Ухвала суду № 57490732, 05.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2016 рокусправа № 804/12999/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

представника позивача: Альошиної Яни Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини; у разі недобросовісності контрагента покупець несе повний ризик не лише невиконання цивільно-правових договорів, але й податкових правовідносин, оскільки в силу податкового законодавства такий покупець позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл") подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що Податковим кодексом України в якості підстав для не включення до складу валових витрат передбачаються тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством. Зазначає, що ані договором, ані законодавством не передбачений обов'язок платника податків здійснювати контроль за доставкою контрагентом товару до місця призначення товару. Вважає, що ведення податкового обліку покладається на кожного окремого платника податків і відповідальність щодо ведення податкового обліку покладається на кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб. Також вказує, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації. За результатами перевірки складено акт № 1569/72/04-03-22-04/39460766 від 25.06.2015 р. в акті перевірки зазначені наступні порушення:

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.191, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2 928 490 грн., в результаті чого: завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 887 782 грн.; занижено податок на додану вартість на суму 2 040 708 грн.

20.07.2015 р. на підставі акта перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0001942204, № 0001952204.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закон України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16.07.99 N 996-XIV.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи на виконання постанови слідчого в кримінальному провадженні на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Основ'янською ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Х". Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи у період з червня 2014 р. по березень 2015 р., використовуючи реквізити, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сачиго", сформували податковий кредит Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х", Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал Х". Штучний податковий кредит у сумі 290,4 млн. грн., який зареєстровано Товариством з обмеженою відповідальністю "Сачиго" в період березня 2015 р. був сформований по ланцюгу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х", Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Х".

Згідно пояснень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сачиго", вказана особа формально стала директором за грошову винагороду, не підписувала жодного документа від імені підприємства та не має відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності.

Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в акті перевірки встановлено ланцюг постачання товару: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сачиго" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл". При цьому, згідно до сертифікатів відповідності, наданих до перевірки, наведені в ланцюгу підприємства не є виробниками нафтопродуктів, перевіркою встановлено відсутність операцій щодо придбання товару у виробників Товариством з обмеженою відповідальністю "Сачиго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х", Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х".

В акті перевірки зазначено, що підприємством до перевірки не надано доказів транспортування нафтопродуктів від постачальника до покупця, а з первинних документів вбачається, що оплата за придбаний товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" не здійснена. Також, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" є одночасно директором ще семи підприємств. В акті містяться посилання на первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства: договори, додаткові угоди, податкові накладні, акти приймання-передачі, сертифікати відповідності, товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано наступні документи: договори, додаткові угоди, акти приймання-передачі нафтопродуктів, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності.

Матеріали справи підтверджують, що 01.03.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" укладено договір поставки нафтопродуктів № КХ-0006. Відповідно до п.п. 4.1., 4.2 розділу 4 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця та підписаної Додаткової угоди до Договору. Товар поставляється до нафтобаз Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт".

20.03.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" укладено договір поставки нафтопродуктів № КХ-0143. Відповідно до п.п. 4.1., 4.2 розділу 4 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця та підписаної Додаткової угоди до Договору. Товар поставляється до нафтобаз Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт".

22.12.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт" (Перевізник) укладено договір № 4396 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно п. 2.2 договору Замовник зобов'язаний надати Перевізнику заявку на перевезення вантажів.

22.12.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днєпротрансойл" (Перевізник) укладено договір № 4390 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно п. 2.2 договору Замовник зобов'язаний надати Перевізнику заявку на перевезення вантажів.

22.12.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тоговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" (Перевізник) укладено договір № 127 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 договору Замовник зобов'язаний надати Перевізнику заявку на перевезення вантажів.

22.12.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (Поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) укладено договір зберігання № 4395. Згідно п. 2.1.3 договору Зберігач зобов'язаний своєчасно проводити відпуск товару Поклажодавцю після отримання заявок та всіх документів, необхідних для відвантаження товару.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом абоіншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місцепостачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місцепостачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за період що перевірявся мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кепітал Х". Однак, за період, що перевіряється, цей контрагент мав господарські взаємовідносини по ланцюгу постачання з підприємствами, які не мали необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Так, за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" податковим органом встановлено наступний ланцюг постачання нафтопродуктів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сачиго" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Х" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл".

При цьому, при здійсненні аналізу сертифікатів відповідності на товар, з'ясовано, що жоден з контрагентів позивача не є виробником нафтопродуктів та не здійснював господарські операції щодо придбання нафтопродуктів у виробника. Отже, при проведенні перевірки податковим органом не встановлено походження придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" товару.

Слід зазначити, що відповідно до умов договорів поставки нафтопродуктів від 01.03.2015 р. № КХ-0006 та від 20.03.2015 р. № КХ-0143, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х", поставка товару здійснюється на підставі заявок. Натомість, копій заявок до перевірки та в судове засідання підприємством надано не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем (як до перевірки, так і до суду першої інстанції) надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару від Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) до інших підприємств, тобто при подальшому використанні товару. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" до перевірки та до суду не надано доказів транспортування товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" до Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт".

Також, під час перевірки та в судовому засіданні позивачем не надано достатніх доказів та обґрунтованих пояснень щодо процедури узгодження відпуску належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" на праві власності товару Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт" (Зберігач) іншим суб'єктам господарювання. Підприємством не надано заявок на відпуск товару та документів, які супроводжують передачу та прийняття товару від Зберігача до Поклажодавця. Крім того, викликає сумнів, як власник здійснював контроль та облік відпуску нафтопродуктів Зберігачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, оцінюються з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою виникнення у платника такого права є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано достатньої кількості первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального виконання спірних поставок продукції в адресу позивача, доказів можливості придбання нафтопродуктів Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х" від інших контрагентів для подальшого продажу товару позивачу. З матеріалів вбачається відсутність у постачальників позивача по ланцюгу постачання об'єктивної можливості поставити продукцію через не підтвердження факту придбання продавцем товару для подальшого продажу іншим підприємствам та позивачу, недостатність ресурсів виконати спірні поставки контрагентами, не встановлення первинних документів про залучення спірними постачальниками третіх осіб до виконання зазначених поставок, неможливість на підставі даних виявити походження товару.

Наведені обставини свідчать про невідповідність інформації у поданих позивачем первинних документах (зокрема, щодо відправників та власників товару) змісту розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Позивачем не обґрунтована також і наявність ділової мети у розглядуваних операціях, не доведено, що позивач не міг встановити безпосередньо контакти з виробником або імпортером товарів, і мати можливість придбати відповідні товари без участі посередника, здійснивши аналіз ринків відповідних товарів, їх доступність для покупця, поширеність інформації про відповідні товари та можливість її використання позивачем, наявність переваг при придбанні товарів за транзитними поставками тощо. Позивачем також не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Слід погодитися, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

У сукупності, обставини, досліджені при розгляді даної справи призвели до висновку про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Х".

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун