Ухвала суду № 57490586, 28.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2016 рокусправа № 804/13657/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року по справі №804/13657/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Військової частини 3024 Національної гвардії України про стягнення коштів,-

в с т а н о в и В:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Військової частини 3024 Національної гвардії України кошти у сумі 412271,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідачем, в порушення законодавства у сфері державного фінансового контролю, не виконано пункт вимоги, зокрема, щодо усунення порушень використання коштів загального фонду Державного бюджету України. Позивач зазначав, що в ході проведеної ревізії встановлено, що відповідачем за рахунок коштів загального фонду державного бюджету була здійснена оплата грошового забезпечення військовослужбовцям, при цьому військовослужбовці приймали участь у процесі надання послуг по забезпеченню безпеки згідно укладених цивільних договорів, а відтак, оплата їх роботи повинна бути відшкодована за рахунок коштів спеціального фонду. З огляду на не виконання вимоги у встановлений строк, позивач просив позов задовольнити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року

в задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відмовлено. Постанова суду фактично мотивована необґрунтованістю висновків органу державного фінансового контролю щодо завдання відповідачем шкоди у розмірі 412271,92 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення. яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що вимога фінансової інспекції є обов'язковою для виконання, що прямо передбачено ст..15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Не виконання такої вимоги є підставою для стягнення з підконтрольної організації збитків у судовому порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що фахівцями Павлоградської об'єднаної державної фінансової інспекції проведено планову ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Військової частини 3024 Національної гвардії України, у тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією, за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт ревізії від 20.04.2015 №870-36/1-ДСК.

В ході ревізії було встановлено, що власні надходження військової частини сформовано за рахунок надходжень від надання послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (2013 рік) та від додаткової діяльності (2014 рік), відповідно до укладених договорів з:

- ПАТ ДТЕК "Павлоградвугілля" від 08.10.2004 №5/2319-У (з урахуванням додаткових угод),

- AT "Райффайзен Банк Аваль" від 31.01.2011 №1, від 28.01.2014 №09/С04- 68-0-1-2/8 (з урахуванням додаткових угод),

- ВАТ "Завод "Палмаш" від 04.05.2007 №12юр (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ "Юстбудінвест" від 01.08.2010 №2 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ "Граківські хлібокорма" від 31.12.2011 №3 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ "Ентекс" від 01.02.2012 №1 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ фірма "JIBC" від 05.06.2014 № 1 (з урахуванням додаткових угод),

- ТОВ фірма "КУЛІНАР" від 29.05.2013 №1.

Предметами договорів є забезпечення безпеки силами та засобами ВЧ 3024 території замовника.

Характер надання послуг протягом 2013, 2014 років є однотипним.

Ревізією наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг ВЧ 3024, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що протягом 2013-2014 років оплата грошового забезпечення військовослужбовцям, задіяних при наданні платних послуг, проводилась за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, касові видатки із спеціального фонду до загального фонду не відшкодовувались.

Внаслідок вищезазначеного, Військовою частиною 3024 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету здійснено видатки на покриття витрат на оплату грошового забезпечення військовослужбовців, заподіяних при наданні платних послуг на суму 412 271, 92 грн., чим порушено п.4 ст.13, п.9 ст.51 Бюджетного кодексу України, п.п.19, 23, 49 Порядку №228 та ст.9 Закону України №996 та відповідно до п.40 ст.116 Бюджетного кодексу України є бюджетним правопорушенням.

25.05.2015 року Павлоградською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на підставі Акту ревізії від 20.04.2015 року на адресу Військової частини 3024 направлена вимога за №870-16/521-ДСК «Про усунення виявлених ревізією порушень».

Невиконання відповідачем, у встановлений строк, вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, стало підставою для звернення органом державного фінансового контролю до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу того, що за позицією Фінансової інспекції у випадку, якщо військовослужбовці були заподіяні при наданні платних послуг на підставі укладених військовою частиною цивільних договорів, то грошове забезпечення має їм виплачуватися за рахунок спеціального фонду, а не загального. У свою чергу, відповідач наполягає на тому, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям передбачена лише із загального фонду.

З такою позицією позивача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції.

Так, судом встановлено, що Військова частина 3024 м. Павлограда є бюджетною установою та входить до складу НГУ МВС.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про національну гвардію України» фінансування діяльності Національної гвардії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст.1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Згідно із ч.ч.4, 8 ст.13 Бюджетного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи); утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи); ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи); господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи); організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Пунктом 30 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень - є кошторис.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок №228), відповідно до п.1 якого кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Пунктами 18, 19, 20, 23 Порядку №228 передбачено, що у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами, визначеними Бюджетним кодексом України, з урахуванням того, що показники власних надходжень формуються: за першою групою (надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством) - з урахуванням рівня їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання таких показників за період, що передує планованому; за першою підгрупою другої групи (благодійні внески, гранти та дарунки) - на підставі договорів, календарних планів проведення централізованих заходів та інших документів, якими передбачено отримання таких внесків, грантів та дарунків; за третьою підгрупою другої групи (кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право) - за видами надходжень, які передбачається розміщувати на депозитах.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому, розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

З огляду на вказані норми права, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що зазначені положення свідчать лише про необхідність покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням таких послуг, і не свідчить про необхідність складання штатного розпису по спеціальному фонду та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям саме із спеціального фонду.

Також колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що чинними нормами права безпосередньо не врегульовано процедуру оплати праці штатних працівників установи, які в межах робочого часу залучалися до роботи на виконання укладених установою договорів по наданню платних послуг. Суд першої інстанції правильно вказав на те, що на час виникнення спірних правовідносин нормативно не врегульовано порядок здійснення погодинного розрахунку для виплат грошового забезпечення при виконанні військовослужбовцями своїх професійних обов'язків, в розрізі надання послуг фізичним та/або юридичним особам. Відповідно невірним є поділ і здійснення виплат грошового забезпечення із загального та спеціального фондів бюджету.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідачем правомірно не проводилося планування грошового забезпечення по спеціальному фонду, а видатки здійснювалися відповідно до кошторисних призначень із загального фонду в межах бюджетних асигнувань.

Вказані висновки суду першої інстанції позивачем, з огляду на доводи апеляційної скарги, не спростовуються. Натомість, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що вимога фінансової інспекції є обов'язковою для виконання, що прямо передбачено ст..15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Не виконання такої вимоги є підставою для стягнення з підконтрольної організації збитків у судовому порядку. Тобто, за позицією позивача сам факт не виконання вимоги є підставою для задоволення позову, який пред'явлений органом державного фінансового контролю. З цього приводу, суд апеляційної інстанції вважає зазначити те, що відповідно до ч.2 ст. 15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. Отже, лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання. Оскільки, у спірному випадку встановлено обставини, які свідчать про безпідставність вимог Фінінспеції, то відсутні і підстави стверджувати про обґрунтованість заявленого позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Крім цього, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 5 359 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року по справі №804/13657/15 - без змін.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев`ять) грн. 20 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 29.04.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк