Ухвала суду № 57490667, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/132/16 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року позивач звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому з урахуванням заяв про зміну позовних вимог просив:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області № Ф-Ф-3 від 06.11.2015 станом на 31.10.2015;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області № Ф-Ф-3 У від 06.11.2015 станом на 14.01.2016.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що оскаржувані вимоги відповідача є правомірними та прийняті відповідачем в межах його повноважень з дотриманням вимог законодавства.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій він просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно плану-графіку документальних перевірок на ІІ квартал 2015 року, наказу від 08.04.2015 № 234 про проведення документальної планової перевірки, наказу про продовження перевірки № 287 від 05.05.2015 та направлень на перевірку від 08.03.2015 № 201, № 202 була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки, відповідачем був складений акт від 20.05.2015 № 229/14-2654817073 (том 1 а.с. 33-50).

Як вбачається з акту, відповідачем було встановлено у тому числі порушення: пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивачу нараховано 70 541 грн. 97 коп. єдиного внеску; пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивачу нараховано 59 777 грн. 74 коп. єдиного внеску; частини 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим позивачу нараховано 57 144 грн. 73 коп. єдиного внеску.

Акт був надісланий позивачу рекомендованим листом з повідомленням за податковою адресою останнього, однак повернувся з відміткою поштового відправлення за закінченням терміну зберігання 22.06.2015 (том 1 а.с. 51).

За результатами перевірки, відповідачем винесено, у тому числі: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2015 № Ф-0013341701 на суму 65 492 грн. 47 коп., від 02.07.2015 № Ф-0013291701 на суму 70 541 грн. 97 коп., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2015 № 0013351701 на суму 35 562 грн., № 0013301701 на суму 7 054 грн. 20 коп., що підтверджується копією конверту (том 1 а.с. 52-55).

Дані податкові вимоги та рішення 02.07.2015 були надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням за податковою адресою останнього, однак лист повернувся з відміткою поштового відправлення за закінченням терміну зберігання 22.06.2015, що підтверджується копією конверту (том 1 а.с. 51).

Також, позивачу була направлена та вручена 28.12.2015 вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф-3 від 06.11.2015, в якій зазначено, що станом на 31.10.2015 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені ОСОБА_2 становить 232 661 грн. 61 коп. (а.с. 10), як зазначено самим позивачем в апеляційній скарзі (том 2 а.с. 6).

Вказану вимогу позивачем було оскаржено до суду, про що всупереч вимог чинного законодавчтва не було повідомлено фіскальний орган.

В подальшому, в зв'язку зі сплатою позивачем частини заборгованості в розмірі 41 621 грн. 57 коп., відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф-3 від 06.11.2015 в розмірі 200 380 грн. 04 грн. (то 1 а.с. 73).

Колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних вимог відповідача, виходячи з наступного.

Закон України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

-принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

-платники єдиного внеску;

-порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

-розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

-орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

-склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;

-порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 цього Закону, платниками єдиного внеску є, роботодавці, у тому числі фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Частинами 2, 3 ст.6 вищевказаного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, у тому числі вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

допускати посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за наявності направлення на перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування

(обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ст. 14 цього Закону органи доходів і зборів зобов'язані, у тому числі здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно абзаців 7, 9 ч. 4 ст. 25 Закону у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до вимог частини шостої статті 25 Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому, згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція), фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами пункту 5 Розділу VI Інструкції про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до фіскального органу вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити фіскальний орган, який направив вимогу. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки). До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи фіскального органу включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що погашення заборгованості здійснюється в порядку календарної черговості її виникнення незалежно від того, яка саме заборгованість - недоїмка, штрафи чи пеня виникла раніше.

З матеріалів справи вбачається, що за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2012 рік, в рахунок погашення якої і були зараховані сплачені кошти в порядку календарної черговості, та в подальшому нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску, що підтверджується відомостями наданими Управлінням пенсійного фонду України в м. Прилуках та прилуцькому районі Чернігівської області (том 1 а.с. 123-135).

Так, відповідно до даних особового рахунку ФОП ОСОБА_2 по платежу 71010000 станом на 31.08.2015 сума заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становила 13 465 грн. 46 коп. (том 1 а.с. 133), в подальшому в зв'язку з винесенням вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013341701 на суму 65 492 грн. 47 коп (том 1 а.с. 54) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0013351701 на суму 35 562 грн. (том 1 а.с. 55), сума заборгованості позивача збільшилась до 114 520 грн. 16 коп.

Крім того, відповідно до даних особового рахунку по платежу 71040000 станом на 31.08.2015 сума заборгованості позивача складала 34359,22 грн. (том 1 а.с. 128), разом з цим, у зв'язку з винесенням вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013291701 на суму 70541 грн. 97 коп. (том 1 а.с. 52) і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0013301701 на суму 7 054 грн. 20 коп. (том 1 а.с. 53), сума заборгованості позивача збільшилась до 118 141грн. 45 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, було правомірно сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-Ф-3 від 06.11.2015, оскільки станом на 31.10.2015 згідно даних особових рахунків позивача, за ним рахувалась заборгованість на загальну суму 232 661 грн. 61 коп.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф-3 У від 06.11.2015 в розмірі 200 380 грн. 04 коп., оскільки на момент надіслання даної вимоги до органу державної виконавчої служби, сума заборгованості позивача зменшилася в зв'язку з частковою сплатою ОСОБА_2 заборгованості, яка у відповідності до вимог чинного законодавства була зарахована в порядку календарної черговості, а тому відповідачем і була прийнята дана вимога на зменшену суму заборгованості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення про застосування штрафних санкцій позивачем не оскаржувались. Доказів відсутності заборгованості позивачем не надано.

Посилання апелянта на те. що документальна планова перевірка не проводилась спростовуються заявою самого позивача від 23.04.2015 (том 1 а.с. 63).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не сплачено єдиний внесок у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.