Постанова № 57491059, 26.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року № 876/6762/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

представника позивача - Пятковського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом СП Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі Пак» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -

встановив :

15.04.2015 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області № 17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015, щодо не погодження застосування податкового компромісу та зобов'язати відповідача відобразити у інтегрованій картці СП ТзОВ «Полі Пак» за платежем «податок на прибуток» узгодження податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням № 0000342200 від 07.05.2014 у розмірі 1132, 23 грн та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за цим податковим повідомленням-рішенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що Товариство 27.02.2015 звернулось до відповідача із заявою про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 0000342200 від 07.05.2014, щодо грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 28305,64 грн, у тому числі за основним платежем на суму 22644,51 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5661,13 грн, та сплатило до державного бюджету платіжним дорученням № 1446 від 05.03.2015 5% суми податкового зобов'язання. Проте, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області прийняло рішення № 17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015, яким не погоджено застосування податкового компромісу по цьому податковому повідомленню-рішенню. Вказане рішення мотивоване тим, що досягнення податкового компромісу щодо частини зобов'язань, стосовно якої суд відмовив у задоволенні позовних вимог, суперечить вимогам, встановленим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу». Позивач, вважаючи, що такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 позов задоволено повністю.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що СП ТОВ «Полі Пак» у поданій заяві виявило бажання досягнути податкового компромісу лише щодо частини зобов'язань, а саме: щодо грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 28305,64 грн, з яких основний платіж на суму 22644,51 грн та штрафні санкції на суму 5661,13 грн. За цими зобов'язаннями Львівським окружним адміністративним судом від 11.08.2014 відмовлено позивачу у задоволенні позову. Оскільки, Законом України від 25.12.2014 № 63 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» визначено право платника податків скористатись податковим компромісом з податку на прибуток від усієї суми завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування донарахованої податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2014 № 0000342200, а не в її частині, то апелянт вважає, що правомірно не погодило товариству в застосуванні податкового компромісу.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Суд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд справи у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2014 ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000342200, яким збільшило СП ТзОВ «Полі Пак» суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 223752 грн.

СП ТОВ «Полі Пак», не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржило його до Львівського окружного адміністративного суду, який своєю постановою від 10.02.2015 по справі № 813/5571/14, з урахуванням ухвали від 03.03.2015 про виправлення описки, скасував його в частині збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 195446,36 грн.

Вказану постанову суду у апеляційному порядку оскаржив лише відповідач, у зв'язку з чим ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 № 876/2596/15 було відкрито апеляційне провадження.

СП ТзОВ «Полі Пак» цю постанову суду у апеляційному порядку не оскаржувало, а 27.02.2015 подало до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014 на суму 28305,64 грн, тобто суму на яку йому судом відмовлено у задоволенні позову.

Платіжним дорученням №1446 від 05.03.2015 СП ТзОВ «Полі Пак» сплатило до державного бюджету суму узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 1132,23 грн.

16.03.2015 ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області прийняло рішення №17/2822/10/13-25-22-00, яким не погоджено застосування податкового компромісу СП ТОВ «Полі Пак». Вказане рішення мотивоване тим, що загальна сума заниження податкових зобов'язань у податковому повідомленні-рішенні, щодо якої може бути застосована процедура податкового компромісу, відповідно до Закону України № 63-VIII складає 172349 грн, а тому загальна сума податкових зобов'язань, що підлягають сплаті СП ТОВ «Полі Пак» для досягнення податкового компромісу, складає 8618 грн (5%). Однак, із змісту заяви вбачається, що СП ТОВ «Полі Пак» вирішило досягти податкового компромісу лише щодо частини зобов'язань стосовно якої суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що Податковий кодекс України не виключає можливості досягнення податкового компромісу, щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні - рішенні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

З наведених вище правових положень ПК України вбачається, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок триваючої процедури судового та/або адміністративного оскарження, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми. Отже, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом, а не після його погодженням податковим органом. Таким чином, прийняття відповідачем рішення про погодження чи непогодження застосування податкового компромісу не може порушувати прав позивача, так як досягнення податкового компромісу пов'язане зі сплатою узгодженого грошового зобов'язання (5%), а не з прийняттям вказаного рішення. Тому таке рішення не може бути оскаржене у судовому порядку.

Питання про досягнення чи недосягнення податкового компромісу щодо того чи іншого грошового зобов'язання, може вирішуватись судом під час оскарження рішень чи дій податкового органу спрямованих на стягнення грошових зобов'язань, щодо яких позивач вважає досягнуто податковий компроміс.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що підрозділом 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України визначено право платника податків скористатися процедурою податкового компромісу за певних умов, проте не визначено обов'язку контролюючого органу на погодження застосування податкового компромісу, а від так вимоги про скасування рішення про непогодження застосування податкового компромісу, задоволеними бути не можуть.

Що стосується вимог про зобов'язання внести зміни до інтегрованої картки, то суд апеляційної інстанції також вважає, що такі вимоги задоволеними бути не можуть.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 09.12.2014 по справі № 21-511а14, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

За огляду на викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 813/1880/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена та підписана 29.04.2016.