Ухвала суду № 57491003, 28.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4714/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова О.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, в якому просив:

Дії ГУ МВС України в Київській області при наданні ОСОБА_2 довідки, про грошове забезпечення на роботах в II зоні небезпеки м. Чорнобиль з 05.05.1986 року по 08.05.1986 року за № 2\К-180 від 25.08.2015 року без урахування виплати заробітної плати, подвійного окладу в чотирьохкратному розмірі визнати неправомірним.

Зобов'язати ГУ МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення колишнього ІДПС Білоцерківської групи ДАІ УВС Київського облвиконкому, сержанта міліції ОСОБА_2 з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29.10.1992 року № 09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 року № 224/8.13.

Зобов'язати ГУ МВС України в Київській області надати ОСОБА_2 довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964- рс, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», листа Міністерства праці, Мінчорнобиля та Міністерства фінансів України від 29.10.1992 року № 09-3751/1032/31/13-412/308, листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 року № 224/8.13 за роботу в ІІ-й зоні небезпеки м. Чорнобиль в період з 05.05.1986 року по 08.05.1986 року з урахуванням 15 % надбавки за роботу в забрудненій зоні.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності видачі довідки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що позивачу повинен бути зроблений перерахунок заробітної плати, оскільки його робота в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена з урахуванням всіх зазначених вище нормативно-правових актів, що регламентують порядок оплати праці робітників та службовців, з урахуванням кратності зони небезпеки - 4, подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю, збереженої середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії «НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 9 червня 2005 року (а.с. 11-12).

З 23 вересня 1985 року ОСОБА_2 проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби. Згідно довідки ГУ МВС України в Київській області від 2 грудня 2009 року №2003 позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року №1497-878 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 6 червня 1986 року №665-195, які дають право дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (а.с. 117).

Відповідно до маршрутного листа, виданого ГУ МВС України в Київській області від 14 квітня 2005 року №20/Д-145, ОСОБА_2 у період з 05 травня по 08 травня 1986 року приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в м. Чорнобиль (а.с. 111).

Згідно із довідкою, виданою Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області від 16 січня 2012 року №06, за роботу в населеному пункті м. Чорнобиль з 05 травня по 08 травня 1986 року позивачу, з урахуванням посадового окладу в розмірі 155,00 крб., годинної тарифної ставки у розмірі 5,00 крб. (155 крб./31 день) та кратності 3, виплачена заробітна плата в сумі 80,00 крб. (а.с. 133).

Суд зазначає, що оригінал довідки від 16 січня 2012 року №06 знаходиться в матеріалах пенсійної справи, був оглянутий судом у судовому засіданні 13 листопада 2015 року, копія долучена до матеріалів справи.

28 липня 2015 року позивач звернувся до начальника Головного Управління МВС України в Київській області з письмовою заявою про надання довідки про заробітну плату (грошове утримання) в зоні відчуження в період часу з 05 травня по 08 травня 1986 року з урахуванням Урядових рішень, які діяли в 1986 році при нарахуванні заробітної плати. Цією ж заявою позивач просив надати картку про дозу радіоактивного опромінення (а.с. 13).

Листом від 25 серпня 2015 року №2/К-180 Головне управління МВС України в Київській області відмовило позивачу у видачі довідки з перерахуванням заробітної плати позивача (а.с. 16).

У якості підстави для відмови Управління повідомило позивача, що у зв'язку з тим, що в розрахункових листах за 1986-1990 роки відсутні записи про кратну виплату за зону ЧАЕС, підстав для видачі довідки про грошове забезпечення з урахуванням кратності немає.

Крім того, відповідач повідомив, що картки обліку доз радіоактивного опромінення в ГУ МВС України в Київській області відсутні.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що грошове забезпечення позивача під час виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у місті Чорнобиль, яке відноситься до другої зони небезпеки, повинно бути розрахованим виходячи з подвійного розміру посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю, з урахуванням кратності 4 та середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» вказано, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року № 10-769 Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 03 вересня 1986 року № 1767-рс і від 11 грудня 1986 року № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 року №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 06 січня 1988 року №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 09 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основ місцем роботи.

Відповідачем при видачі довідки про заробітну плату в зоні відчуження з 29 квітня 1986 року по 05 травня 1986 року враховано 3-кратний розмір тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату з урахуванням зони безпечності 2 (м. Чорнобиль) та 6- годинний робочий день.

Постановою Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної центральної ради Профспілок від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці та матеріального забезпеченні працівників підприємств, організацій та установ, занятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» (п. 5) (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради в червня 1986 року № 207-7» було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобігання забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Оплата роботи у зоні відчуження у святкові дні (частина друга статті 73) та у вихідні провадилась за правилами статті 107 КЗпП Української РСР (322-08) за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності зокрема, відрядникам - за подвійними відрядними розцінками.

Відповідно до статей 67, 68 КЗпП Української РСР загальним вихідним днем є неділя.

Позивач з 29 квітня 1986 року по 05 травня 1986 року брав участь у заходах ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. При цьому 01 та 04 травня 1986 року вихідні дні.

Відповідно до пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради (Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР № 0130 від 11 травня 1986 року та № 0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР № 35з від 30 травня 1986 року).

Відповідно до п/п 1 п.1 Постанови №207-7 від 10. червня 1986 року Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради профсоюзів «Распространили на работников предприятий, организаций и учреждений, независимо от ведомственной подчиненности (включая лиц, временно переведенных и командированных), а также на военнослужащих и военных строителей, занятых на указанных работах, действие пунктов 1 (на период проведения этих работ) и п. 10 постановления ЦК КПСС, Президиума Верховного Совета СССР, Сонета Министров СССР и ВДСПС от 7 мая 1986 года № 524-156 (у0524400-86) (подпункты 1 и 10 пункта 1 постановления Совета Министров УССР от 8 мая 1986 года №168-5 (168с-86-п) Предоставили право руководителям министерств и ведомств и их заместителям производить оплату труда работников, занятых на работах по ликвидации последствий аварии в соответствующих зонах опасности, в размерах, предусмотренных распоряжением Совета Министров СССР от 17 мая 1986 года N 964 » «Установили, что оплата труда работников, занятых на работах в третьей, второй и первой зонах опасности, производится соответственно в четырех-, трех- и двукратном размерах, сверх среднемесячной заработной платы, исходя из тарифной ставки (оклада), установленной по основному месту работы».

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 pоку N 524-156 ( у0524400-86 ) та на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 03 вересня 1986 pоку N 1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 pоку N 530-рс ( 530-86-р ) тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувалась до15 %.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦПРС від 07 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно з п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Відповідно до п. 4 Постанови Всесоюзної центральної ради Профспілок «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, занятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» від 05 червня 1986 року № 665-195, який в подальшому втратив чинність на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1988 року № 491-106, встановлено максимальний розмір премії працівникам, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища, до 60%, водночас граничний розмір такої премії не може перевищувати 400 крб.

Відповідно до розрахунків, зазначених у вказаній довідці, відповідачем при розрахунку оплати праці за дні роботи в зоні відчуження не враховано подвійного розміру окладу, виплаченого позивачу, а також подвійний розмір оплати за роботу у вихідний день і збільшений оклад за роботи, які виконували в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, до 15 %.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року №224/8.13 передбачено, що підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивачу було відмовлено в перерахунку, у зв'язку з тим, що оплата праці осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зонах небезпеки, здійснювалась, виходячи з діючих на той час нормативних документів (постанов і розпоряджень Президії Верховної Ради, Ради Міністрів колишнього СРСР та УРСР).

Однак, із даної відповіді неможливо зрозуміти ні порядку проведеної оплати заробітку за час виконання обов'язків позивачем в зоні ЧАЕС, ні того, як воно повинно бути проведено.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що дії Головного Управління МВС України в Київській області з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році щодо відмови видати нову Довідку про грошове забезпечення за час роботи в зоні є протиправними.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2014 року по справі К/800/48786/14.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156( у0524400-86) та на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 р. № 1767 ( розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530-рс ( 530-86-р) тарифні ставки працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15%. Дана постанова є єдиним документом, який регламентує порядок оплати праці, в тому числі військовослужбовців та повинна бути врахована.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що отримані позивачем відповідно до наведених норм кошти за своєю природою є заробітною платою, а не одноразовою допомогою, як зазначає відповідач.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Щодо пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, колегія суддів зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 роз'яснено, що «....у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат».

Отже, позивач мав право звернутися до суду з вказаним позовом, вимоги, викладені ним підлягають задоволенню, оскільки, на думку апеляційного суду, довідка про грошове забезпечення № 06 від 16.01.2012 року ОСОБА_2 містить відомості, які підтверджують неправильну оплату праці ОСОБА_2 під час проходження ним служби у м. Чорнобиль з 05.05.1986 року по 08.05.1986 року, оскільки з довідки вбачається застосування 3 кратного розміру при обчисленні заробітної плати, а також відсутність 15% премії за роботу в зоні з підвищеною радіоактивністю.

Крім того критично розцінюються колегією суддів апеляційної інстанції посилання Відповідача на відсутність у розрахункових листах за 1986, 1987, 1988, 1989 та 1990 роки запису про кратну виплату за зону ЧАЕС, а також, на те, що картки обліку доз радіоактивного випромінювання в Головному управлінні відсутні, оскільки відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме відповідачем при видачі довідки не було враховано ряду обставин, що потягло за собою прийняття невірних рішень, що, в свою чергу, обмежило конституційні права та обов'язки позивача, що виразилось в неповноті наданої інформації, що в подальшому значно вплинуло на розмір його пенсії.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України в довідці від 01 січня 2007 року за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи зазначив, що якщо судом буде встановлено, що особа одержала певні кошти в період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як заробітну плату, а не у зв'язку з отриманням підвищеної дози радіації, позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахування пенсії з урахуванням зазначених сум підлягають задоволенню.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2016 року Головному управлінню МВС України в Київській області було відстрочення сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року до винесення рішення судом апеляційної інстанції.

За правилами статей 94, 98 КАС України у судовому рішенні вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до першої частини статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на викладене, з апелянта до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подання ним скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 1607, 76 грн.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління МВС України в Київській області (адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 1607 (одна тисяча шістсот сім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 29 квітня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.