Ухвала суду № 57491034, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14818/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015 року №0000444201, №0000454201, №0000464201 та №0000484201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

У висновку Акт перевірки від 25.03.2015 року № 358/28-10-42-10/19014832 відповідач встановив порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме: пп.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.159.1.2, п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року на загальну суму 134 427 521 грн., в т.ч.: 1 квартал 2012р. в сумі 5 464 858 грн., І півріччя 2012р. в сумі 17 043 783 грн., 3 квартали 2012р. в сумі 31 771 741 грн., 2012р. в сумі 47 363 371 грн., 2013р. в сумі 87 064 150 грн. (або поквартально: 1 квартал 2012р. в сумі 5 464 858 грн., 2 квартал 2012р. в сумі - 11 578 925 грн., 3 квартал 2012р. в сумі 14 727 958 грн., 4 квартал 2012 р. в сумі 15 591 630 грн., 2013р. в сумі 87 064 150 грн.); п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. всього у сумі 113 029 271 грн., в тому числі: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за березень 2012 року в сумі 2 386 767 грн., що є наслідком завищення рядка 21.1 (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду) Декларації за квітень 2012 року в сумі 2 386 767 грн.; заниження рядка 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) за квітень 2012р. на суму 6 752 700 грн. та з врахуванням рядка 21.1 (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду) в сумі 4 643 115 грн., заниження рядка 25 (Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду) Декларації за квітень 2012р. на суму 2 109 585 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за травень 2012 року в сумі 5 527 529 грн. заниження рядка 25 (Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду) Декларації за травень 2012р. на суму 318 018 грн.; за червень 2012 року в сумі 1 649 370 грн.; за липень 2012 року в сумі 2 341 425 грн.; за серпень 2012 року в сумі 5 920 534 грн.; за вересень 2012 року в сумі 5 774 655 грн.; за жовтень 2012 року в сумі 3 698 565 грн.; за листопад 2012 року в сумі 3 989 912 грн.; за грудень 2012 року в сумі 6 870 435 грн.; за січень 2013 року в сумі 3 750 грн.; за лютий 2013 року в сумі 1 131 773 грн.; за березень 2013 року в сумі 2 100 118 грн.; за квітень 2013 року в сумі 7 607 948 грн.; за травень 2013 року в сумі 6 447 752 грн.; за червень 2013 року в сумі 9 376 725 грн.; за липень 2013 року в сумі 7 774 527 грн.; за серпень 2013 року в сумі 9 837 170 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за вересень 2013 року в сумі 424 062 грн. та заниження рядка 25 (Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду) Декларації за вересень 2013р. на суму 9 456 857 грн.; за жовтень 2013 року в сумі 10 720 287 грн.; за листопад 2013 року в сумі 5 177 894 грн.; за грудень 2013 року в сумі 10 721 971; п.п.164.2.1 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.п.165.1.35 п.165.1 ст.165, п.157,9 ст.157, п.142.1 ст.142, п.171.1 ст.171, п.п.168.1.1 п.168.1, п.п.168.4.7 п.168.4 п.168 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включені доходи у вигляді інших заохочувальних та компенсаційний виплат платників податку у результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі -199 405,76грн. в тому числі: в 2012р.-111 275,69грн.; січень-636,31грн., лютий-1233,56грн., березень-1138,70грн., квітень-4617,93грн., травень-7082,99грн., червень-20541,20грн., липень-31797,03грн., серпень-22249,17грн., вересень-19165,73грн., жовтень-959,08грн., листопад-1205,36грн., грудень-648,63грн.; в 2013р. - 88 130,07грн.: квітень - 5614,01грн., травень-3054,89грн., червень - 14313,50грн., липень-28625,65грн., серпень-21615,61грн., вересень-5432,25грн., жовтень-5498,52грн., листопад-2138,38грн., грудень-1837,27грн.; п.п.164.2.17.е п.164.17, п.164.5 ст.164 Податкового Кодексу України №2755 - УІ від 02.12.10р. з доходу отриманого від ДП «Укрзалізничпостач», як додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих путівок, не утримано податок на доходи фізичних осіб. В результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі - 28 021,08грн. в тому числі: в 2012р.- 10 122,35грн.: 1кв.-542,12грн., 2кв.-2169,18грн., 3кв.-6818,82грн., 4кв.-592,23грн., в 2013р.- 17 898,73грн., 1кв.-635,29грн., 2кв.-4394,50грн., 3кв.-11598,35грн., 4кв.-1270,59грн.; п.176.2б п.176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України №2756-УІ від 02.12.10р, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо подання не у повному обсязі (зміни платника податку) податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку; п. 1 ч.2 ст.6, п. 1 ч. 1 ст.7, ч.5 та ч.7 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року із змінами та доповненнями ", внесеними Податковим кодексом України від 2.12.2010 № 2755- VІ, у результаті чого донараховано єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 472340,70грн., в т.ч. 428047,52грн. (36,79%), 41967,79 грн.(3,6%), 2325,39грн. (8,41%); в тому числі по періодах: 2012 рік - 233409,60 грн.: червень - 49921,66грн., липень - 80859,35грн.; серпень - 46746,06грн., вересень - 49124,09грн., жовтень - 2307,76грн., листопад - 2967,12грн., грудень - 1483,56грн., 2013 рік - 238931,10грн.: січень - 9574,07грн., лютий - 5597,40грн., березень - 1483,56грн., квітень - 13516,88 грн., травень - 7839,97грн., червень - 35592,74грн., липень - 69303,30грн., серпень - 51160,64грн., вересень - 13682,63грн., жовтень - 14448,23грн., листопад - 10702,49грн., грудень - 6029,19грн., також самостійно донараховано платником своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 1145,50грн. (в т.ч. 1035,24грн. (36,79%), 110,26грн.(3,6%)); в тому числі по періодах: 2012 рік - червень 281,22грн., липень - 864,28грн.; п. 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями) щодо не забезпечення щоденного друку фіскального звітного чека в кількості - 1 шт.

На підставі Акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року, а саме: № 0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн.; № 0000444201, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн.; № 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн., з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн.; № 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000444201, №0000454201, №0000464201 та №0000484201 є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Також слід зазначити, відповідно до норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015 року №0000444201 та №0000454201, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами (ТОВ «НВП «Локомотив», код ЄДРПОУ 36282626; ТОВ «ТД «Енергетичне машинобудування», код ЄДРПОУ 37932631; ТОВ «Електротехнічна компанія «ЗЕНІТ», код ЄДРПОУ 36177394; ТОВ «ПЕБК «Енергетика», код ЄДРПОУ 38238605; ТОВ «НВП «Квазар Комплекс», код ЄДРПОУ 30219297; ТОВ «Євроінвестстрой», код ЄДРПОУ 34436084; ПАТ «НДІ «Техностандарт», код ЄДРПОУ 32674865; ТОВ «Світлофори», код ЄДРПОУ 33908008; ТОВ «СП «Транс Інтер Казар» (ТОВ «СП «ТІК»), код ЄДРПОУ 37079359; ТОВ «ВПТ - Україна», код ЄДРПОУ 32833513; ТОВ «Транселектрокомплект», код ЄДРПОУ 37718786; ТОВ «Югтранском», код ЄДРПОУ 38603386) (Постачальниками)) було укладено договори поставок. На підтвердження господарських операцій позивачем надано ряд документів, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, акти отримання-передачі продукції та рахунки-фактури.

Після дослідження вищезазначених документів, судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження виконання умов Договорів не було надано: декларації про відповідність (для позицій 1-6 специфікації №1); інструкції з експлуатації; сертифікату відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО на бланку Держспоживстандарту UА1.012.0091927-11; копія сертифікату відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО на бланку Держспоживстандарту UА1.012.0033187-11; сертифікат якості; сертифікат; копія сертифікату відповідності на бланку Держспоживстандарту №UА1.059.0143954-12; паспорт; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/80712 від 13.08.2012 р.; протокол періодичних випробувань; сертифікат якості - на всю продукцію Специфікації №1, крім поз. 17-19; паспорт - на продукцію поз. 7-9 Специфікації №1 виробництва ПрАТ «Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш» та виробництва ВАТ «Калугапутьмаш»; технічний паспорт - на продукцію поз. 19 виробництва ВАТ «Муромтепловоз»; паспорт - на продукцію поз. 10, 16 виробництва ВАТ «Тихорецкий машиностроительный завод им. В.В. Воровского»; паспорт виробу - на продукцію поз. 20 виробництва ТОВ «Производственно-коммерческая компания Вест-Тер»; податкові накладні; банківські виписки.

Крім того, слід звернути увагу, що судом першої інстанції встановлено, що під час дослідження товарно-транспортних накладних встановлено, що в більшості накладних відсутні повні дані з якого пункту відправлено товар та в який пункт його доставлено, на деяких зазначено виключно місто без конкретної адреси; відсутні дані про вагу товару, відсутні дані про назву товару, міститься лише посилання на договори, відсутні дані про водіїв їх повні дані, відсутні печатки підприємств.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; інші документи, передбачені законодавством України, також згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктами 11.2, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до п.11.5 Правил перевезень вантажів, товаротранспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник(вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товаротранспортної накладної підписом і печаткою (штампом).

Отже, товаротранспортні накладні відносяться до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачу під час перевірки не було надано в повному обсязі первинно бухгалтерських документів, отже, висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами є правомірним.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000464201, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вони не підлягають задоволенню та звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки особових карток працівників, табелів робочого часу, наказів на відпустки та копій форми 1ДФ ДП «Укрзалізничпостач» було визначені особи, які отримували путівки за рахунок коштів позивача (вибірково особові картки: №49770 ОСОБА_3 і.п.н. НОМЕР_5, провідного економіста, №31202 ОСОБА_2, і.п.н. НОМЕР_6, слюсар-електрик 5роз., №49820 ОСОБА_4, і.п.н. НОМЕР_7, водій 1 кл., №49752 ОСОБА_5, і.п.н. НОМЕР_8, зас.нач.складу, №31006 ОСОБА_6, і.п.н. НОМЕР_11, товарознавець 2.к., №49676 ОСОБА_7, і.п.н. НОМЕР_10, комірний старший).

Згідно встановленого факту взаємовідносин ДП «Укрзалізничпостач» з Первинною профспілковою організацією та перерахування коштів на придбання путівок працівникам та пенсіонерам за рахунок коштів ДП «Укрзалізничпостач» відповідачем, в ході перевірки, було надано запит від 02.07.2014 року №14596/10/28-10-42-1-56 про надання інформації та документального підтвердження щодо перерахування коштів ДП «Укрзалізничпостач».

Листом від 01.08.2014 року №19967/10 Первинною профспілковою організацією ДП «Укрзалізничпостач» підтверджено надходження на розрахунковий рахунок коштів на придбання путівок від ДП «Укрзалізничпостач».

Судом першої інстанції встановлено, що путівки були видані за рахунок коштів ДП «Укрзалізничпостач», а не членських внесків, що сплачуються безпосередньо до Профспілки.

Крім того, встановлено, що позивачем не віднесено вартість придбаних путівок до фонду оплати праці, не нараховано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб, відповідно і відомості доходів не відобразило в звітності Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форми-1ДФ).

Так, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Також, відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем порушені вимоги пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2. ст.176 ПК України в частині не подання, не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків (форми № 1ДФ) за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, відповідальність за що передбачена п.119.2 ст.119 ПК України.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0000484201, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем не забезпечено щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскального звітного чеку, а саме: за 14.06.2013 згідно з книгою обліку розрахункових операцій №2665014396/1 від 04.10.2011 в кількості 1 шт. Позивач мотивує це тим, що відповідно ст.5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою встановлено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або з застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000484201 є правомірним та прийнято з урахуванням всіх обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За змістом ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», місце проведення розрахунків місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно п. 23 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, заборонено зберігання в касі (грошовій скриньці, сейфі тощо) грошей готівкою, що не належать суб'єкту підприємницької діяльності, а також особистих речей касира чи речей інших працівників.

Безумовний обов'язок забезпечувати виконання приписів ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» покладено на суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, варто уваги, що статтею 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 7.4 - 7.5 Наказу ДПА України від 1 грудня 2000 р. №614, яким затверджений Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за №106/5297 Використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо. Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО. У разі використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, на декількох місцях проведення розрахунків щоденні записи про реквізити розрахункових квитанцій та про рух готівки здійснюються окремо щодо кожного місця проведення розрахунків. Якщо на одному місці проведення розрахунків протягом дня використовувались декілька розрахункових книжок, то записи за обліком розрахункових квитанцій та рухом готівки виконуються щодо кожної розрахункової книжки окремо. У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати. На бажання СГ у графах 5 - 8 розділу 2 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, можна вводити додаткові графи для зазначення сум розрахунків, суми ПДВ та виданих при поверненні товару коштів, які отримані (видані) з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Крім того, у цьому розділі книги або в книзі за формою додатка 3 можна виконувати додаткові записи, де підсумовуються дані за розрахунками за день чи за місяць. У розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту. Якщо початок та закінчення одного циклу використання розрахункової книжки при відключенні електроенергії чи на період ремонту РРО припадають на різні робочі дні, то за кожний робочий день у розділі 3 книги ОРО на РРО здійснюються окремі записи, при цьому графи 1 - 2 заповнюються тільки в перший, а графа 8 - тільки в останній день одного циклу використання розрахункової книжки. Крім того, на підставі даних розрахункових квитанцій щоденно здійснюються записи в розділі 2; до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми (графи 3 - 8) за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані в цьому фіскальному чеку. У розділі 4 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО. Графи 1 - 5 заповнює особа, що здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 - працівник СГ після відновлення працездатності РРО. У разі виходу РРО з ладу графи 1 та 2 заповнює працівник СГ безпосередньо після виходу РРО з ладу. При потребі до розділу 4 книги ОРО може вноситися додаткова інформація.

Так, в разі поломки РРО позивач повинен був звернутися спочатку до зареєстрованого сервісного центру, з яким має бути укладений договір про сервісне обслуговування на підставі укладених з користувачами відповідних договорів. Виконання зазначених робіт іншими особами або центрами сервісного обслуговування без укладення з користувачами відповідних договорів забороняється.

Однак, під час перевірки встановлено та не спростовано позивачем, що в розділі 4 «Облік ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення реєстраторів розрахункових операцій» відсутні дані, які свідчили б про вихід з ладу РРО та, як наслідок, не роздрукування фіскального звітного чеку №731 за 14.06.2013 р.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що непідлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 29.04.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.