Постанова № 57490541, 08.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2016 рокусправа № 804/5819/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 р.

у справі № 804/5819/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика"Квітень"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.11.14р. №0007352204, яким підприємству нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 816648.00 грн., з якої 544432,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 272216,00грн..

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що при формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість порушень податкового законодавства підприємством допущено не було, викладені в акті перевірки висновки є безпідставними, засновані на припущеннях, податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що контролюючим органом не надано належних доказів, які б свідчили про обґрунтованість висновків, що містяться в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, вказує, що при здійсненні перевірки ТОВ Кондитерська фабрика "Квітень" податковий орган дійшов висновку, що показники податкової звітності, сформовані ТОВ "КФ "Квітень" з посиланнями на господарські операцій з ТОВ "Кійопторг", не відповідають фактичним обставинам та не підтверджені належним чином, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 544432,02грн.

Так, в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні підписи водіїв, в деяких з них не вказано автомобіль та ім'я водія, що здійснював транспортування товару на ТОВ КФ "Квітень". Крім того, як свідчать дані товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження товару є: м. Київ вул. Академіка Кримського, 27 оф.231, пунктом розвантаження є: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67-а. При цьому, перевезення товару протягом липня 2014 року відбувалось щодня, що ставить під сумнів його фактичне переміщення. Крім того, об'єм перевезень, зазначений у документах позивача, спростовується відомостями про автомобіль за номерним знаком АЕ 9909 ЕЕ, який згідно з базою даних ДАІ МВС зареєстрований як автомобіль «TOYOTA CAMRY». Довіреності на отримання товарів позивачем не реєструвались.

На адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить рішення суду залишити без змін, як законне та обгрунтоване.

Вважає, що твердження відповідача стосовно того, що товари, придбані у ТОВ «Кійопторг», були отримані від невстановленої юридичної та/або фізичної особи, є необґрунтованими та спростовуються безпосередньо актом, в якому зазначено, що постачання товару здійснювалося згідно укладеного між TOB КФ «Квітень» та ТОВ «Кійопторг» договору постачання, господарська операція в повному обсязі підтверджена належними первинними документами.

Так, на сторінках 4-10 Акту відображено документи, які були досліджені в ході перевірки, а саме: договір поставки між ТОВ КФ «Квітень» та ТОВ «Кійопторг», податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні. Жодних претензій щодо невідповідності первинних документів вимогам, встановленим ч.2 ст.9 Закону України №996 та п.2.4 наказу Мінфіну №88 від 24.05.95 року, Акт не містить.

Щодо твердження про ненадання виписок з книги довіреностей на отримання товарно- матеріальних цінностей позивач зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», а саме п.13, визначено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таким чином, відсутність довіреностей (при наявності у підприємства кільцевих довіреностей) цілком обґрунтована законодавчими нормами.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних, то вони, на думку позивача, не є достатніми доказами відсутності факту постачання товарів.

Представником Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судовому засіданні заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

З огляду на положення ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальну заміну у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі - Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Під час судового розгляду представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 22.10.2014 року по 28.10.2014року Дніпропетровською ОДПІ на підставі п.п78.1.1 п.п78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно наказу від 20.10.2014р. №731, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика "Квітень" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Кійопторг" за липень 2014 року, по результатам якої складений акт №678/22-04/30664064 від 10.10.2014р.

В акті зафіксовано наступні порушення:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Кійопторг" за липень 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;

- на порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.10р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ КФ "Квітень" встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2014року всього на суму 544432,02грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Кійопторг".

На підставі акту перевірки податковим органом 12.11.2014року винесено податкове повідомлення-рішення №0007352204, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 816648.00 грн., з якої 544432,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 272216,00грн.

Вирішуючи спір між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення витрат, понесених у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сум ПДВ, сплачених у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що податкова звітність суб'єкта господарювання має бути підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши акт перевірки та документи первинного бухгалтерського обліку позивача у сукупності, суд встановив наступне.

На підтвердження правовідносин з ТОВ «Кійопторг» позивач надав договір поставки, укладений між ТОВ Кондитерська фабрика «Квітень» та ТОВ «Кійопторг» 02.06.2014р №07/14-с, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи якості поставленої продукції, платіжне доручення №5459 від 23.07.14р., акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Кійопторг».

На підтвердження факту передачі товару позивачем надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Як зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документи первинного бухгалтерського обліку повинні мати такі обов'язкові реквізити, як місце складання та посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, надані позивачем видаткові накладні названих реквізитів не містять.

Дослідивши товарно-транспортні накладні, суд встановив, що в них відсутні підписи водіїв-експедиторів, які згідно змісту транспортних документів приймали та здавали товар. Посада особи, яка отримала товар від імені позивача, прізвище такої особи у товарно-транспортних накладних також відсутні.

Отже, надану інформацію на паперових носіях, що має назви «видаткова накладна» та «товарно-транспортна накладна» не можна визнати документами первинного бухгалтерського обліку, виходячи з норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд апеляційної інстанції також вважає, за необхідне зазначити наступне.

В товарно-транспортних накладних містяться відомості про автомобіль НОМЕР_1.

Згідно з базою даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України встановлено, що за номерним знаком АЕ 9909 ЕЕ зареєстровано легковий автомобіль «TOYOTA CAMRY», який не належить ТОВ «Кійопторг».

При цьому, згідно товарно-транспортних накладних маса брутто вантажу, що перевозився названим транспортним засобом, складала понад однієї тони (а.с.49, 58, 91 т.1).

За наявності причепу KOGEL AN АЕ 8181 ХР маса вантажу складала понад 15тон (а.с.61, 82 т.1).

Частина товарно-транспортних накладних також не містить відомостей щодо марки автомобіля, його реєстраційного номеру (а.с.70 т.1).

Відомостей щодо часу прибуття та вибуття транспортного засобу в наданих позивачем товарно-транспортних накладних на зазначено.

Згідно товарно-транспортних накладних № 250 від 07.07.2014 року та № 251 від 07.07.2014 року (а.с.82, 85 т.1) автомобіль НОМЕР_1 протягом 07.07.2014 року двічі був завантажений у м.Києві та розвантажений у м.Дніпропетровську, аналогічні відомості містяться у товарно-транспортних накладних № 91 від 03.07.2014 року та № 92 від 03.07.2014 року (а.с.61, 64 т.1) та інших.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу стосовно того, що під час перевірки позивач не надав документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження факту поставки товару від ТОВ «Кійопторг».

Як свідчить зміст акту перевірки, вартість товару, що включена позивачем до податкового обліку з посиланнями на господарські операції за участі ТОВ «Кійопторг» склала 3266592, 12 грн. (544432, 02 грн. - ПДВ), сума, сплачена за товар протягом липня 2014 року склала 383868, 51 грн. (ПДВ - 63978, 09 грн.), про що свідчить платіжне доручення № 5459 від 23.07.2014 року (а.с.55, т.2).

При цьому, будь-яких посилань на те, що оплату здійснено за товари, поставлені у липні 2014 року, названий платіжний документ не містить.

Як свідчать матеріали справи, правовідносини між позивачем та ТОВ «Кійопторг» за договором № 07/14-с від 02.06.2014 року мали місце і у червні 2014 року.

Кредиторська заборгованість позивача перед названим товариством за станом на 01.07.2014 року складала 5905669, 10 грн. (акт перевірки а.с.19 т.1).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем також не надано доказів щодо наявності оплати за товари, які, згідно податкового обліку позивача, отримано у звітному періоді, що перевірявся (липень 2014 року).

Отже, податковий орган дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем ст. 198 ПК України, яка передбачає право на формування показників податкової звітності з ПДВ за фактом придбання або оплати товарів, що підтверджений документами первинного бухгалтерського обліку.

Виходячи з зазначеного, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції не вбачає, що виключає підстави для задоволення позову.

В той же час, постанову суду першої інстанції слід скасувати, як таку, що винесена внаслідок неповного з'ясування обставин справи.

На підставі зазначеного, керуючись нормами п.п.3,4 ст.202 КАС, апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області слід задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі №804/5819/15 - скасувати. У задоволенні позову - відмовити.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі №804/5819/15 - скасувати.

У задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову суду виготовлено у повному обсязі 25.04.2016 р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун