред'явлення для сплати; без встановлення обставин щодо ліквідації та припинення контрагентів позивача (векселедержателів), у тому числі і дати таких юридичних фактів з метою з'ясування конкретних періодів, у яких інші доходи із сум непогашеної заборгованості мали би бути віднесені до складу валового доходу, за умови становлення наявності для цього законних підстав.

Також, відповідачем під час перевірки не з'ясовано, що приватне підприємство "Будівельна фірма "Укртехбуд", станом на час складення акту не є ліквідованим. Відповідачем не враховані акти прийому передачі від 05.10.2008 року та від 30.10.2008 року, з яких вбачається, що лише після закінчення строку позовної давності непогашена заборгованість за векселем трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що опосередковується виникненням у платника - векселедавця обов'язку збільшити валовий доход на суму такої допомоги.

Таким чином, неврахування податковим органом вищевказаних фактів при складанні акту та формуванню висновків за його результатами вплинуло на винесення незаконного та необґрунтованого податкового повідомлення - рішення від 07 серпня 2013 року за № 0000232205.

Отже, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про помилковість встановлення податковим органом факту заниження ПАТ НТП "Укрпроменерго" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2012 року у сумі 68 072, 00 грн. за основним платежем та 7051, 00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до положення п.п. 102.1, 102.4 статті Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за яким контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пунктом 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до Податкового кодексу України, функціями органів державної податкової служби є, серед іншого, здійснення контролю за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу.

Порядок списання безнадійного податкового боргу визначений ст. 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) . Так, згідно із положеннями п.п. 101.1, 101.4 та 101.5 вищенаведеної статті Кодексу визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу. Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Як встановлено судовим розглядом, в даному випадку податковим органом повинні бути вчинені дії з приводу списання вказаного боргу, як безнадійного. При цьому, положення ПК України не містять приписів, які надають органу державної податкової служби права продовжувати встановлені ст. 102 Кодексу строки давності або права на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 Податкового кодексу України без їх дотримання.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги податкового законодавства України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року по справі № 2-а-18/10/1870 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції на підставі статті 88 КАС України було відстрочено Східній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2009,70 грн. відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2016р. по справі № 820/7624/15 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір у розмірі 2009 грн. (дві тисячі дев'ять) гривень 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2016 р.