Ухвала суду № 57491196, 26.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 р.Справа № 816/4786/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі № 816/4786/15

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України Міністерство оборони України

про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Міністерство оборони України , в якому просить суд : зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 01.11.2015 р. про перерахунок вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 р. по 18.11.1988 р. у зв'язку з несенням бойового чергування; визнати незаконною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у непроведенні протягом розумного строку стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 р. по 18.11.1988 р. у зв'язку з несенням бойового чергування; стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, вважає , що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права та просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 р. , прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанціїх встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 15.10.2013р. на адресу Міністерства внутрішніх справи України позивачем було направлено рапорт, за змістом якого, він крім іншого, прохав здійснити перерахунок вислуги років, згідно довідки №846 від 31.05.2013, виданої Міністерством оборони Російської Федерації (а.с. 12-15).

09 січня 2015 року Міністерством внутрішніх справ України направлено відповідь (вих. № 18/7ЦА-П-1), у якій повідомлено, що в порушення вимог наказу МО України від 19.08.2008 №407, в наданій довідці №846 від 31.05.2013 не вказано де здійснювалося несення бойових чергувань. Зазначено, що для уточнення даної інформації МВС України направлено запит від 23.10.2013 №18/7ЦА-5170 до Міністерства оборони Російської федерації. На підставі отриманої відповіді буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні (а.с. 18).

Згідно листа Міністерства внутрішніх справи України від 29.01.2014 № 18/7ЦА-П-74, серед іншого, позивачу надано відповідь, що Центральний архів Міністерства оборони Російської федерації повідомив про те, що документи військової частини 34011 за 1986-1988 роки у них відсутні та запит від 23.10.2013 №18/7ЦА-5170 переданий на розгляд до філії Центрального офісу Міністерства оборони Російської федерації місто Самару, звідки і буде надана відповідь. Повідомлено, що на підставі отриманої відповіді ОСОБА_1 буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні (а.с. 20).

19.02.2014 року Міністерством внутрішніх справ України позивачу направлено лист (вих. № 18/7ЦА-П-146), яким повідомлено, що у філії Центрального офісу Міністерства оборони Російської федерації округу м. Самара документи військової частини 34011 за 1987-1988 роки відсутні. У зв"язку з цим направлено запит від 13.02.2014 №18/7ЦА-536 до військової частини 34011. Повідомлено, що на підставі отриманої відповіді ОСОБА_1 буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні (а.с. 22).

06 листопада 2014 року та 16 березня 2015 року на адресу Міністерства внутрішніх справ України позивачем направлено заяви про проведення перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні, відповідно до довідки №846 від 31.05.2013 та направлення на адресу ОСОБА_1 відповідного наказу, який підтверджує перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні (а.с. 24, 29).

17.11.2014р. Міністерством внутрішніх справ України позивачу направлено лист (вих. № 18/7ЦА-П-1334) аналогічного змісту, що й відповідь на адресу позивача від 29.01.2014 року № 18/7ЦА-П-74, а також повідомлено, що у наданій довідці №846 від 31.05.2013 у порушення вимог наказу від 19.08.2008 №407 не вказано де здійснювалось несення бойових чергувань (а.с. 26).

Листом від 27.05.2015 року (вих. № 18/7ЦА-П-3632) Міністерством внутрішніх справ України надано відповідь позивачу, що відповідно до листа Міністерства оборони України від 05.05.2015 №248/3/6/2444/848 підстав для зарахування у вислугу років на пільгових умовах періоду з 25.05.1987 по 18.11.1988 немає (а.с. 38-39).

01 листопада 2015 року на адресу Міністерства внутрішніх справ України позивачем було направлено заяву про проведення перерахунку вислуги років на пільгових умовах періоду часу з 25.05.1987 по 18.11.1988 відповідно до довідки №846 від 31.05.2013 (а.с. 41).

За результатом розгляду заяви позивача Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України надіслав позивачу лист від 19.11.2015 за вих. № 18/7ЦА-111, в якому повідомив, що відповідно до листа Департаменту соціальних гарантій Міністерства Російської федерації від 30.03.2015 №182/2/1783 сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 34011 у період з 22.12.1986 по 23.11.1988 та в період з 25.05.1987 по 18.11.1988 ніс бойове чергування. Водночас не вказано в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району або іншій військовій частині ОСОБА_1 ніс бойове чергування. За таких обставин відсутні підстави для заліку у вислугу років на пільгових умовах періоду з 25.05.1987 по 18.11.1988 (а.с. 43).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання незаконною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у не проведенні протягом розумного строку стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування.

Водночас, вважаючи, що питання, поставлені в заяві ОСОБА_1 від 01.11.2015, по суті не розглянуті, надана відповідь не містять конкретних висновків з посиланням на норми діючого законодавства, позивач звернувся до суду із вимогою про зобов'язання відповідача розглянути по суті вказану заяву.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того з відсутності підстав для задоволення позовних вимог .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17.07.1992 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пп. "в" п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: в укріплених районах військовослужбовцям, які несуть (несли) бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг.

Матеріали справи свідчать , що відповідно до воєнного квитка ОСОБА_1 він проходив строкову службу у період з 22.12.1986 по 23.11.1988 у військовій частині 33011 на посаді заступника командира взводу (а.с. 45-56).

Згідно довідки Філії військової частини 34011 від 31.05.2013 №846 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 22.12.1986 по 23.11.1988 у військовій частині 34011 на посаді заступника командира взводу та ніс бойове чергування у період з 25.05.1987 по 18.11.1988 (а.с. 9).

Згідно листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.05.2015 №248/3/6/2444/848 та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.11.2015 № 18/7ЦА-111, з посиланням на лист Департаменту соціальних гарантій Міністерства оборони Російської Федерації від 30.03.2015 №182/2/1783, встановлено, що сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 34011 у період з 22.12.1986 по 23.11.1988 та в період з 25.05.1987 по 18.11.1988 ніс бойове чергування.

Водночас, у вказаних документах не вказано в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району або іншій військовій частині ОСОБА_1 ніс бойове чергування, тобто у відповідача відсутні підстави для заліку ОСОБА_1 у вислугу років на пільгових умовах періоду з 25.05.1987р. по 18.11.1988р.

Враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем правомірно не зараховано до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) час проходження строкової військової служби у Радянській Армії, оскільки відсутні відомості про те, що військова частина, в якій позивач проходив строкову службу, належить до укріпленого району чи в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району він ніс бойове чергування, тому відсутні підстави для ухвалення судового рішення про визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України в частині не проведення протягом розумного строку стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування.

Також , суд першої інстанції правомірно вважає не обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву від 01.11.2015 про перерахунок вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як визначено частиною першою статті 7 наведеного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до пунктів 4.5 - 4.7 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС від 10.10.2004 № 1177, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені статтею 18 Закону України "Про звернення громадян".

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника.

Як свідчать матеріали справи 01 листопада 2015 року позивачем на адресу Міністерства внутрішніх справ України направлено заяву про проведення перерахунку вислуги років на пільгових умовах періоду часу з 25.05.1987 по 18.11.1988 відповідно до довідки №846 від 31.05.2013

За результатом розгляду вказаної заяви Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України надіслано лист від 19.11.2015 року (вих. № 18/7ЦА-111) , в якому викладені відповіді на всі питання, поставлені позивачем у своїй заяві від 01.11.2015р., тобто розглянуто заяву по суті.

Як свідчить позовна заява та апеляційна скарга , позивач фактично не згоден із суттю наданої йому відповіді, вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку йому вислуги років на пільгових умовах.

Дослідивши встановлені обставини справи , лист Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.11.2015 , заяву позивача від 01.11.2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що звернення (заява від 01.11.2015р.) позивача розглянуто об'єктивно і своєчасно, вирішені всі поставлені в ньому питання відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень відповідача, позивачу дано вичерпну відповідь та у встановлений законом строк повідомлено про результати розгляду його заяви у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян", тобто заява позивача від 01.11.2015 року є вирішеною по суті, а тому відсутні підстави для її повторного розгляду по суті.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000,0 грн., оскільки вони є похідними від первісних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У даному випадку, нанесення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що протягом розумного строку відповідачем не проведено стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування та не надано відповіді на зауваження ОСОБА_1, викладені у листі від 01.11.2015 року, тобто залишено законні вимоги позивача без реагування, чим причинено останньому моральні страждання.

Однак, позивачем в ході розгляду справи жодним чином не зазначено, в чому безпосередньо полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Належних доказів на підтвердження факту нанесення позивачу моральних страждань та їх причинного зв'язку матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності , необґрунтованості позовних вимог та відмовив у задоволенні адміністративного позову .

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють обставини, викладені в позові, які були враховані судом при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі № 816/4786/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2016 р.