Постанова № 57490604, 28.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2016 рокусправа № 404/8256/15-а Номер провадження №2-а/404/42/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області Тертичного Сергія Васильовича

на постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 01 лютого 2016 року у справі №404/8256/15-а (провадження №2-а/404/42/16) за позовом ОСОБА_2 до начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області Тертичного Сергія Васильовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії до начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області Тертичного Сергія Васильовича протиправними та скасувати постанову серії АА №151017від 13 листопада 2015 року про накладення адміністративного стягнення, винесену відповідачем про притягнення директора ТОВ «Джерельний» ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-15 КУпАП. і накладення штрафу у розмірі 1700грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на наявність розбіжностей в Акті фактичної перевірки та протоколі про вчинення адміністративного порушення, а саме: протокол складено ОСОБА_3, що вона провела перевірку та встановила факт порушення, проте в Акті фактичної перевірки її прізвище не значиться, вона участі у перевірці не приймала. В Акті перевірки вказано місце проведення перевірки відділ магазину «Джерельний», натомість в протоколі місце його складання - приміщення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області. Крім того, ОДПІ не враховано факт оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, що згідно п.56.22 ст.56 ПК України, виключає можливість прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення до закінчення процедури адміністративного оскарження. На думку позивача, ОСОБА_4 не є повноважною особою на складання протоколу за ст.163-15 КУпАП, а відтак, і постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Також позивач зазначає, що постанова і протокол заповнені однією рукою, однаковим почерком, тобто постанова прийнята не начальником ОДПІ, а ОСОБА_3, яка не має на це повноважень. Як стверджує позивач, відповідачем не враховано відсутність шкоди, постанова не містить посилань на пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, негативні наслідки, що настали, тобто відсутні докази про скоєння позивачем правопорушення.

Постановою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 01 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано дії начальника Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області Тертичного С.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.163-15 КУпАП протиправними. Визнано незаконною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення АА № 151017 від 13 листопада 2015 року відносно ОСОБА_2, винесену начальником Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області Тертичним С.В. про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., а провадження закрито, в зв'язку із відсутністю в діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-15 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду, начальник Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області Тертичний Сергій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дії відповідача та постанова про накладення адміністративного стягнення прийняті в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством. Факт правопорушення є встановленим та доведеним належними та допустимими доказами, ґякі наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2015 року на підставі наказу №220 від 07.10.2015р.посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області було проведено перевірку господарської одиниці відділу магазину «Джерельний», за результатами якої складено Акт фактичної перевірки. В Акті зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій в сумі 24010,55 грн.

На підставі Акту фактичної перевірки, Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000062203 від 02.11.2015 р., яким відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 120052,75 грн. (24010,55 грн. х 5)

Також, 09.11.2015 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ складено Протокол про адміністративне правопорушення №18 серії АА №308924 відносно директора ТОВ «Джерельний» ОСОБА_2, згідно якого встановлено порушення порядку проведення готівкових коштів (а.с.32)

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення (протокол та Акт) начальником Кіровоградської ОДПІ Тертичним С.В. 13.11.2015 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1700грн. за порушення ч.1 ст.163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.33)

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята з порушенням ст.283 КУпАП, а тому підлягає скасуванню. Також суд зазначив, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитися, з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з постанови суду, висновків про наявність підстав для задоволення позову, суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, а задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Разом з тим, сама по собі можливість оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, а так само й іншого рішення суб'єкта владних повноважень, не свідчить про наявність безумовних підстав для її (його) скасування, а лише свідчить про право особи, яка не погоджується з винесеної постановою (рішенням), на її (його) оскарження в адміністративному або судовому порядку. При цьому, орган, якому подано скаргу (позов) на таку постанову, повинен перевірити її законність та обґрунтованість. Підставою ж для задоволення скарги (позову) є невідповідність прийнятої постанови (рішення) вимогам чинного законодавства, а не те, як зазначив суд першої інстанції, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Крім того, зазначаючи про те, що постанова прийнята з порушенням ст.283 КУпАП, судом першої інстанції не зазначено мотивів, з яких виходив суд, зробивши такий висновок, оскільки даною нормою КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, а не порядок її прийняття. Тобто постанова суду не містить будь-яких обґрунтувань такого висновку.

Таким чином, оскаржувану постанову суду першої інстанції неможливо визнати законною та обґрунтованою, а відтак, вона підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використання РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до частини 1 статті 163-15 КУпАП, порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Фактичні обставини справа свідчать про те, що ОСОБА_2, як посадову особу (директора) ТОВ «Джерельний», притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700грн. на підставі ч. 1 ст. 163-15 КУпАП за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637. Підставою винесення постанови є протокол про адміністративне правопорушення №18 від 09.11.2015 року, складений на підставі акту перевірки від 16.10.2015 року, яким встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій в сумі 24010,55 грн.

У постанові про притягнення до адміністративної відповідальності зазначено, що вона прийнята підставі п.20.1 ч.1 ст.20 Податкового кодексу України, статей 234-2, 284 КУпАП.

Отже, висновки суду першої інстанції, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення п.п.20.1.21, 20.1.22 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, є безпідставними.

Як вже було зазначено, проведеною фактичною перевіркою ТОВ «Джерельний», що розташований за адресою: м.Кіровоград, вул.Пацаєва, буд.14, корп.1, встановлено порушення у вигляді несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій в сумі 24010,55 грн., чим порушено п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004 року із змінами та доповненнями. Вказані порушення зафіксовані актом перевірки №31/11/28/22/30948100 від 16.10.2015 року.

У відповідності до п.п.20.1.41 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.234-2 КУпАП, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188-23).

Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 255 названого Кодексу, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, протокол №18 від 09.11.2015 року, який складений головним державним ревізором інспектором Распутіною Христиною Олегівною, складений уповноваженою на те особою. Постанову про накладення адміністративного стягнення прийнято начальником ОДПІ, що також відповідає чинному законодавству. Отже, доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Безпідставними є також посилання позивача на те, що ОСОБА_3 не приймала участь у проведенні перевірки, а тому не мала права складати протокол про адміністративне правопорушення, оскільки законодавством не визначено обов'язкової умови складення протоколу лише тією особою, яка проводила перевірку, і лише того дня, в який проведено перевірку.

Факт правопорушення зафіксовано актом перевірки, і на підставі нього складено протокол про адміністративне правопорушення, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення №18 від 09.11.2015 року, який підписано та отримано ОСОБА_2, позивача повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 13 листопада 2015 року о 15:00 год.

Посилання позивача на порушення ст.256 КУпАП є безпідставними, оскільки протокол складено у присутності особи, яка притягується до відповідальності, їй роз'яснено права та обов'язки визначені ст.268 КУпАП, про що зазначено в самому протоколі та засвідчено особистим підписом позивача без зауважень.

13.11.2015 року о 15:00 год. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, у присутності ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 1700грн.

Постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, в ній зазначено: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як вбачається з адміністративного позову, в якості підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач зазначає те, що ним проводиться процедура адміністративного (судового) оскарження податкового повідомлення-рішення, що, на думку позивача, свідчить про неузгодженість грошового зобов'язання та відсутність складу правопорушення.

Такі доводи є безпідставними, оскільки, по-перше, позов про скасування податкового повідомлення-рішення, подано 16.11.2015 року, в той час, як постанову про накладення адміністративного стягнення прийнято 13.11.2015 року, а по-друге, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є факт вчинення правопорушення, який зафіксовано належним чином, а не прийняття податкового повідомлення-рішення.

Посилання позивача на п.56.22 ст.56 ПК України є безпідставним, оскільки в даному випадку предметом спору є не повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків, а постанова про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що санкція ст.163-15 КУпАП передбачає мінімальний та максимальний розмір штрафу, який може бути застосовано за вказане правопорушення, і такий штраф становить від 1700грн. (мінімальний) до 3400грн. (максимальний).

В даному випадку, на позивача накладено стягнення в мінімальному розмірі штрафу, який може бути застосований за вчинене правопорушення, - 1700грн., а тому посилання позивача на те, що начальник ОДПІ приймаючи оскаржену постанову діяв всупереч ст.33,34 КУпАП є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний позов не містить доводів та заперечень щодо суті вчиненого правопорушення. Тобто, позивач, фактично, не погоджується не з самим фактом вчинення правопорушення, а з процедурою притягнення її до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів вважає, що в діях позивача дійсно є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-15 КУпАП, у зв'язку з чим відповідачем правомірно винесено спірну постанову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ч.6 ст.94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.2 названої статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що в даному випадку відповідачу можливо було б компенсувати з позивача понесені ним лише ті витрати, які пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що судом не встановлено понесення відповідачем таких витрат, а судовий збір за подачу апеляційної скарги не відноситься до тих витрат, які компенсуються, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205 ст.207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу начальника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області Тертичного Сергія Васильовича задовольнити.

Постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 01 лютого 2016 року у справі №404/8256/15-а (провадження №2-а/404/42/16) скасувати та прийняти нову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов