Постанова № 57489606, 29.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 квітня 2016 р. № 820/1326/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Кікояна Г.О.

за участю:

представника позивача - Сидорук Т.П.,

представника відповідача - Климчука С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Слобода" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Слобода", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 р. №0001921502 про зменшення ПрАТ "Слобода" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 р. №9273363725 від 18.01.2016 р. у розмірі 181667,00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 90833,50 грн., прийняте Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у повному обсязі;

- стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харіквської області, р/р №31217206784011 ГУ ДКСУ в Харківській області, код банку отримувача МФО 851011, код отримувача 37999628, код класифікації доходів бюджету 220300041, місцезнаходження:61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Приватного акціонерного товариства "Слобода" (код ЄДРПОУ 22677163, місцезнаходження: 61017, м.Харків, вул. Лозівська, 8, поточний рахунок №260030011753 в ПАТ "Регіон-банк" м.Харкова, МФО 351254) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4087,51 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що не вчиняв податкових порушень, про які йдеться в акті камеральної перевірки Західної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, а відтак спірне податкове повідомлення - рішення, яке прийняте з посиланням на цей акт перевірки, є цілком необґрунтованим та протиправним, таким, що порушує права позивача.

Представник позивача - Сидорук Т.П., у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у позові, зазначила, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача та просила суд скасувати його в повному обсязі.

Відповідач - Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Західна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), позов не визнав. У письмових запереченнях на позов (а.с. 222-225) вказав, що встановлені під час проведення перевірки порушення, а саме: Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014р. у зв'язку з недостовірним відображенням показників податкової декларації з ПДВ за грудень 2015р., та п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), об'єктивно зафіксовані в акті перевірки. Відповідач стверджує, що визначені спірним податковим повідомленням - рішенням грошові зобов'язання позивачу - цілком обґрунтовані та правомірні. За таких підстав, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Приватне акціонерне товариство "Слобода", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 22677163, (місцезнаходження: вул. Лозівська 8, м. Харків, 61017).

На обліку як платник податків в органах державної податкової служби підприємство перебуває в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Підприємство є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100341917 (серія НБ № 457701) індивідуальний податковий номер 226771620332. Згідно витягу № 21786953 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.03.2016 р. основним видом господарської діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

19.02.2016р. головним державним ревізором - інспектором відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Кодексу проведено камеральну перевірку правомірності нарахування за грудень 2015р. (податкова декларація з ПДВ від 18.01.2016р. № 9273363725) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19 декларації), та суми від'ємного значення, що не не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200 розділу У Кодексу на момент подання податкової декларації (р. 22.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 23.2 декларації).

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 19.02.2016р. №77/20-33-15-02-07/22677163. (а.с.16-23).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів № 966 від 23.09.2014 р. у зв'язку з недостовірним відображенням показників податкової декларації з ПВД за грудень 2015 р.;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 р. на 181667,00 грн., у зв'язку з чим порушені вимоги п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України;

- завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року на 181667,00 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки від 19.02.2016 року № 77/20-33-15-02-07/22677163, Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.03.2016 р. № 0001921502 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 р. № 9273363725 від 18.01.2016 р. у розмірі 181667,00 грн. та на суму штрафних санкцій у розмірі 90833,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті перевірки від висновків податкового органу, що слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що висновок ОДПІ про заниження підприємством позивача податкового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 р. на 181667,00 грн., що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування за грудень 2015 р. у розмірі 181667,00 грн., ґрунтується на тому, що право на заявлення сум бюджетного відшкодування ПДВ, відбувається лише після введення об'єктів будівництва в експлуатацію та їх держаної реєстрації, як нерухомого майна. Також, на думку податкового органу, позивач не є власником об'єкту незавершеного будівництва, будівельні роботи, по створенню якого проводяться ТОВ "СК СТС" (код за ЄДРПОУ 39503652), а роботи з газопостачання та опалення цього об'єкту, що проводяться ТОВ "Стан" не мають ніякого відношення до господарської діяльності позивача.

Крім того, відповідач посилається на податкову інформацію Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 12.01.2016 р. № 4/22-02/24140651 стосовно ТОВ "Стан" (код за ЄДРПОУ 24140651), згідно якої, за даними ІС "Податковий блок" діяльність вказаного контрагента позивача не направлена на реальне настання правових наслідків, а тому ним неправомірно визначені суми податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг на загальну суму 1147336,0 грн., чим порушено норми п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість у грудні 2015 р. на суму податкового кредиту при придбанні товарів/послуг на загальну суму 952815,4 грн., чим порушено норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, не заперечується відповідачем, що позивач надав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 р. (№ 9273363725 від 18.01.2016 р.), за даними якої, у рядку 23.2 позивачем задекларовано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 183173,00 грн.

Згідно висновку акту камеральної перевірки від 19.02.2016 року № 77/20-33-15-02-07/22677163 відповідачем не встановлено порушень при відображенні ПрАТ "Слобода" у податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 р. бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1506,00 грн. Отже, сума бюджетного відшкодування ПДВ, яку не визнає відповідач склала 181667,00 грн.

За приписами статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка може проводитися виключено на підставі даних зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платником податків. Податковим законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платника податків, ані до початку проведення камеральної перевірки, ані під час її проведення.

Відповідно, слід дійти висновку, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може робити висновок про те, що придбані позивачем у ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Стан" будівельні роботи по створенню об'єкта нерухомості та проведенню робіт з його газифікації і опаленню, не пов'язані із цим об'єктом та господарською діяльністю ПрАТ "Слобода", оскільки первинні документи, на підставі яких та в порядку п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, платник податку сформував показники податкової звітності з ПДВ за перевірений період, відповідачем не досліджувались.

Також, безпідставними слід вважати доводи відповідача про те, що право позивача на заявлення сум бюджетного відшкодування ПДВ, відбувається лише після введення об'єктів будівництва в експлуатацію та їх держаної реєстрації, як нерухомого майна, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

При цьому суд відмічає, що будь-яких розбіжностей, зокрема: між показниками податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 р. позивача та даними Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних тощо, актом камеральної перевірки не встановлено.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача в акті камеральної перевірки на податкову інформацію Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 12.01.2016 р. № 4/22-02/24140651 стосовно ТОВ "Стан", оскільки вони спростовуються зібраними доказами у справі, а саме: витягом з ЄДР № 21786970 від 17.03.2016 р. та дозвільними документами (ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України про здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури від 16.03.2015 р. серія АЕ № 639507 строком дії з 16.03.2015 р. по 20.02.2018 р. та дозволом № 371.13.63-43.22 Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області від 12.06.2013 р. строком дії з 12.06.2013 р. по 12.06.2018 р.), згідно яких, ТОВ "Стан" є належним суб'єктом господарювання, має право здійснювати роботи із газопостачання та опалення на об'єктах будівництва, що відповідає умовам договору підряду № 15/1611 від 16.11.2015 р.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ПрАТ "Слобода" та ТОВ "Стан" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи та окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Відповідно, притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "Стан" № 0318-2016 від 18.03.2016 р., документи контрагента позивача: податкова звітність з ПДВ за грудень 2015 р., податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2015 р., фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (баланс) (форма № 1-м), звіт про фінансові результати (форма № 2-м) за 2015 рік, згідно яких, ТОВ "Стан" у перевіреному періоді мав достатньо трудових ресурсів (14 працівників) та має необхідні матеріальні ресурси для виконання зобов'язань за договором підряду № 15/1611 від 16.11.2015 р. Також контрагент позивача зазначив, що будь-яких перевірок його господарської діяльності контролюючими органами не проводилось, податкових повідомлень - рішень щодо ТОВ "Стан" не приймалось.

Суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже, в ході судового розгляду, доводи контролюючого органу про те, що ТОВ "Стан" приймав участь у схемах ухиленні від оподаткування, не знайшли свого документального підтвердження.

Судом також встановлено, що 16.02.2015 р. між ПрАТ "Слобода" (замовник) та ТОВ "СК СТС" (підрядник) був укладений договір підряду № 16/02/15, за умовами якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи з будівництва офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазину та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування. Роботи по даному договору проводяться за адресою: м. Харків. вул. Ярославська, 8 (далі за текстом - об'єкт).

Згідно п. 1.4. вказаного договору підряду № 16/02/15, з урахуванням додаткової угоди від 20.02.2015 р., сторонами визначено строки виконання робіт: початок - лютий 2015 р., завершення - грудень 2015 р. Виконання робіт з будівництва об'єкту здійснюється поетапно (по мірі їх фактичного виконання). Відповідно до п. 10.1 договору підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р. приймання-передача замовником закінчених етапів робіт здійснюється відповідно до діючих нормативно-правових актів та умов договору на підставі актів приймання виконаних робіт, які можуть надаватися підрядником замовнику щомісячно.

Судом досліджено в ході розгляду справи наступні первинні документи позивача: договір підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р., додаткові угоди до вказаного договору підряду, графік фінансування будівництва об'єкту від 16.02.2015 р. та змінами до нього від 24.04.2015 р. та від 30.11.2015 р., акти приймання виконаних будівельних робіт № 19, № 20, № 21, № 22 від 31.12.2015 р. за грудень 2015 р. (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015 р. від 31.12.2015 р. (форма КБ-3), згідно яких ТОВ "СК СТС" передано, а позивачем прийнято будівельно-монтажних робіт на загальну суму 721449,51 грн., у т.ч. ПДВ - 120241,58 грн., банківську виписку від 14.12.2015 р. про безготівкове перерахування коштів у грудні 2015 р. на користь ТОВ "СК СТС" на загальну суму 800000,00 грн., податкову накладна № 10 від 14.12.2015 р. на суму 800000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 133333,31 грн., що включена ПрАТ "Слобода" до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2015 р.

Згідно копій документів, що містяться у справі, ТОВ "СК СТС" є належним суб'єктом господарювання, що пройшов реєстрацію у встановленому законом порядку та є юридичною особою, а також зареєстрований як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 395036520300). ТОВ "СК СТС" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, видану 27.01.2015 р. Державною архітектурною інспекцією України (серія АЕ № 525651) строком дії з 20.01.2015 р. по 20.01.2018 р. та дозвіл № 092.15.63 на проведення відповідних будівельно-монтажних робіт, виданий 19.02.2015 р. Територіальним управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області строком дії з 19.02.2015 р. по 18.02.2020 р.

Виходячи з наведених обставин судом встановлено, що по мірі фактичного виконання робіт з будівництва об'єкту, підрядником (ТОВ "СК СТС") передаються, а замовником (ПрАТ "Слобода") приймаються закінчені етапи будівельно-монтажних робіт, детальний опис яких наведений в актах виконаних робіт за грудень 2015 р. Отже, згідно умов договору підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р. та положень ст. ст. 876, 882 Цивільного кодексу України, власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник, тобто, ПрАТ "Слобода", що зобов'язаний негайно розпочати приймання у підрядника (ТОВ "СК СТС") виконані ним етапи робіт. Відповідно, посилання відповідача про те, що позивач не є власником отриманих будівельно-монтажних робіт зі створення об'єкту будівництва, не відповідають фактичним обставинам.

Також судом з'ясовано, що по мірі виконання будівельно-монтажних на об'єкті, позивачем був укладений із ТОВ "Стан" договір підряду № 15/1611 від 16.11.2015 р. на проведення робіт із газопостачання та опалення об'єкту (офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазину та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування). На виконання умов вказаного договору позивач перерахував 15.12.2015 р. грошові кошти на користь ТОВ "Стан" у розмірі 290000,00 грн. Контрагент позивача (ТОВ "Стан" виписав податкову накладну № 4 від 15.12.2015 р. на суму 290000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 48333,33 грн., що включена ПрАТ "Слобода" до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2015 р.

Аналіз виписаних ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Стан" та вищезазначених податкових накладних свідчить про те, що вони містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" господарські операції між ПрАТ "Слобода" та його контрагентів (ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Стан") є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Отже, грошові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

З огляду на викладене суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні договорів підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р. із ТОВ "СК СТС" та №15/1611 від 16.11.2015 р. із ТОВ "Стан".

За даними бухгалтерського обліку позивача (бухгалтерські довідки № 36 від 28.03.2016 р. та № 37 від 28.03.2016 р.) суми витрат з будівництва об'єкту, відображені в бухгалтерському обліку ПрАТ "Слобода" на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" як капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (тобто, як створення необоротних матеріальних активів).

Наведені обставини не заперечуються відповідачем.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р., рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".

Термін капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначений у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р., згідно якого, це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Згідно п. 48. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 р., затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об'єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об'єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом).

Виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що господарські операції по зарахуванню об'єктів капітальних інвестицій після введення в експлуатацію, що обліковується на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" кореспондується з рахунком 10 "Основні засоби".

Порядок формування податкового кредиту встановлений Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "б" п. 198.1. ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що платник ПДВ у відповідному звітному податковому періоді в результаті придбання товарів (послуг), будівництва (спорудження, створення) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) формує податковий кредит із сум сплаченого ПДВ на підставі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у встановленому порядку, незалежно від того, чи почали ці послуги чи основні засоби використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом такого звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з поданою позивачем до відповідача податковою декларацією з ПДВ за грудень 2015 р. (№ 9273363725 від 18.01.2016 р.) із відповідними додатками до неї, ПрАТ "Слобода" заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у розмірі 183173,00 грн., який сформований за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по фактично сплаченому податку в даному періоді за придбані будівельно-монтажні роботи.

Оцінивши вище перелічені норми Податкового кодексу України та первинні документи позивача, суд вважає, що ПрАТ "Слобода" мало право по незавершеним капітальним інвестиціям в необоротні матеріальні активи (незавершеному будівництву) формувати податковий кредит грудня 2015 р. та заявляти 183173,00 грн. до бюджетного відшкодування.

Доводи відповідача стосовно виникнення права на бюджетне відшкодування тільки після введення об'єкта будівництва в експлуатацію та після набуття ним статусу нерухомого майна не приймаються судом до уваги, оскільки питання прийняття в експлуатацію та державної реєстрації нерухомого майна не регулюються нормами Податкового кодексу України, а тому не впливають на податковий облік платника податку.

При цьому суд відмічає, що правила податкового обліку та звітності, не містять будь-яких обмежень стосовно прав платників податку на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у зв'язку з обов'язковим завершенням будівництва, введенням основних засобів (фондів) в експлуатацію та їх державної реєстрацією, як це зазначає відповідач в акті перевірки, оскільки таке обмеження не передбачено чинним податковим законодавством.

Більш того, саме по собі будівництво (спорудження, створення) нерухомого майна передбачає певний процес у часі, а не вже як завершену стадію.

У зв'язку з цим, відшкодування сум податку на додану вартість може мати місце і по незавершеним об'єктам будівництва.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач не є власником об'єкту незавершеного будівництва з огляду на те, що суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів відсутності у позивача прав власності переданих йому будівельних та монтажних робіт.

Враховуючи вищенаведене, позивач виконав усі вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Стан", відтак ПрАТ "Слобода" правомірно у податній податковій звітності з ПДВ за грудень 2015 р. проведені розрахунки податку на додану вартість та заявлені суми до бюджетного відшкодування, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними та бухгалтерськими документами.

Суд також не бере до уваги посилання податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Пункт 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу України свідчить про обов'язок платника податку нараховувати податкові зобов'язання тільки у разі, коли такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку.

Суд відмічає, що основним видом господарської діяльності ПрАТ "Слобода" є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20) і з цим погоджується відповідач.

Матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ "Слобода" орендує у Харківській міській раді земельні ділянки площами 0,0338 га, 0,0259 га та 0,0201 га, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 8.

Саме для будівництва об'єкту позивачем в інспекції ДАКБ у Харківській області зареєстровано 22.05.2014 р. Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазину та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування" (№ ХК 083141420325). Оплата будівельно-монтажних робіт здійснюється за рахунок власних коштів ПрАТ "Слобода". Отже, з наведеного вбачається, що вищевказані необоротні активи (незавершене будівництво) призначені для використання в операціях в межах власної господарської діяльності позивача.

Оскільки вищевказані необоротні активи (незавершене будівництво) призначені для використання в операціях в межах власної господарської діяльності позивача, положення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не застосовуються до господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Стан".

Окрім цього відповідачем не надано жодного іншого належного доказу про наявні у позивача порушення вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно, суд дійшов висновку про відсутність з боку ПрАТ "Слобода" порушення вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не мало місця, а відповідно завищення ПрАТ "Слобода" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 181667,00 грн., заниження податок на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 181667,00 грн., не відбулося.

У зв'язку з цим, показники податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 р. сформовані у повній відповідності до вимог Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставні рішення податкового органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеним нормам, вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Слобода" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001921502 від 12.03.2016 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Слобода" (код ЄДРПОУ 22677163, місцезнаходження: 61017, м.Харків, вул. Лозівська, 8, поточний рахунок №260030011753 в ПАТ "Регіон-банк" м.Харкова, МФО 351254) судовий збір у розмірі 4087 (чотири тисячі вісімдесят сім) грн. 51 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: 61052, м.Харків, вул. Карла Маркса, буд.30,)

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя (підпис) О.В. Панченко

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Панченко