Ухвала суду № 57490758, 19.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5826/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між продавцем - Prominvest Union, LLC (Ньюарк, США) та покупцем - ТОВ «Ексімтрейд» було укладено контракт №804-002 від 01.07.2005, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити покупцю товар відповідно до додатків до договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до додаткової угоди №1221 від 21.09.2015 до контракту №804-002 від 01.07.2005 продавець (Prominvest Union, LLC ) зобов'язувався поставити на користь позивача каву в зернах, несмажену, з кофеїном в мішках вагою 50 кг, всього 384 мішка по ціні 2,24 дол. США за 1 кг. Загальна сума поставки 43008,00 дол. США.

02 грудня 2015 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській міській митниці товар за кодом 0901110010 - кава в зернах несмажена з кофеїном для промислового виробництва компонентів кавових напоїв і кави натуральної, смаженої в зернах, меленої, розчинної.

З метою проведення митного оформлення товару позивачем до Київської митниці була подана митна декларація від 02.12.2015 № 100250001/2015/016066 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією були подані: контракт №804-002 від 01.07.2005 з додатковими угодами №1 від 01.07.2008, №2 від 08.07.2008, № 3 від 01.02.2009, № 4 від 30.12.2010, № 5 від 30.06.2011, №6 від 20.04.2012, № 7 від 28.08.2012, №8 від 11.06.2014, №9 від 15.11.2014, №11 від 22.12.2014, додаток №1221 від 21.09.2015 до Контракту №804-002 від 07.07.2005, інвойс № SLN 194/2015-16 від 21.09.2015, коносамент № ZIMUCOK6008208 від 06/10/2015, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 288 від 28.11.2015, сертифікат походження № ЕІ 45496629 від 05.10.2015.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме, страховий поліс та документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, інформацію біржових організацій про вартість товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписки з бухгалтерської документації щодо продажу оцінюваних товарів на території України, митну декларацію країни відправлення, інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

На виконання вказаних вимог митного органу позивач листом №01-4815 від 02.12.2015 надав додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару: прайс-лист виробника від 06.10.2015 та висновок ДП «Держзовнішінформ» №4.4/342 від 26.11.2015 та зазначив, що позбавлений можливості надати щодо цієї партії товару інші документи .

За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською міською митницею Державної фіскальної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу.

Крім цього, Київською міською митницею Державної фіскальної служби України складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №100250001/2015/00167.

Як вбачається із змісту рішення №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015р., митним органом здійснено коригування митної вартості товарів у зв'язку з відсутністю у поданих позивачем документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки до митної вартості товару не включено вартість страхування товару та не додано документів, які б підтверджували чи спростовували наявність страхових платежів та документів на підтвердження вартості навантаження.

Позивач не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015р. звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами першими статей 51, 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція у вирішенні питання щодо розбіжностей викладена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року справа № 21-591а15 (814/283/14).

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що митна вартість імпортованого позивачем товару була заявлена ним за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як зазначалося вище, на підтвердження ціни ввезеного позивачем товару до митної декларації ним були надані копії наступних документів: контракту №804-002 від 01.07.2005 з додатковими угодами №1 від 01.07.2008, №2 від 08.07.2008, № 3 від 01.02.2009, № 4 від 30.12.2010, № 5 від 30.06.2011, №6 від 20.04.2012, № 7 від 28.08.2012, №8 від 11.06.2014, №9 від 15.11.2014, №11 від 22.12.2014, додатку №1221 від 21.09.2015 до Контракту №804-002 від 07.07.2005, інвойсу № SLN 194/2015-16 від 21.09.2015, коносаменту № ZIMUCOK6008208 від 06/10/2015, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 288 від 28.11.2015, сертифікату походження № ЕІ 45496629 від 05.10.2015.

За твердженням позивача, подані ним документи не містять розбіжностей, оскільки включають в собі всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортований товар.

Відповідно до пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 № 631 (далі - Порядок № 631), митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Згідно з ч. 1, 9-12 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що єдиною правовою підставою для неприйняття митним органом митної декларації, складання відповідної картки відмови та винесення рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є одночасна сукупність наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України; 2) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару ані за основним методам (за ціною договору), ані за жодним з інших чотирьох методів, застосування яких повинно передувати обранню шостого (резервного) методу; 3) направлення митним органом декларанту письмової вимоги щодо необхідності подання конкретних додаткових документів та надання йому строку протягом десяти днів для виконання таких вимог митниці.

Відмовляючи у прийнятті митної декларації відповідач послався на те, що надані позивачем документи містили не всі відомості, що підтверджують числове значення митної вартості, а саме, витрати на страхування не відповідають дійсності, а вимоги щодо надання додаткових документів є безпідставними та необгрунтованими, а також зауважив на тому, що декларантом не було врахувано вартість навантаження при визначенні митної вартості товару.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, за умовами додаткової угоди № 1221 від 21.09.2015р. до Контракту № 804-002 від 01.07.2005р. сторони домовилися, що поставка відбувається за правилами Інкотермс 2000, а страхування товару здійснюється за правом продавця. Крім того, в суму контракту входить вартість пакування та доставки.

Умови поставки CIP UA Київ відповідно до Інкотермс-2000 не передбачають обов'язку страхування товару покупцем, однак покладає такий обов'язок на постачальника.

Разом з тим, за умовами Додаткової угоди №1221 від 21.09.2015, ціни за вказаним Контрактом включають в себе вартість упаковки, маркування, перевезення та інші збори, які стягуються з виконанням цього Контракту. Тобто навантаження товару, у даному випадку, є невід'ємною складовою процесу доставки товару. Згідно з пунктами 20, 21 митної декларації №100250001/2015016066 від 02.12.2015 пунктом, до якого були сплачені транспортні витрати є Одеський морський порт та у них відсутні окремо вказівки на те, що були понесені витрати на навантаження.

Таким чином, колегія суддів знаходить помилковими твердження Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про відсутність підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару, оскільки подані позивачем документи не містять розбіжностей, тоді як включають в себе всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10 березня 2016 року у справі № К/800/33740/15.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Є.О.Сорочко Т.Р. Вівдиченко

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Вівдиченко Т.Р.