Ухвала суду № 57490969, 28.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4853/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Згурівського районного центру зайнятості на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Згурівського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Дарницького районного центру зайнятості м. Києва, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - Відкрите акціонерне товариство національна страхова компанія «ОРАНТА» про визнання незаконними та скасування наказів, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Згурівського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Дарницького районного центру зайнятості м. Києва, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - Відкрите акціонерне товариство національна страхова компанія «ОРАНТА», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Витребувати оригінали та належним чином завірені копії:

а) у Згурівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 07600, Київська область, смт. Згурівка, вул. Київська 12: - Наказ №24 від 16.04.2015 року про повернення матеріального забезпечення в результаті розслідування страхових випадків; - Наказ №НТ150424 від 24.04.2015 року про припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_3 та припинення її реєстрації як безробітної; - Претензія № 231 від 15.04.2015 року.

б) Дарницького районного центру зайнятості м. Києва Адреса: вул. Заслонова 22, м. Київ, 02099, МСП 01601, тел. (044)567-27-29Д044)567-60-89: - Матеріали розслідування страхового випадку оформлені актом №143 від 02 04 2015 року; - Акт №143 від 02.04.2015 року;

Визнати протиправними:

- дії посадових та службових осіб Згурівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття при проведенні розслідування страхового випадку пов'язаного з застрахованою особою ОСОБА_3, та при оформленні документів та прийнятті рішень за результатами розслідування;

- дії посадових та службових осіб Дарницького районного центру зайнятості м. Києва при проведенні розслідування страхового випадку оформленого актом №143 від 02.04.2015 року та висновки зазначені в акті №143 від 02.04.2015 року, що стали наслідком таких протиправних дій.

Визнати незаконним та скасувати: Наказ Згурівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття №24 від 16.04.2015 року про повернення матеріального забезпечення в результаті розслідування страхових випадків; Наказ №НТ150424 від 24.04.2015 року в частині припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_3, та в частині припинення її реєстрації як безробітної.

Зобов'язати: Згурівський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: припинити реєстрацію ОСОБА_3 в статусі безробітної в Згурівському районному центрі зайнятості в зв'язку з її працевлаштуванням з 01.10.2015 року керуючись п.1 ч 1. ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-ІІІ від 02.03.2000 року та абз. 2 пп. 1 п. 1. ч 37 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198» на підставі її заяви від 29.09.2015 року; виплатити ОСОБА_3 недоотриману нею допомогу по безробіттю за період з 26.03.2015 року по 01.10.2015 року у відповідності та в розмірі визначеному п. 1. ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

Судові витрати стягнути із відповідачів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо проведення розслідування страхового випадку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 на підставі Наказу №823-К про прийом на перебувала у трудових відносинах з ВАТ HACK «Оранта». В подальшому у травні місяці 2012 року ОСОБА_3 подала заяву про звільнення з підприємства ВАТ HACK «Оранта» за власним бажанням. При цьому, в трудовій книжці не було відміток про працевлаштування та про звільнення Позивача з даного підприємства.

Далі, після звільнення 12.12.2014 року з останнього місця роботи - TOB «Краєвид», Позивач 24.12.2014 року звернулася до Згурівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, із особистою заявою на підставі якої Позивачу було надано статус безробітної.

Далі Згурівський районний центр зайнятості в результаті обміну інформацією з Пенсійним Фондом України отримав відомості про те, що Позивач перебуває у трудових відносинах з ВАТ HACK «Оранта» з 04.04.2011 року по 16.01.2015 року, тобто в період перебування на обліку.

Так, Згурівським центром зайнятості було направлено запит до Дарницького центру зайнятості з метою проведення перевірки.

02 квітня 2015 року Дарницьким районним центром зайнятості прийнято Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 02.04.2015 року №143, яким встановлено, що громадянка ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з ВАТ НАСК «Оранта» з 04.04.2011 року по 16.01.2015 року і була звільнена за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі вищезазначеного Акту розслідування страхових випадків, Згурівським районним центром зайнятості видано Наказ від 15 квітня 2015 року №24 про повернення матеріального забезпечення.

Так, 15.04.2015 року позивачу було вручено Претензію від 15.04.2015 №231, відповідно до якої виплачена ОСОБА_3 з 24.12.2014 року допомога по безробіттю в розмірі 2925,63 грн. підлягає поверненню.

24 квітня 2015 року Наказом Згурівського районного центру зайнятості №НТ150424 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_3 у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного. Колегія суддів, проаналізувавши вище викладене, а також, матеріали справи і положення чинного законодавства, зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. №803-XII (далі - Закон №803-XII) визначено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

За змістом статті 2 Закону №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.

Відповідно до ст.ст.7, 22 Закону №1533-ІІІ особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, мають право, зокрема, на отримання допомоги по безробіттю.

При цьому, ст.36 Закону №1533-ІІІ передбачено стягнення з особи відповідно до законодавства України в разі настання певних обставин, що впливають на умови виплати їй матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, одержаних коштів.

Так, відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. №7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009р. за №232/16248, яким визначено механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, зокрема, його п.3, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

При цьому, рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

Як зазначено в п.4 Порядку, для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади; обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 року №121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року №23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005р. №368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.12.2005 року за №1523/11803.

Відповідно до п.5 Порядку за результатами перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили; у разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом; у разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (пункт 6 Порядку).

За змістом п.7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом; протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно ж до п.8 Порядку у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1155, відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Приписи щодо повернення коштів в судовому порядку в разі відмови особи добровільно їх повернути містяться й в п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за №915/5136.

З огляду на наведене, слід констатувати, що в разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих зверненню центру до такої особи з вимогою про повернення виплачених їй як допомога по безробіттю коштів й можливому подальшому його зверненню до суду в разі відмови безробітного добровільно повернути отримані кошти має передувати розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яке здійснюється лише на підставі рішення керівника центру зайнятості шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості саме під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, зі складенням за результатами розслідування акту й в разі встановлення в ньому недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та призначено виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з цим актом під особистий підпис та знімається з обліку як безробітна.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року № К/800/29738/13.

Однак, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_3 не була ознайомлена з Актом розслідування від 02.04.2015 року №143, що не спростовано ВАТ НАСК «Оранта», також, судом встановлено, що при наданні інформації в порядку абз. 1 п.2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Дарницькому районному центу зайнятості м. Києва ВАТ НАСК «Оранта» було приховано той факт, що ОСОБА_3 подала заяву про звільнення ще в травні 2012 року, а звільнено її було 15.01.2015 року, крім того, в трудовій книжці позивача були відсутні дані щодо працевлаштування та звільнення із зазначеного підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що хоча позиція Верховного Суду України у постанові від 17 лютого 2015 року №21-20а15 зводиться до того, що «…укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення…», в даному випадку особа не знала, що не припинила трудові відносини із ВАТ НАСК «Оранта», в трудовій книжці навіть були відсутні дані про період роботи в даній компанії, крім того, колегія суддів апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що в трудовій книжці ОСОБА_3 існує запис від 11.05.2012 року про працевлаштування у Згурівську РЦЛ на посаду молодшої медсестри Аркадіївської СЛА, останнім записом у трудовій книжці ОСОБА_3 є запис від 12.12.2014 року про з ТОВ «Краєвид» за закінченням строку трудового договору (сезонна робота), тобто, на думку апеляційного суду, підтвердженням того, що Позивач не знала про не закінчення трудових відносин з ВАТ НАСК «Оранта».

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Ухвалою Київського ААС від 31.03.2016 року зобов'язав ПАТ НАСК «Оранта» надати копії документів, які б підтверджували трудові відносини між Товариством та ОСОБА_3

На виконання вимог Ухвали від 31.03.2016 року, ПАТ НАСК «Оранта» направило на адресу апеляційного суду: копію особового листка з обліку кадрів ОСОБА_3; копію автобіографії; копію заяви ОСОБА_3 про прийняття її на роботу від 21.03.2011 року; копія наказу від 01.04.2011 року №823-к; архів розрахункових листків за період квітень 2011 січень 2015; копію наказу від 15.01.2015 р. №96-к; копію акту на списання та знищення архівних документів строк зберігання яких закінчився та документів непридатних для подальшого використання в зв'язку з їх залиттям унаслідок аварії каналізаційної мережі.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що ПАТ НАСК «Оранта» так не надіслано копію заяви про звільнення, яку, як стверджує ПАТ НАСК «Оранта», ОСОБА_3 подала 13.01.2015 року.

Тому, зважаючи на вище викладене, колегія суддів зауважує, що встановити факт продовження трудових відносин між ПАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_3 до 15.01.2015 року не можливо, оскільки відсутні належні докази.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що Позивач протягом 2012-2015 років не отримувала заробітної плати від ПАТ НАСК «Оранта», також, посилання останньої на те, що ОСОБА_3 виплачувалась компенсація за невикористаний 91 день відпустки не підтверджується жодними доказами.

Отже, аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що спір щодо наявності трудових відносин між ПАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_3 до 15.01.2015 року виник не з вини Позивача, а з вини Пат НАСК «Оранта», оскільки судом встановлено порушення порядку ведення трудових книжок, а також порушення прийняття при прийнятті та звільненні з роботи громадян.

Крім того, варто звернути увагу на прецеденту практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності».

У справі «СУХАНОВ ТА ІЛЬЧЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SUKHANOV AND ILCHENKO v. UKRAINE) ЕСПЛ зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).

У даному випадку має місце ситуація, за якої Позивач мала «законне сподівання» на отримання допомоги по безробіттю, оскільки вважала, що на момент звернення до центру зайнятості вважала, що є безробітною.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів України про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (далі - Порядок № 60/62), на районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, покладено обов'язок здійснити перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до ч.3 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач в порушення положень Порядку № 60/62 не провів належної перевірки достовірності даних в період перебування відповідача на вказаному обліку, які є підставою для надання особі статусу безробітної та проведеним розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, не встановлено з чиєї вини відомості, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення є недостовірними, тобто з вини особи, якій надано статус безробітної, чи з вини роботодавця.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не була ознайомлена Актом розслідування страхових випадків №143, пояснень з приводу фактів, встановлених даним Актом, не надавала, а була безпосередньо ознайомлена вже з Претензією від 15.04.2015 року №231, виданою Згурівським районним центром зайнятості.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Згурівському районного центру зайнятості припинити реєстрацію ОСОБА_3 в статусі безробітної в Згурівському районному центрі зайнятості в зв'язку з її працевлаштуванням з 01.10.2015 року; зобов'язання виплатити ОСОБА_3 недоотриману допомогу по безробіттю за період з 26.03.2015 року по 01.10.2015 року суд зазначає наступне.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, « Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що суд не має права перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, а сааме, в даному випадку, повноваження щодо зобов'язання Згурівському районного центру зайнятості припинити реєстрацію ОСОБА_3 в статусі безробітної в Згурівському районному центрі зайнятості в зв'язку з її працевлаштуванням з 01.10.2015 року та зобов'язання виплатити ОСОБА_3 недоотриману допомогу по безробіттю за період з 26.03.2015 року по 01.10.2015 року.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не найшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Згурівського районного центру зайнятості на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 28 квітня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.