Постанова № 57490146, 28.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2016 року 16:45 № 826/27466/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» (надалі - позивач або ТДВ «Укрліфтсервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2015 № Ю-2658-23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ «Укрліфтсервіс» своєчасно та в повному обсязі здійснило сплату сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, задекларованих у звітах з єдиного внеску за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2015 року, а саме: 07.09.2015, 09.09.2015 та 11.09.2015 товариством до своїх банків були надані платіжні доручення на загальну суму 1 639 671,23 грн. для сплати єдиного внеску. Однак з незалежних від позивача причин один із банків (а саме - АТ «Банк «Національні інвестиції») прийнявши платіжні доручення ТДВ «Укрліфтсервіс» за № 19 від 07.09.2015 і № 68 від 11.09.2015 до виконання не здійснив перерахування коштів до бюджету, що призвело до утворення в особовій картці платника податків суми недоїмки у розмірі 841 351,52 грн. Таким чином, з урахуванням тої обставини, що ТДВ «Укрліфтсервіс» виконало свій обов'язок по сплаті єдиного внеску у відповідності до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відповідача не було правових підстав для виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

14.03.2016 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про доповнення позовних вимог (вих. № 136 від 14.03.2016), в якій додатково просив суд зобов'язати ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки ТДВ «Укрліфтсервіс» шляхом занесення до неї даних про зарахування здійснених ним переказів єдиного внеску в сумі 1 120 000 грн. згідно платіжних доручень № 19 від 07.09.2015 та № 68 від 11.09.2015 в рахунок оплати єдиного внеску.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.03.2016), посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на факт відкликання оспорюваної вимоги про сплату боргу та відсутність у ТДВ «Укрліфтсервіс» недоїмки по сплаті єдиного внеску станом на 31.03.2016.

31.03.2016 в судовому засіданні за згодою представників сторін, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 09.12.2015 на адресу ТДВ «Укрліфтсервіс» надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2015 № Ю-2658-23 (далі - вимога про сплату боргу), згідно якої станом на 30.11.2015 за платником (позивачем) обраховується недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 841 351,52 грн.

Вважаючи дану вимогу про сплату боргу протиправною і такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).

Зокрема, порядок обчислення та сплати єдиного внеску платниками такого внеску визначений ст. 9 Закону № 2464-VI. Так, згідно ч. 7 і абз. 1 ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

В силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, у відповідності до п. 4 розд. І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765)(що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994) облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо (п. 11 розд. І цього Порядку).

Порядок нарахування та обліку сум платежів в інтегрованій картці платника визначена розділом ІІІ зазначеного Порядку. Зокрема, п. 4 розд. ІІІ Порядку передбачено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

В силу приписів п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Одночасно судом враховується наступне. В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI «недоїмка» - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - юридичної особи затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що зареєстрований Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 та набрав чинності з 29.05.2015, а саме - наведена в додатку 6 до названої Інструкції.

При цьому, безпосередньо порядок формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розд. VI згаданої вище Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, положеннями розд. 6 цієї Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Наявні матеріали справи свідчать, що 17.09.2015, 15.10.2015 та 18.11.2015 позивачем до відповідного органу фіскальної служби були надіслані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за місяці серпень, вересень і жовтень 2015 року, де ТДВ «Укрліфтсервіс» самостійно визначило до сплати суми єдиного внеску в розмірах 533 405,47 грн., 510 323,47 грн. і 499 766,96 грн. Обставини щодо подання позивачем зазначених звітів по єдиному внеску, а також щодо правильності їх заповнення відповідачем не заперечуються.

07.09.2015 та 11.09.2015, тобто у строки встановлені ст. 9 Закону № 2464-VI, позивачем до ПАТ «Банк Національні Інвестиції» (МФО 300498) були подані платіжні доручення від 07.09.2015 № 19 та від 11.09.2015 № 68 на перерахування коштів в оплату єдиного внеску за серпень 2015 року на загальну суму 1 120 000 грн. Дані платіжні документи позивача були прийнятті банком до виконання, що підтверджується відмітками банку на таких платіжних дорученнях товариства.

Зауваження щодо правильності заповнення позивачем реквізитів в таких платіжних документів представником відповідача в судовому засіданні подані не були.

Крім того, 09.09.2015 з рахунку № 26007010036310, що відкритий товариством в ПАТ «Укрсоцбанк» на казначейський рахунок № 37196201002651, відкритий платникам для зарахування єдиного внеску, позивачем здійснено переказ щодо сплати єдиного внеску на суму 519 671,23 грн. (що засвідчується наявною у матеріалах справи копією виписки ПАТ «Укрсоцбанк» по особовому рахунку ТДВ «Укрліфтсервіс» за 09.09.2015).

У відповідності до п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ ініціатором переказу може бути платник.

Пунктом 21.1 ст. 21 цього Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

Таким чином, позивачем у відповідності до норм Закону № 2346-ІІІ у строк до 20.09.2015 було ініційовано перекази коштів на загальну суму 1 639 671,23 грн. в оплату єдиного внеску за звітні періоди серпень, вересень і жовтень 2015 року шляхом подання платіжних доручень до банків.

Однак за даними витягу з картки особового рахунку платника єдиного внеску - ТДВ «Укрліфтсервіс» за 2015 рік відомості про проведення операцій по зарахуванню суми коштів у розмірі 1 120 000 грн. в рахунок погашення нарахованих товариством сум єдиного внеску згідно поданих звітів не зафіксовано.

Згідно даних виписки ПАТ «Банк Національні Інвестиції» по особовому рахунку товариства за 10.09.2015 та довідки цього Банку від 27.10.2015 № 4001/22 залишок грошових коштів на поточному рахунку № 2600430111795 станом на 09.09.2015 та 19.10.2015 складав 3 065 962,07 грн., а залишок коштів на вкладному рахунку на вимогу № 2600300111795 за договором банківського вкладу № 57.980-ДЛ/13 юридичної особи-резидента в національній валюті від 10.09.2013 - 101 000 грн.

При цьому, за умовами п. 1.2 розд. 1 договору банківського рахунку № 11795, укладеного між АТ «Банк Національні Інвестиції» і ТДВ «Укрліфтсервіс», Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Зокрема, згідно пп. 2.1.4 - 2.1.5 п. 2.1 розд. 2 цього Договору Банк взяв на себе зобов'язання надавати клієнту послуги, пов'язані із переказом коштів з рахунку клієнта, у тому числі з урахуванням надходжень сум на його рахунок протягом операційного дня. Виконання доручень клієнта, що містяться в розрахунковому документі має здійснюватися Банком у наступні строки: у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу. Прийняття та виконання розрахункових документів здійснюється Банком виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між Банком і клієнтом (пп. 2.1.6 п. 2.1 розд. 2 зазначеного Договору).

Між тим, здійснення будь-яких платежів з поточного рахунку ТДВ «Укрліфтсервіс» у ПАТ «Банк Національні Інвестиції» було припинено 17.09.2015 у зв'язку з тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 613 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» до категорії неплатоспро-можних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17.09.2015 № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким з 18.09.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку. Дані відомості розміщенні на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua).

Надалі Постановою Правління Національного банку України від 01.12.2015 № 853 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Національні Інвестиції».

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Водночас в силу норм п. 4 - 5 ч. 6 ст. 36 цього Закону обмеження не поширюється на: виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо; виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи неперерахування коштів в сумі 1 120 000 грн., переказ яких попередньо був ініційований клієнтом (позивачем) згідно платіжних доручень від 07.09.2015 № 19 та від 11.09.2015 № 68 в оплату єдиного внеску за серпень 2015 року, на відповідний казначейський рахунок сталося не за ініціативою та без відома товариства.

Протилежного відповідачем під час розгляд у цієї справи доведено не було.

В свою чергу, описані вище випадки щодо непроведення ПАТ «Банк Національні Інвестиції» 07.09.2015 та 11.09.2015 перерахувань за дорученнями свого клієнта (позивача) коштів на загальну суму 1 120 000 грн. в оплату єдиного внеску за серпень 2015 року до бюджету, зумовили виникнення у товариства суми заборгованості по такому внеску.

При цьому, відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону № 2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку про те, що банком вказані суми сплаченого позивачем єдиного внеску в розмірі 1 120 000 грн. на відповідний казначейський рахунок фактично перераховані не були, що призвело в подальшому до обрахування за позивачем в особовій картці суми недоїмки у відповідному розмірі.

Разом з тим згідно абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 2464-VI банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Приписами абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону № 2464-VI визначено, що у разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 12 ст. 25 Закону № 2464-VI за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, на банк накладається штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.

З системного аналізу викладених вище норм права слідує, що виконання платником обов'язку по перерахуванню до відповідного бюджету задекларованих до сплати сум єдиного внеску пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум внеску, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника страхового внеску, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого внеску до бюджету. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 № К/800/30114/15, від 15.12.2015 № К/800/29792/15, від 07.10.2015 № К/800/44994/13, від 11.06.2015 № К/800/11834/15, від 26.02.2014 № К/800/13275/13.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про те, що подання до установи банку платіжних доручень від 07.09.2015 № 19 та від 11.09.2015 № 68 на перерахування сум коштів в рахунок оплати єдиного внеску за серпень 2015 року було здійснено позивачем у встановлені Законом № 2464-VI строки, та обов'язок позивача щодо сплати такого страхового внеску припинився до 20.09.2015 відповідно, у зв'язку з чим у контролюючого органу не було правових підстав для формування оспорюваної вимоги про сплату боргу.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2015 № Ю-2658-23 є протиправною з підстави відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету єдиний внесок у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно визначених у відповідній звітності.

Водночас, в судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2015 № Ю-2658-23 у зв'язку з її погашенням. На підтвердження чого надав суду витяг з інтегрованої картки платника єдиного внеску (позивача) за 2016 рік (станом на 31.03.2016).

За даними витягів з інтегрованої картки платника єдиного внеску (позивача) за 2015 рік, недоїмка, що виникла на підставі звітів ТДВ «Укрліфтсервіс» з єдиного внеску за серпень, вересень і жовтень 2015 року, була погашена в повному обсязі в грудні 2015 року за рахунок сплачених товариством поточних платежів.

Станом на 31.12.2015 за позивачем обліковувалася переплата в сумі 71 253,96 грн.

Відповідно до письмових пояснень представника відповідача, оформлених у вигляді заперечень проти позову, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2015 № Ю-2658-23 відкликано у зв'язку з погашенням суми боргу в повному обсязі.

У відповідності п. 6 розд. VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; фіскальний орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога фіскального органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

Зокрема, у першому з наведених випадків, вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми боргу (недоїмки).

Системний аналіз наведених вище положень Закону № 2464-VI дає можливість дійти висновку, що у разі погашення платником єдиного внеску недоїмки, вказаній у вимозі про сплату боргу, така вимога вважається відкликаною в день сплати відповідного боргу (недоїмки), за умови відсутності на цю дату боргу (недоїмки) з іншого платежу.

Таким чином, на дату розгляду справи податкова вимога від 01.12.2015 № Ю-2658-23 є відкликаною в силу закону, а відтак підстави для скасування такої вимоги відсутні.

Щодо правомірності позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску шляхом занесення до неї даних про зарахування здійснених ТДВ «Укрліфтсерсрвіс» переказів єдиного внеску в сумі 1 120 000 грн. згідно платіжних доручень № 19 від 07.09.2015 та № 68 від 11.09.2015 в рахунок оплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 ПК України, до функцій відповідача належить контроль за достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків, зборів, платежів.

Зокрема, відповідно до Порядку № 765 територіальний орган Міндоходів відображає в інтегрованій картці платника дані про надходження податків, зборів та єдиного внеску у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування сплачених платежів.

Положеннями п. 1 розд. 4 цього Порядку визначено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19.09.2013 № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.09.2013 за № 1667/24199.

Згідно п. 5 розд. 4 Порядку № 765, дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм права вбачається законодавчо визначена процедура за якої відображаються територіальними органами Міндоходів дані в інтегрованій картці платника. Зокрема, територіальний контролюючий орган відображає в інтегрованій картці платника дані про надходження єдиного внеску у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування сплачених платежів.

Наявні матеріали свідчать, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві не отримувало від органу Державної казначейської служби даних про надходження сум єдиного внеску за платіжними дорученнями ТДВ «Укрліфтсервіс» № 19 від 07.09.2015 і № 68 від 11.09.2015.

У зв'язку з цим суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог товариства в частині зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві внести до зворотного боку картки особового рахунку ТДВ «Укрліфтсервіс» відомості про сплату позивачем сум за платіжними дорученнями № 19 від 07.09.2015 і № 68 від 11.09.2015, спрямовані на сплату єдиного внеску за серпень 2015 року.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятої ним спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТДВ «Укрліфтсервіс».

Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 01.12.2015 № Ю-2658-23.

3. В решті позовних вимог відмовити

4. Стягнути судові витрати у розмірі 6 310,14 грн. (шість тисяч триста десять гривень 14 копійок) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» (код ЄДРПОУ 05472637) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 387480099) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський