Постанова № 57490305, 29.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2016 року письмове провадження № 826/24490/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Огурцова О.П., Кузьменка В.А., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомДепартаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провизнання протиправною та скасування постанови від 07.05.2015 року

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач або Департамент культури) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач або МЮ України), в якому просило:

1. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.05.2015 року (ВП № 46540644).

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України про накладення штрафу від 07.05.2015 року (ВП № 46540644).

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем не маючи на те правових підстав прийняті протиправні постанови у межах виконавчого провадження, по якому позивачем добровільно виконане судове рішення в межах строку, встановленого для такого виконання, чим порушені права позивача.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист від 15.04.2014 року у справі № 2604/16702/12 про поновлення ОСОБА_1 з 05.11.2012 року на посаді директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» та виконавчий лист від 26.12.2014 року № 2604/16702/12 в якому доповнено суть вимоги «Оскільки ОСОБА_1 звільнено з посади директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» як одноосібного керівника, то, відповідно, заявник підлягає поновленню на цій самій посаді зі збереженням повноважень керівника, які існували на час його звільнення».

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 16.02.2015 року відкрито виконавче провадження № 46540644 про примусове виконання виконавчого листа № 2604/16702/12, виданого 26.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва, з наданням строку для добровільного виконання судового рішення, яка була отримана позивачем 20.02.2015 року.

На виконання зазначеної постанови, позивач листом від 18.02.2015 року № 060-728 направив відповідачу підтвердження виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 05.11.2012 року, а саме: наказ від 17.04.2014 року № 126-к «Про поновлення ОСОБА_1.», який відповідач отримав 19.02.2015 року вх. № 15-0-14-60.

Листом від 10.03.2015 року № 060-1035 позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити його про прийняте рішення щодо виконання виконавчого документу та заяви, враховуючи надання ним листом від 18.02.2015 року № 060-728 підтверджуючих документів про виконання судового рішення.

Доказів надання відповідей на зазначені листи позивача, відповідачем суду не надано.

Також, наказом позивача від 11.03.2015 року № 73-к «Про поновлення ОСОБА_1 та звільнення ОСОБА_2.» ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 05.11.2012 року. Пунктом 2 зазначеного наказу наказано, вважати ОСОБА_1 призначеним на посаду генерального директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 21.01.2013 року у зв'язку з проведенням державної реєстрації (реєстраційний номер 10701050005043422) змін до Положення про Національний історико-архітекгурннй музей «Київська фортеця», затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.07.2012 року № 1268. Пунктом 5 наказано укласти контракт з генеральним директором Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» в установленому порядку терміном на один рік.

В той же час, 20.05.2015 року вх. № 060/2295 до позивача надійшла вимога державного виконавця № 365/12 від 08.05.2015 року щодо виконання рішення суду, в якій зазначено, що станом на 07.05.2015 року боржником не надано до відділу документів, що підтверджують повне виконання рішення суду, та якою від позивача вимагалося виконати рішення суду згідно виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 26.12.2014 року у справі № 2604/16702/12, про що повідомити відділ.

Також, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.05.2015 року ВП № 46540644, якою з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 2040,00 грн.

Крім того, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнята постанова про накладення штрафу від 07.05.2015 року ВП № 46540644, якою за невиконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 2604/16702/12 на позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Листом від 20.05.2015 року № 060-2262 позивач звернувся до відповідача з проханням скасувати постанову від 07.05.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки рішення суду було виконано негайно, та відповідно постанову від 07.05.2015 року про накладення штрафу.

Також, позивач звернувся до відповідача з листом від 22.06.2015 року № 060-2872, в якому просив направити на його адресу копії всіх відповідей по виконавчому провадженню № 46540644, оскільки не розуміє чому незакінчене виконавче провадження, в межах якого ним виконано судове рішення та поновлено на посаді стягувача негайно після отримання постанови про виконавче провадження. Відповідей від відповідача не надходило.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 25.09.2015 року у справі № 2604/16702/12 державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, в якій встановлено, що позивачем виконане судове рішення у повному обсязі.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.10.2015 року № 46540644 закінчено виконавче провадження у зв'язку з виконанням божником судового рішення.

Вважаючи незаконними спірні постанови відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В той же час, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року, по справі № 826/10212/15 за позовом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними та скасування постанов, позовну заяву було повернуто позивачу, оскільки справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Аналогічно, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 01.10.2015 року по справі №755/18375/15-а за позовом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради до Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України про оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про накладення штрафу, було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, між судами виник спір щодо підсудності, проте, виходячи з принципу верховенства права, який, зокрема, закріплює заборону відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (частина 1 статті 2 Закону).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина 1 статті 6 Закону).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону).

Судом встановлено, що позивачем на виконання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 16.02.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46540644 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2604/16702/12, виданого 26.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва, листом від 18.02.2015 року № 060-728 направлено відповідачу підтвердження виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 05.11.2012 року, а саме: наказ від 17.04.2014 року № 126-к «Про поновлення ОСОБА_1.», який відповідач отримав 19.02.2015 року вх. № 15-0-14-60.

Вищенаведене свідчить про виконання позивачем судового рішення у повному обсязі в межах строку для його добровільного виконання.

Аналогічні факти встановлені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києві від 25.09.2015 року у справі № 2604/16702/12 про відмову державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини 1 статті 49 Закону).

Згідно частини 3 статті 27 Закону, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до статті 76 Закону, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

В той же час, у порушення наведених норм, отримавши від позивача документальне підтвердження про виконання судового рішення, відповідачем виконавче провадження № 46540644 закінчено не було, натомість, були прийняті спірні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення штрафу, що свідчить про їх протиправність та необхідність скасування судом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.05.2015 року (ВП № 46540644).

3. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України про накладення штрафу від 07.05.2015 року (ВП № 46540644).

4. Судові витрати в сумі 1218,00 грн. присудити на користь Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов