Постанова № 57489744, 19.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2016 року № 826/15447/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст групп Лімітед» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 року №0000472202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1411215 грн. та штрафними санкціями в сумі 705608 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. При цьому позивач стверджує, що ним було використано в межах господарської діяльності отримане від контрагента, а віднесення витрат на витрати виробництва, а сум ПДВ, сплачених контрагентам - до податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлення на перевірку від 28.01.2015 №85/26-58-22-02, згідно із п.п.78.1.1, п.78.1, ст. 78 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу від 28.01.2015 №137 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віст Групп Лімітед» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Де Ля Понт» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 02.02.2015 №318/26-58-22-02-18/38050901 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: ТОВ «ВІСТ ГРУПП ЛІМІТЕД» вимог ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за серпень 2014 року на 1 411 215,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 р. №0000472202 на 1411215,00 грн. ПДВ та 705608,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Порушення, встановлені перевіркою, полягали в наступному.

Так, перевіркою було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Де Ля Понт» укладено договір постачання № 08-14 від 01.05.2014 року за умовами якого ТОВ «Де Ля Понт» зобов'язується поставити та передати певний товар позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до договору поставки кількість товару, асортимент, дата, а також точна адреса за якою товар повинен бути доставлений визначається у письмовій заявці, яка може бути передана особисто, по факсу чи електронній пошті. Ціна договору становить 50 000,00 гривень, та може змінюватися відповідно до наданих постачальником рахунків та підтверджується накладними або іншими документами, які підтверджують поставку товарів.

В акті перевірки зроблено посилання на те, що на підтвердження реальності виконання зазначеної угоди до перевірки надано податкові накладні № 217, №220, №229 від 25.08.2014, рахунки на оплату №2508/006, № 2508/007, № 2508/008, №2508/009 від 25.08.2014 та видаткові накладні №233, №235, №236, №245 від 25.08.2015, акт прийому-передачі товару.

З посиланням на те, що ТОВ «ДЕ ЛЯ ПОНТ» має стан податку платника - 28 - триває процедура припинення, основні фонди - інформація відсутня, чисельність працюючих станом на 20.10.2014-1 чоловік, відповідач дійшов висновку, що контрагент позивача здійснює правовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Позивач стверджує, що придбаний у ТОВ «Де Ля Понт» товар поставлявся на орендований позивачем у ТОВ «Віст Груп» (код 33326775) склад за адресою: Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Нова, 23, та усі послуги, щодо його розвантаження в склад, здійснювалися ТОВ «Віст Груп».

Згідно з наданими документами позивач стверджує про постачання його контрагентом на склад іншого контрагента 1975 найменувань товарів протягом однієї доби - 25 серпня 2014 року.

При цьому позивачем не наводиться жодних відомостей відносно осіб, якими здійснювалося таке постачання, транспортних засобів, якими доставлявся товар, ким саме проводилася прийняття та перевірка товару.

З огляду на викладені обставини суд критично ставиться до документів, наданих позивачем. Крім того, позивачем не надано жодних пояснень ділової мети здійснення закупівлі значного переліку найменування товарів саме у певного контрагента, який не відноситься ні до імпортерів, ні до виробників жодного виду продукції.

Таким чином судом вбачається обґрунтованим припущення відповідача, що єдиною метою закупівлі товару у контрагента, з боку позивача, є отримання податкової вигоди, у зв'язку з чим суд критично ставиться до тверджень позивача про отримання товару та використання товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Натомість позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.10.2014р. № К/800/31683/14.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук