Ухвала суду № 57490867, 19.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3855/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства виробничо-торгова фірма «Сіверянка» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ виробничо-торгова фірма «Сіверянка» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0002742200, № 0002752200, № 0002762200 від 10.09.2014.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002742200, № 0002752200, № 0002762200 від 10.09.2014.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Сіверянка» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові від 10 вересня 2014 року №0002742200 та №0002752200 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задоволено частково. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» задоволено частково. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи вказані рішення, вказав, що судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції. Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо. З огляду на викладене, дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 позов задоволено частково: скасовано протиправне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002762200 від 10.09.2014; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволені даних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 22.04.2014 № 1236, 1237, 1238, 1239, 1240 та від 22.05.20114 № 1505, наказу від 10.04.2014 відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 ПК України працівниками ДПІ в м. Чернігові було проведено документальну планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми «Сіверянка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 13.06.2013 № 1459/22/00310143.

Листом від 21.07.2014 №8889/10/25-26-22-01-12 ДПІ в м. Чернігові повідомило позивача про те, що датою складення акта перевірки слід вважати дату « 13.06.2014» (т. 1 а.с. 102).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток в загальній сумі 922 219, 00 грн., в т.ч за 4 кв. 2012 року в сумі 922219,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 340970,00 грн., в т.ч. за 2013 рік 340970,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено розмір податку на додану вартість загальній сумі 87737,00 грн., в т.ч. за вересень 2013 року на суму 48724, 00 грн. та за жовтень 2013 року на суму 39013,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001942200 від 01.07.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 383 329,00 грн. в тому числі 922 219,00 грн. - за основним платежем і 461 110,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям;

- № 0001932200 від 01.07.2014, яким ПАТ ВТФ «Сіверянка» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 87 737,00 грн. та 21 934,00 грн. за штрафними (фінансовими і санкціями, а всього 109 671,00 грн.;

- № 0001952200 від 01.07.2014, яким ПАТ ВТФ «Сіверянка» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 340 970, 00 грн.

ПАТ ВТФ «Сіверянка» було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів в Чернігівській області, рішенням якого від 05.09.2014 № 2766/10/25-01-10-05-15 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області № 0001932200 від 01.07.2014, № 0001942200 від 01.07.2014 та № 0001952200 (помилково в рішенні зазначено № 0001932200) від 01.07.2014.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області прийняти нові податкові повідомлення рішення з виправленням допущених недоліків, а саме: оскаржені податкові повідомлення-рішення повинні бути прийняті з посиланням на акт перевірки від 13.06.2014; нове податкове повідомлення-рішення, що буде прийняте у зв'язку із скасуванням ППР від 01.07.2014 № 0001942200, повинно відображати суму грошового зобов'язання у розмірі 1 382 384 грн., з яких основний платіж 921 589 грн. та санкції 460 795 грн.

На виконання вимог рішення Головного управління Міндоходів в Чернігівській області від 05.09.2014 № 2766/10/25-01-10-05-15 ДПІ в м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002762200 від 10.09.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 382 384,00 грн., в тому числі 921 589,00 грн. - за основним платежем та 460 795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002742200 від 10.09.2014, яким ПАТ ВТФ «Сіверянка» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 87 737,00 грн. та 21 934,00 грн. за штрафними (фінансовими і санкціями, а всього 109 671,00 грн.;

- № 0002752200 від 10.09.2014, яким ПАТ ВТФ «Сіверянка» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 340 970, 00 грн.

Позивачем було оскаржено до Головного управління Міндоходів в Чернігівській області податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові № 0002762200, № 0002742200, № 0002752200 від 10.09.2014, рішенням якої від 25.09.2014 № 3028/10/25-01-10-05-15 скаргу було залишено без розгляду.

ПАТ ВТФ «Сіверянка» було подано скарги до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові № 0001932200, № 0001942200, № 0001952200 від 01.07.2014 та на рішення про розгляд первинної скарги ГУ Міндоходів в Чернігівській області від 05.09.2014 № 2766/10/25-01-10-05-15, а також на рішення ГУ Міндоходів в Чернігівській області про залишення скарги без розгляду від 25.09.2014 № 3028/10/25-01-10-05-15. Рішенням ДФС України від 04.11.2014 № 6105/6/99-99-10-01-15 скарги ПАТ ВТФ «Сіверянка» було залишено без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002762200 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, разом з тим, вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2014 № 0002742200 та № 0002752200 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи під час проведення перевірки відповідачем було зроблено висновок про неправомірне включення позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартали 2012 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, які були фактично понесені у 3 кварталі 2012 року. Також, податковий орган дійшов до висновку про неправомірне формування ПАТ ВТФ «Сіверянка» витрат та податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс».

Згідно пп. 1 п. 3.1.2 акту перевірки від 13.06.2013 № 1459/22/00310143 позивач у 4 кварталі 2012 року завищив витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 391 518 грн. Вказаний висновок був зроблений з огляду на те, що різниця між задекларованими та фактичними показниками витрат за 4 квартал 2012 року складає 4 391 518 грн.

Під час проведення перевірки було також встановлено, що витрати у зазначеному розмірі були помилково не включені до витрат підприємства за 3 квартал 2012 року. У зв'язку з цим, позивачем був поданий уточнюючий розрахунок, яким витрати за 3 квартал 2012 року були збільшені на 4 391 518 грн. 00 коп.

Однак, на час подачі такого уточнюючого розрахунку було розпочато планову виїзну перевірку ПАТ ВТФ «Сіверянка» за період з 01.07.2011 по 30.09.2012. У зв'язку з цим уточнюючий розрахунок був відкликаний.

До податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року були включені витрати у розмірі 4 391 518 грн. 00 коп., які були фактично понесені у 3 кварталі 2012 року. Такі дії були вчинені позивачем відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, згідно якої платник податків має право зазначити уточнені показники податкової звітності у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Апелянт вважає зазначені дії ПАТ ВТФ «Сіверянка» неправомірними та наполягає на тому, що відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Згідно абз. 1, 2 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Положеннями п. 50.2 ст. 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Разом з тим, встановлене п. 50.2 ст. 50 ПК України обмеження стосується виключно подачі уточнюючого розрахунку та виключно у період проведення перевірки.

Натомість, ПАТ ВТФ «Сіверянка» було виправлено помилку шляхом включення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період, а не шляхом подачі уточнюючого розрахунку.

Крім того, податкову декларацію з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року позивачем було подано після закінчення планової виїзної перевірки ПАТ ВТФ «Сіверянка» та складення акту від 17.01.2013 № 111/22/00310143.

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже були перевірені податковим органом, прямо передбачена п. 50.3 ст. 50 ПК України.

Так, згідно вказаної норми права, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПАТ ВТФ «Сіверянка» правомірно включило до податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року витрати, які були понесені підприємством у 3 кварталі 2012 року.

Аналогічний висновок був зроблений старшим слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області під час досудового розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, відносно службових осіб ПАТ ВТФ «Сіверянка». У зв'язку з цим, постановою від 30.09.2014 вказане кримінальне провадження було закрите.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань по правовідносинах з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс» у постанові від 30.09.2014 про закриття кримінального провадження зазначено, що навіть у разі непідтвердження факту придбання ПАТ ВТФ «Сіверянка» товарів у вказаних контрагентів, окремо взятої суми заниження податкових зобов'язань за цим порушенням податкового законодавства недостатньо для кваліфікації дій відповідальних службових осіб за ст. 212 КК України.

ПАТ ВТФ «Сіверянка» перебувало у правовідносинах з ТОВ «Агротех-Плюс» та ТОВ «Сігма-Плюс» та на підставі документів, складених вказаними юридичними особами, сформувало податковий кредит у розмірі 87 737 грн. 00 коп. та витрати у розмірі 340 970 грн. 00 коп.

Між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Сігма-Плюс» був укладений договір поставки від 01.09.2013 року, якого позивач придбав текстильні вироби.

Положеннями п. 3.1 вказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника у строки, узгоджені сторонами у кожній окремій специфікації.

На підтвердження виконання сторонами вказаного договору позивач надав суду копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

Між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Агротех-Плюс» був укладений договір поставки від 01.10.2013, згідно якого позивач придбав текстильні вироби.

Умови зазначеного договору є аналогічними умовам договору від 01.09.2013, укладеного між позивачем та ТОВ "Сігма-Плюс".

На підтвердження виконання сторонами вказаного договору позивач надав суду копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних. Специфікації на кожну окрему партію товару до суду надані не були.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що специфікації, у яких відповідно до укладених договорів, сторони повинні були узгоджувати строки поставки кожної окремої партії товару, суду не надані.

При цьому, надані позивачем первинні документи оформлені неналежним чином, містять у собі суперечності та не дають можливості підтвердити фактичне здійснення господарської операції.

Що стосується первинних документів по контрагенту позивача ТОВ «Сігма-Плюс», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно видаткових накладних ПАТ ВТФ «Сіверянка» 02.09.2013 отримало від ТОВ «Сігма-Плюс» 4400 м тканини, 06.09.2013- 4400 м тканини, 11.09.2013- 4400 м тканини, 13.09.2013- 1700 м тканини та 17.09.2013- 700 м тканини.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від продавця до покупця позивачем були надані товарно-транспортні накладні від 30.08.2013, 05.09.2013, 10.09.2013, 12.09.2013 та 16.09.2013. Разом з тим, замовником перевезення, вантажовідправником та вантажоодержувачем у зазначених товарно-транспортних накладних зазначене ТОВ «Сігма-Плюс». Посилання на те, що одержувачем товару за вказаними документами є ПАТ ВТФ «Сіверянка» - відсутнє.

Крім того, договір поставки між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Сігма-Плюс» був укладений 01.09.2013, в той час як перша товарно-транспортна накладна була складена ще 30.08.2013, тобто до укладення відповідного договору.

Згідно товарно-транспортних накладних до перевезень вантажу залучалися автопідприємства ТОВ "Арлоджик", ППФ "Меридіан", ТОВ "Автостарт", ТОВ "Форвард", МПП "Паллада".

Разом з тим, за даними податкового органу ні ПАТ ВТФ "Сіверянка", ні ТОВ "Сігма-Плюс" не перебували у правовідносинах із зазначеними юридичними особами та не проводили з ними грошові розрахунки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що фактичне здійснення господарської операції між ПАТ ВТФ "Сіверянка" та ТОВ "Сігма-Плюс" не підтверджується приєднаними до матеріалів справи письмовими доказами.

Що стосується первинних документів по контрагенту позивача ТОВ «Агротех-Плюс», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно видаткових накладних ПАТ ВТФ "Сіверянка" 01.10.2013 отримало від ТОВ «Агротех-Плюс» 1373 м тканини, 07.10.2013- 1571 м тканини, 15.10.2013- 316 м тканини, 25.10.2013- 1460 м тканини та 30.10.2013- 2740 м тканини.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від продавця до покупця позивачем були надані товарно-транспортні накладні від 30.09.2013, 04.10.2013, 14.10.2013, 24.10.2013 та 29.10.2013. Разом з тим, замовником перевезення, вантажовідправником та вантажоодержувачем у зазначених товарно-транспортних накладних зазначене ТОВ «Агротех-Плюс». Посилання на те, що одержувачем товару за вказаними документами є ПАТ ВТФ «Сіверянка» - відсутнє.

Крім того, договір поставки між ПАТ ВТФ «Сіверянка» та ТОВ «Агротех-Плюс» був укладений 01.10.2013, в той час як перша товарно-транспортна накладна була складена ще 30.09.2013, тобто до укладення відповідного договору.

Згідно товарно-транспортних накладних до перевезень вантажу залучалися автопідприємства ТОВ "Арлоджик", ППФ "Меридіан", ТОВ "Автостарт", ТОВ "Форвард", МПП "Паллада".

Разом з тим, за даними податкового органу ні ПАТ ВТФ "Сіверянка", ні ТОВ "Агротех-Плюс" не перебували у правовідносинах із зазначеними юридичними особами та не проводили з ними грошові розрахунки.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Відповідно до актів про неможливість проведення зустрічних звірок від 07.11.2013 № 318/223/30502561 та від 16.04.2014 № 512/04-62-22-3/38112763, що складені співробітниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, у ТОВ "Агротех-Плюс" та ТОВ "Сігма-Плюс" наявні ознаки фіктивності через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що фактичне здійснення господарських операцій між ПАТ ВТФ "Сіверянка" та ТОВ "Агротех-Плюс" і ТОВ "Сігма-Плюс" не підтверджується приєднаними до матеріалів справи письмовими доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0002762200, разом з тим, вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2014 № 0002742200 та № 0002752200 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 19.09.2013 № 590-VII, яка набрала чинності 23.10.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) ставка судового збору встановлюється у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1218 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування податкових повідомлень-рішень № 0002762200 від 10.09.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 382 384,00 грн., № 0002742200 від 10.09.2014, яким ПАТ ВТФ «Сіверянка» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 87 737,00 грн. та 21 934,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього 109 671,00 грн., № 0002752200 від 10.09.2014, яким ПАТ ВТФ «Сіверянка» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 340 970, 00 грн. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 1 833 025, 00 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1218 грн. х 4 м.з.п) = 4 872 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 359, 2 грн. (4 872 грн. х 110 %)

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 5 359, 2 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 25.04.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.