Постанова № 57490331, 29.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2016 року № 826/25668/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до треті особи:Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - приватне підприємство «Полтавський ливарно-механічний завод», ОСОБА_3, -про визнання протитправними рішення та дій, зобов'язання вчинити певні дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач 1 або Уповноважена особа Фонду Кадиров В.В.) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач 2 або Фонд), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - приватного підприємства «Полтавський ливарно-механічний завод» (надалі - третя особа 1 або ПП «Полтавський ливарно-механічний завод») та ОСОБА_3 (надалі - третя особа 2 або ОСОБА_3.), в якому просить:

- визнати протиправними рішення та дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) по рахунку ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Железнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму, 17.05.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) НОМЕР_4 та визнання нікчемним договору НОМЕР_8 «банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line» у гривнях» від 21.01.2015, а також щодо перерахування коштів, які обліковувалися на вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4, відкритого в ПАТ «Дельта Банк» у сумі 130 000,00 грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму, 17.05.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 130 000, 00 грн. на підставі договору НОМЕР_8 «банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line» у гривнях» від 21.01.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму, 17.05.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 130 000, 00 грн. на підставі договору НОМЕР_8 «банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line» у гривнях» від 21.01.2015, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити інформацію про ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в Криму, 17.05.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), договір НОМЕР_8 «банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line» у гривнях» від 21.01.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, до Загального реєстру вкладників AT «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 130 000, 00 грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати звіт про виконання судового рішення по даній справі впродовж п'яти робочих днів з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на незаконність рішень щодо визнання транзакцій по поточному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 в ПАТ «Дельта Банк» по перерахуванню сум коштів від ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» на користь позивача, та договору банківського вкладу (депозиту) НОМЕР_8 від 21.01.2015 нікчемними, а також про протиправність дій щодо списання коштів в сумі 130 000 грн. із вказаного депозитного рахунку в банку поза дорученням клієнта (позивача).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях.

Представник відповідача 2 у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та попередньо подав до канцелярії суду заперечення проти позову.

Представники третіх осіб у призначене судове засідання не з'явилися, надіслали на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

В судовому засіданні 22.02.2016 за участю представників позивача та відповідача 1 суд, керуючись нормою ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думки представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до наявних у справі матеріалів суд встановив, що 17.01.2015 та 19.01.2015 на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_4, відкритий в ПАТ «Дельта Банк», з рахунку НОМЕР_6 юридичної особи - ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 31495420) у цьому ж Банку були перераховані суми коштів у розмірах 95 000 грн. і 50 000 грн. (з призначенням платежів «Перерахування згідно вимоги від 17.01.2014 року щодо договору про відступлення права вимоги № 4 від 17.01.2015 року, без ПДВ»).

Як зазначає позивач в тексті свого позову, підставою для перерахування коштів ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» на поточний рахунок ОСОБА_1 стали наступні обставини. 17.01.2015 між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги № 4, за умовами якого первісний кредитор (ОСОБА_3.) зобов'язується передати, а новий кредитор (ОСОБА_1.) прийняти право вимоги належного виконання зобов'язань ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» за договором поруки № НКЛ-2004202/1 від 20.06.2014, що, в свою чергу, укладений між первісним кредитором і підприємством, в частині обов'язку повернути суму коштів у розмірі 145 000 грн. Ціна відступлення права вимоги за вказаним договором від 17.01.2015 визначена сторонами у розмірі 1 000 грн. На виконання договору про відступлення права вимоги від 17.01.2015 № 4 ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 за актом приймання-передачі копії договору поруки № НКЛ-2004202/1 від 20.06.2014 та інших документів, які засвідчуються права вимоги, що відступаються, та повідомив боржника (ПП «Полтавський ливарно-механічний завод») про частковий перехід права вимоги до нового кредитора у розмірі 145 000 грн. за укладеним договором про відступлення права вимоги, а ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 вартість права вимоги, що відступається.

Між тим набуття ОСОБА_3 права вимоги як первісним кредитором до підприємства зумовлено укладенням між ПАТ «Дельта Банк» і ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» договору кредитної лінії № НКЛ-2004202/1 від 20.06.2014, та договору застави майнових прав № НКЛ-204202/1/S1 від 20.06.2014 - між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання цього договору кредитної лінії.

На підтвердження наведених обставин позивач додав до матеріалів позову наступні документи: копії платіжних доручень ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» № 1988 від 17.01.2015 та № 1994 від 19.01.2015 на загальну суму 145 000 грн., копію виписки ПАТ «Дельта Банк» по особовому рахнку НОМЕР_4 за період з 25.01.2013 по 21.10.2015, копії договору про відступлення права вимоги від 17.01.2015 № 4 та акта прийому-передачі від 29.01.215 щодо передачі документів, копію повідомлення ОСОБА_3 передачу права вимови належного виконання зобов'язання в частині суми 145 000 грн. новому кредитору, копію вимоги ОСОБА_1 про виплату боргу в сумі 145 000 грн., адресованої ПП «Полтавський ливарно-механічний завод», копію договору кредитної лінії № НКЛ-2004202/1 від 20.06.2014, копію договору застави майнових прав № НКЛ-204202/1/S1 від 20.06.2014, копію договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014.

21.01.2015 між ОСОБА_1 (Вкладником) і ПАТ «Дельта Банк» (Банком), в особі уповноваженої особи Глебової Ю.Г., був укладений договорів банківського вкладу (депозиту) за НОМЕР_8 «Найкращий від Миколая on-line» у гривнях. За умовами цього Договору Банк залучає вклад в сумі 130 000 грн. на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по 21.04.2015 року включно, для чого Вкладнику відкрито вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_5. Додаткові внески коштів до суми Вкладу не допускаються.

Згідно п. 1.8 ст. 1 цього Договору зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього Договору. У разі, якщо в день укладання сторонами цього Договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.

Цього ж дня позивачем на виконання умов зазначеного договору банківського вкладу (депозиту) від 21.05.2015 були перераховані кошти в сумі 130 000 грн. з поточного рахунку у Банку, що засвідчується даними виписки ПАТ «Дельта Банк» по угоді НОМЕР_8 від 21.01.2015 (особовий рахунок НОМЕР_5).

При цьому постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності. Зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантоване сума відшкодування за вкладом фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків, здійснення кредитних операцій, а також надавання поруки та інші зобов'язання, здійснення вивільнення отриманого Банком забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості, а в разі потреби приймати додаткове забезпечення.

В подальшому на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення за № 51 про запровадження з 03.03.2015 по 02.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

За рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» продовження до 02.10.2015 включно.

Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».

На виконання даної постанови Національного банку України від 02.10.2015 № 664 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації цього Банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування з делегуванням їй всіх повноважень ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначених ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

29.09.2015 позивач отримав лист представника Банку від 29.09.2015 № 9294/179 «Повідомлення про нікчемність правочину», яким до відома ОСОБА_1 доведено відомості про визнання нікчемними транзакцій (операцій) по перерахуванню коштів, а саме: від 17.01.2015 в сумі 95 000 грн. та від 19.01.2015 в сумі 50 000 грн. на поточний рахунок НОМЕР_4 від юридичної особи-клієнта Банку - ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 31495420), що були здійснені з призначенням платежу «Перерахування згідно вимоги від 17.01.2014 року щодо договору про відступлення права вимоги № 4 від 17.01.2015 року, без ПДВ», а також договору банківського вкладу НОМЕР_8 від 21.01.2015, на який були залучені кошти, отримані внаслідок зазначених нікчемних транзакцій, згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За даними виписки ПАТ «Дельта Банк» по угоді НОМЕР_8 від 21.01.2015 (особовий рахунок НОМЕР_5), наданої на запит позивача, кошти в сумі 130 000 грн. були списані з вкладеного рахунку ОСОБА_1 та перераховані на рахунок ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу згідно наказу № 822 від 16.09.2015 за операцією від 17.01.2015.

Вважаючи такі рішення та дії по списанню коштів з вкладного рахунку без відома вкладника протипрваними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, - ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 4452-VI), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із нормами ч. 1, 2 і 5 ст. 45 цього Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Між тим порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений нормами ст. 27 Закону № 4452-VI, та врегульований Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 «Про затвердження Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860.

Зокрема, відповідно ч. 1 і 6 ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У переліку вкладників заначається суму відшкодування для кожного вкладника. Також Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує також переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Аналогічно в п. 3 і 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладам визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Пунктами 2 і 4 розд. IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку, загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Надалі виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В силу приписів норм ч. 1 і 2 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

З контексту даних норм права в сукупності вбачається, що Перелік, який складається уповноваженою особою, та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом.

Крім того, у відповідності до п. 6 розд. ІІІ зазначеного Положення протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Водночас під час розгляду даної справи судом враховується наступне. Згідно ч. 1 - 2 ст. 38 Закону № 4452-VI (в редакції чинній на день запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк») встановлено, що Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07.2015 N 629-VIII (що набрав чинності з 12.08.2015) наведені повноваження покладалися на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з правом делегування їх Уповноваженій особі Фонду.

За приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI (в редакції від 16.07.2015 N 629-VIII) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому нормою ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також, згідно з ч. 2 ст. 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається законодавчо визначене право Уповноваженої особи Фонду на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (дані висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена в його постанові від 21.01.2016 № К/800/26658/15).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 № 4452-VI (в редакції від 16.07.2015 N 629-VIII) зазначеного Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 цього Закону).

Матеріали справи свідчать про те, що Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. на виконання обов'язків, передбачених ч. 8 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», прийнято рішення у формі наказу від 11.03.2015 № 67 про про проведення перевірки правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) АТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону, для чого були призначені відповідні комісії, в тому числі з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» згідно наказу від 29.05.2015 № 408.

За результатами роботи Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», що оформлені протоколом засідання Комісії від 17.09.2015, затверджені результати перевірки та вирішено не знімати тимчасове обмеження на виплату коштів з рахунків фізичних осіб, які отримали кошти на власні рахунки від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, після 15.01.2015 (тобто, з дня доведення керівництвом Банку до відома своїх працівників інформації про обмеження на здійснення окремих операцій, визначених постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ). Даною перевіркою виявлено правочини (договори, операції) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема, в тексті вказаного протоколу від 17.09.2015 (витяг з якого наявний у матеріалах справи) зазначені висновки Комісії про те, що операції по перерахуванню юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, які є одночасно кредиторами Банку, коштів на поточні (карткові) рахунки фізичних осіб, а також операції по подальшому перерахуванню коштів з рахунків отримувачів на власні депозитні рахунки, або на рахунки третіх осіб, надають кредиторам - юридичним особам та фізичним особам-підприємцям переваги перед іншими кредиторами, а отже - такі операції (транзакції) по перерахуванню коштів є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Крім того, Комісія дійшла до висновку, що договори банківського вкладу, укладені між Банком та фізичними особами за рахунок коштів, отриманих від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або від проміжних отримувачів, надають кредиторам - юридичним особам та фізичним особам-підприємцям перед іншими кредиторами, а отже, з урахуванням норми ст. 216 Цивільного кодексу України, - такі договори банківського вкладу (депозиту) також є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону.

Відповідно до протоколу від 17.09.2015 Комісією віднесено до нікчемних з наведених підстав операції по перерахуванню 17.01.2015 з поточного рахунку ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» НОМЕР_6 на поточний рахунок ОСОБА_1 сум коштів у розмірах 95 000 грн. і 50 000 грн. з призначенням платежів «згідно вимоги від 17.01.2015 року, щодо договору відступлення права вимоги № 4 від 17.01.2015 року», та договір НОМЕР_8 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 21.01.2015.

З урахуванням описаних вище висновків Комісії Уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. своїм наказом від 18.09.2015 № 822 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» застосував до договору банківського вкладу (депозиту) НОМЕР_8 від 21.01.2015 шляхом проведення операції з повернення коштів в сумі 130 000 грн. з депозитного рахунку ОСОБА_1 на поточний рахунок ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» та обмежив виплату коштів за час ліквідації на депозитному рахунку позивача.

Перевіряючі наявність підстав, з яких договір банківського вкладу (депозиту) позивача визнано нікчемним, у розрізі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд встановив наступне.

За результатами проведення відповідною Комісією перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, вчинених (укладених) Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що оформлено протоколом засідання комісії № 45 від 11.08.2015, встановлено нікчемність договору кредитної лінії № НКЛ-2004202/1 від 20.06.2014 з ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» - з підстав, визначених п. 1, 2 і 6 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, договору застави майнових прав № НКЛ-2004202/S-1 від 20.06.2014 з ОСОБА_3 - з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та договору про відступлення права вимоги від 02.10.2014 з ТОВ «ФК «Надбання» - з підстав, визначених п. 1 і 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що 04.11.2010 між Банком та ПП «Полтавський ливарно-механічний завод», в особі генерального директора ОСОБА_7, (надалі - позичальник) був укладений договір кредитної лінії № НКЛ-2004202 (надалі - кредитний договір 1), відповідно до умов якого позичальнику відкрито кредитну лінію з лімітом 14 220 117,00 грн. Кредит надавався строком до 24.02.2017 включно, з платою за користування кредитом із розрахунку 17% річних.

Заборгованість позичальника за таким кредитним договором забезпечувалась договором поруки № П-2004202 від 19.05.2011, укладеним з ОСОБА_7, та договором поруки № П-2004202-1 від 29.02.2012, укладеним з ОСОБА_3

В подальшому Банк уклав з ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» договір кредитної лінії № НКЛ-2004202/1 від 20.06.2014 (надалі - кредитний договір 2), за умовами якого позичальнику був виданий кредит в сумі 11 283 063,22 грн. строком до 20.09.2014 з платою за користування кредитом із розрахунку 18,5% річних. Вказаний кредит надавався для рефінансування кредитної заборгованості позичальника перед Банком за кредитним договором № 1.

Заборгованість підприємства за кредитним договором № 2 забезпечувалася договором застави майнових прав № НКЛ-2004202/1/S-1 від 20.06.2014, укладеним між Банком і ОСОБА_3 із заставною вартістю 4 700 000 грн. При цьому ОСОБА_3 був поручителем за кредитним договором 1, є родичем керівнику ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» ОСОБА_7 та є кредитором Банку за депозитним договором № 002-20571-130614 від 13.06.2014.

Таким чином, в день укладення кредитного договору 2, 20.06.2014, за рахунок виданих Банком позичальнику кредитних коштів, з поточного рахунку позичальника НОМЕР_6 в AT «Дельта Банк», була повністю погашена заборгованість позичальника за кредитним договором 1 в сумі 11 283 063,22 грн., що підтверджується виписками з особових рахунків Позичальника. Внаслідок цього погашення правовідносини сторін за кредитним договором 1 та договорами забезпечення припинились.

02.10.2015 із рахунку заставодавця ОСОБА_3 в AT «Дельта Банк» НОМЕР_7 була погашена заборгованість позичальника за кредитним договором 2 в розмірі 4 572 052,05 грн.

Сума заборгованості позичальника по кредитному договору 2 у розмірі 7 075 473,83 грн. була відступлена ТОВ «ФК «Надбання» за ціною відступлення права вимоги у розмірі 15 001 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.10.2014.

З урахуванням періодів вчинення правочинів (укладання договорів), мети правочинів, описані вище правочини (а саме: договір кредитної лінії № НКЛ-2004202/1 від 20.06.2014, договір застави майнових прав № НКЛ-2004202/S-1 від 20.06.2014 та договір про відступлення права вимоги від 02.10.2014) розцінені Комісією як єдина операція, спрямована виключно на вилучення у Банку ліквідних активів. В тому числі договір застави майнових прав № НКЛ-2004202/S-1 від 20.06.2014, на думку Комісії, був спрямований, насамперед, на часткове штучне погашення кредиту підприємства без залучення зовнішніх надходжень та формування у заставодавця (ОСОБА_3.), який виконав свої зобов'язання, права регресу до позичальника, яке він має можливість реалізувати поза межами банку.

Як наслідок, за висновками Комісії, Банк, уклавши договір застави майнових прав та прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором 2 із рахунку заставодавця (ОСОБА_3.) у Банку, надав одному із кредиторів Банку переваги (у вигляді надання можливості отримати еквівалентне задоволення його вимог від позичальника), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п.7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Документальні докази оскарження вказаного рішення Комісії, оформленого протоколом № 45 від 11.08.2015, в судовому порядку сторони та треті особи до суду не подали.

При цьому ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» 17.01.2015 здійснило перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_1, який 21.01.2015 відкрив у Банку депозитний рахунок НОМЕР_8 та поповнив такий депозитний рахунок за рахунок суми коштів, отриманих від підприємства на виконання договору відступлення права вимоги № 4 від 17.01.2015.

Разом з тим, під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача не пред'явив суду оригінали та/або копії розрахункових документів за договором № 4 про відступлення права вимоги від 17.01.2015, та відповідно не підтвердив факт придбання у ОСОБА_3 (останній за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців разом з ОСОБА_7 являються засновниками ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» в рівних частках) права вимоги на належне виконання зобов'язання ПП «Полтавський ливарно-механічний завод» в сумі 145 000 грн.

Також з матеріалів справи чітко вбачається, що операції за поточним і депозитним рахунками, відкритими на ім'я ОСОБА_1, здійснені в січні 2015 року, тобто у період, коли діяла постанова Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої в діяльності Банку діяло обмеження не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 145 000 грн. з подальшим перерахуванням більшої частини коштів на депозитний рахунок позивач було здійснено з метою створення штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Уповноваженої особи Фонду щодо відсутності підстав для включення позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів Фондом в межах гарантованої суми, оскільки відповідач виявив нікчемність правочинів (транзакцій та договору банківського вкладу), що свідчить про відсутність права у вкладника за таким договором банківського вкладу (депозиту) на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок приймаючого банку.

Відтак, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду Кадиров В.В. правомірно не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Як наслідок позовні вимоги позивача, пред'явлені до Уповноваженої особи Фонду Кадирова В.В., та відповідно позовні вимоги, пред'явлені до Фонду, - як похідні від перших, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.О.Іщук