Ухвала суду № 57490909, 27.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16231/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просить визнати бездіяльність Національного банку України протиправною та зобов'язати Національний банк України надати інформацію на запит ОСОБА_5 від 15 травня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОСОБА_5 (надалі також апелянт) зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, зокрема, не враховано те, що НБУ України зобов'язаний надати запитану інформацію згідно ст. 1076 ЦК відомості про операції та рахунки тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Згідно Постанови № 281 - НБУ не може не знати про запитувану інформацію, оскільки є головним регулятором даних відносин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2015 року ОСОБА_5 в порядку статей 3, 4, 5,19 та 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію» звернувся до Національного банку України із запитом, в якому просив: «Повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу АКІБ «УкрСибБанк» в червні 2008 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 21062,00 дол.США від Заявника через Банк і купівлю української гривні».

08 червня 2015 року Національний банк України (надалі також НБУ) листом за №40-01008/37866 повідомив представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про те, що інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України відсутня.

Також, НБУ листом від 17 червня 2015 року № 40-03003/41750 за результатами розгляду цього ж запиту повідомило представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про те, що за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку НБУ за період з 01.06.2008 року до 30.06.2008 року було зареєстровано інформацію щодо продажу безготівкових доларів США за гривню АТ «УкрСиббанк» на міжбанківському валютному ринку України. Повторно повідомлено заявника про те, що інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку НБУ, зокрема, на зазначену в запиті дату, відсутня. Зазначено, що НБУ відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до НБУ за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заяви про купівлю або продаж іноземної валюти подаються фізичними особами-кліснтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України, що виключає наявність такої заяви клієнта чи інформації про неї у Національного банку України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (надалі також Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2657-XII до суб'єктів інформаційних відносин належать, зокрема, фізичні особи.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 2657-XII будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (надалі також Закон №2939-VI).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

В силу приписів частини 1 статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема у випадку, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до НБУ, як до розпорядника публічної інформації, із запитом щодо отримання інформації про подання заяви на Міжбанкіську валютну біржу АКІБ "УкрСибБанк" в червні 2008 року про продаж доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні.

Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року №281, зареєстрованим в Мін'юсті 29.08.2005 року за № 950/11230 (надалі також Положення №281).

Пунктом 4 розділу І Положення №281 (в редакції станом на червень 2008 року) визначено, що міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком.

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення №281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку України та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку є уповноважені банки та уповноважені фінансові установи (п.4 розділу І Положення №281).

Суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України (п.6 розділу І Положення №281).

З наведеного вбачається, що фізичні особи - клієнти банків не є безпосередніми суб'єктами міжбанківського валютного ринку України.

Відповідно до пункту 29 розділу І Положення №281 суб'єкти ринку укладають між собою та з НБУ договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Водночас пунктом 32 розділу І Положення №281 передбачено, що суб'єкт ринку як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за власні кошти в межах лімітів відкритої валютної позиції має право виконувати заяви та доручення своїх клієнтів (крім суб'єктів ринку), а також задовольняти власні потреби щодо купівлі, продажу іноземної валюти до початку Торговельної сесії.

Суб'єкт ринку має право включати до заявки на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти (пункт 33 розділу І Положення №281).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 глави 2 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року №281 (в редакції, що діяла у 2008 році) (надалі також Постанова № 281), уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Заявка в паперовій формі підписується керівником (або особою, яка його замінює) та головним бухгалтером (або особою, яка його замінює) банку (фінансової установи) і залишається на зберіганні в банку (фінансовій установі). Заявка в електронній формі подається до Національного банку України в установлений ним строк.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Пунктом 2.5. глави 2 Правил проведення Торговельної сесії передбачено, що якщо уповноваженим банком за дві години до закінчення Торговельної сесії не повністю задоволені потреби клієнтів та потреби за власними операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, то він має право звернутися до Національного банку України щодо купівлі-продажу в нього іноземної валюти за безготівкові гривні.

Для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення Торговельної сесії розгорнуту заявку. Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом із зазначенням ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ [або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності)], суми, мети купівлі, а також курсу, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти.

Наразі ж підтвердження угод здійснюється за допомогою Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Відповідно до пункту 4 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених Постановою №281, для здійснення операції з купівлі іноземної валюти з НБУ заявка на участь у Системі підтвердження угод має містити інформацію за кожним видом валют: загальну суму купівлі (із зазначенням у тому числі суми купівлі іноземної валюти для подальшого продажу клієнтам), курс, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наведеними положеннями законодавства не передбачено відображення у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) інформації про конкретні заяви фізичних осіб-клієнтів комерційних банків про купівлю або продаж іноземної валюти, а також не передбачено обов'язку передачі комерційними банками таких заяв своїх клієнтів до Національного банку України при здійсненні ними валютних операцій на міжбанківському валютному ринку.

Пунктом ж 1 глави 1 розділу IV Положення №281 передбачено, що клієнт під час проведення операції з обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів подає до уповноваженого банку, який його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів за довільною формою, але із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави. Клієнт для здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України має право використовувати форми заяв про купівлю або продаж іноземної валюти, аналогічні до тих, що наведені в додатках 1 - 4 до цього Положення, але без урахування реквізитів, які стосуються банківських металів.

Відповідно до зазначених норм, колегія судді дійшла висновку, що заяви про купівлю або продаж іноземної валюти подаються фізичними особами-клієнтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України, що виключає наявність такої заяви клієнта чи інформації про неї у Національного банку України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що запитувана ОСОБА_5 у запиті інформація (щодо повідомлення про подання конкретним клієнтом АКІБ "УкрСибБанк" заяви про продаж іноземної валюти) є такою, що фізично відсутня у Національного банку України, у зв'язку з чим у НБУ відсутня можливість її надання, про що в даному випадку і було повідомлено апелянта.

Посилання апелянта на пункти 2.1 та 2.4 постанови Правління № 150 від 15.04.1998 року (надалі також Постанова № 150) не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2.1 Постанови № 150 суб'єкти міжбанківського валютного ринку України мають право купувати іноземну валюту для власних потреб (як за готівкові, так і за безготівкові кошти) та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Підставою для купівлі іноземної валюти є відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).

Відповідно до пункту 2.4 Постанови № 150 іноземна валюта, яка придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з часу зарахування її на його поточний рахунок на цілі, вказані в заяві на купівлю іноземної валюти.

Із зазначених пунктів Постанови № 150 вбачається, що саме суб'єкти міжбанківського валютного ринку України мають право купувати іноземну валюту для власних потреб за наявності в них відповідних документів, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договори тощо) та повинна бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з часу зарахування її на його поточний рахунок на цілі, вказані в заяві на купівлю іноземної валюти.

Отже, у даному випадку саме у АКІБ "УкрСибБанк" мала знаходитись інформація та відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договори тощо) та заяви на купівлю іноземної валюти.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності протиправної бездіяльності при наданні апелянту обґрунтованої відповіді на його запит, що не суперечить вищенаведеним положенням законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.