Постанова № 57490263, 29.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2016 року письмове провадження № 826/17890/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича (далі - Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд, відповідач 2), в якому просить ( з урахуванням змінених позовних вимог) :

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 12.11.2014 № 663-14, укладеним між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провести виплату гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу від 12.11.2014 № 663-14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 було протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

21 грудня 2015 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач-1 - Уповноважена особа Фонду явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, направивши суду письмові заперечення, вважає позовні вимоги безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають, а тому просив суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідач-2 - Фонд явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив заперечень/пояснень по суті позову не надав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Враховуючи клопотання представника позивача та неявку представників відповідачів, судом на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Вкладник) був укладений договір банківського вкладу у гривні № 663-14 «Ексклюзивний», відповідно до умов якого, на вкладний рахунок № НОМЕР_2 було зараховано 200 000,00 грн, строком на 26 днів, зі сплатою 18% річних.

Як вбачається з виписки від 20.01.2015 про операції з 06.01.2015 по 20.01.2015, засвідченої провідним спеціалістом філії АТ «Імексбанк» Шебаліною О.С., 06.01.2015 грошові кошти (з відсотками) з депозитного рахунку № НОМЕР_2 були перераховані на поточний рахунок позивача № НОМЕР_3. Станом на 20.01.2015 кінцеве сальдо НВ - 200 000 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних» від 15 січня 2015 року № 16/БТ Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» віднесено до категорії проблемних та останньому встановлено наступні обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» від 26 січня 2015 року № 50, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк» № 16, згідно з яким з 27 січня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Імексбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк» - Северина Юрія Петровича. Тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» від 21 травня 2015 року № 330, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27 травня 2015 року прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» № 105, згідно з яким з 27 травня 2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно.

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Фонду, банком-агентом, що здійснює виплату коштів вкладникам ПАТ «Імексбанк» є ПАТ «Альфа-банк».

Після прибуття з паспортом на ідентифікаційним кодом до відділення ПАТ «Альфа- банк» для отримання відшкодування за вкладом, позивачу стало відомо, що його не було включено до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Після цього позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою в якій просив повідомити у зв'язку з чим його не було включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу за рахунок Фонду. Позивач отримав відповідь на зазначену заяву від Уповноваженої особи, в якій не були зазначені причини не включення Позивача до повного переліку та не було надано жодної інформації щодо вкладу позивача.

Також судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 189 від 19.10.2015 було змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк». Згідно з даним рішенням, змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Імексбанк» Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20 жовтня 2015 року.

Незгода позивача з невключенням його до переліку вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також необхідність в зобов'язанні відповідачів 1, 2 вчинити певні дії, обумовили ОСОБА_1 на звернення до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860 (далі - Положення № 14).

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Згідно з ч. 2 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням від 29 вересня 2014 № 104, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Між тим, після внесення змін до п. 3 розділу ІІІ вказаного Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Після внесення змін до п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом другим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом четвертим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом шостим цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 за наслідками проведеної перевірки було виявлено ряд правочинів, обставини вчинення яких свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для тримання клієнтами Банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду. Результатом таких операцій стало збільшення суми гарантованого відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такими операціями були правочини здійснені позивачем, а саме 06 січня 2015 року у філії АТ «ІМЕКСБАНК» у м. Києві було проведено перерахування коштів з депозитного рахунку позивача на свій поточний рахунок в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

При цьому, гранична сума відшкодування від Фонду становить 200 000,00 грн., а тому комісія банку прийшла до висновку щодо штучності та фіктивності створення правових підстав для отримання позивачем сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду. Про штучність та фіктивність спірного правочину і створення правових підстав для отримання позивачем суми гарантованого відшкодування за наведеною вище операцією, міг свідчити зокрема той факт, що ця операція проводилась в той час, коли Банк вже мав значну кількість невиконаних грошових зобов'язань перед іншими клієнтами - кредиторами Банку та не міг своєчасно і в повному обсязі виконувати їх грошові вимоги.

Зазначений факт, тобто нездатність Банку належно виконувати прийняті на себе зобов'язання перед іншими клієнтами, знайшов своє підтвердження, зокрема, в постанові Правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних" від 15.01.2015 № 16/БТ, де зазначено, що окрім допущення інших порушень, в т.ч. існуючих нормативів, залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в Національному банку України є критично низьким і становить лише 25 млн. грн., в той час як зобов'язання Банку становлять 9 942 млн. грн., в т.ч. перед фізичними особами - 5 411 млн. грн. Недостатній розмір високоліквідних активів свідчить про високий рівень невиконання Банком зобов'язань перед Національним банком України та іншими кредиторами.

На думку комісії банку, наведена операція була вчинена з наданням окремим кредиторам - клієнтам Банку нічим не обумовленої переваги, порівняно від інших кредиторів з аналогічними вимогами (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а також про можливе вчинення цими особами - клієнтами Банку спроби здійснити замах на заволодіння коштами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI, на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч. 3 статті 38 Закону № 4452-VI).

Суд звертає увагу на ту обставину, що рішення суб'єктом владних повноважень (відповідачем 1) щодо віднесення правочинів до нікчемних, зокрема договору № 663-14 від 12.11.2014, не приймалось.

Крім того, зазначене вище означає, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Однак, як це випливає зі змісту наведених норм, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочинів очевидно недостатньо для визнання їх такими, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженнями особи про дійсність вкладу.

В даному випадку суд зазначає, що Уповноваженою особою, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення порядку укладання договору банківського вкладу.

В ході розгляду справи Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувальних вироків судів, в яких було б встановлено винуватість позивача або посадових осіб ПАТ «Імексбанк» з приводу укладання договору № 663-14.

Відсутність вказаних обставин дає суду підстави стверджувати про необґрунтованість доводів відповідача 1 щодо нікчемності укладеного правочину Клієнтом з Банком.

Таким чином, Уповноваженою особою не доведено наявності, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, підстав, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину Вкладником з банком, а відтак не доведено наявності законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за Договором № 663-14 за рахунок коштів Фонду, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджнєва Сергія Олександровича щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо зобов'язання Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О. подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк», суд зазначає наступне.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що вищевказана вимога позивача є обґрунтованою, а отже, підлягає до задоволення.

Суд також погоджується із позовними вимогами про зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 в Загальний реєстр вкладників, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Аналогічної правової позиції щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21 листопада 2013 року №К/800/33412/13, від 21 листопада 2013 року К/800/33416/13, від 22 травня 2014 року №№К/800/16622/14, К/800/15485/14, від 09 червня 2015 року №К/800/16057/15.

При цьому суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Фонду, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що у межах спірних правовідносин відповідачами не доведено існування підстав для не відшкодування коштів за вкладом, що передбачені у частині четвертій статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позовні вимоги в частині зобов'язання Фонду провести виплату гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу від 12.11.2014 № 663-14 є передчасними (відсутнє порушене право, яке підлягає судовому захисту) та, як наслідок, задоволенню не підлягають, адже відсутні докази того, що Фонд не здійснить виплату коштів в порядку, передбаченому Законом №4452-VI, за наслідками набрання даним рішенням суду законної сили.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 219,24 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 12.11.2014 № 663-14, укладеним між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк».

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

5. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

6. Судові витрати в сумі 146,16 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича.

Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій