Постанова № 57489284, 28.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/738/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Гацанюк К.В.

за участю сторін:

від позивача: Ходирєв Ю.В.(за довіреністю);

від відповідача: Хвостікова О.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЄВРОІМЕКС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382202 від 09.02.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Євроімекс» (далі - ПП «Євроімекс») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.02.2016 року № 0000382202 про збільшення грошового зобов'язання ПП «Євроімекс» з податку на додану вартість за основним платежем на суму 443546 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 221773 грн.

У своєму позові позивач зазначив та у судовому засіданні представник позивача пояснив, що в основу висновків акту перевірки про заниження ПП «Євроімекс» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту покладено безпідставне твердження ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, що всі господарські операції позивача з постачальниками ТОВ «Феррум - Люкссервіс», ТОВ «Агроюг-сервіс», ТОВ «Інфоторія», ТОВ «Авва Україна» носять нереальний характер. Обґрунтуванням таких висновків акту стала податкова інформація, а саме, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Проте, позивач не згоден з таким висновком ДПІ та вважає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можна вважати достатніми доказами фактичного нездійснення господарських операцій.

Крім того, позивач зауважує, що вся первинна документація, документи бухгалтерського обліку (регістри), податкова звітність ТОВ «Євроімекс» (видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже висновки акту перевірки позивача та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просила задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 37-39 т. 1), в яких зазначив, що на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, оформленого наказом від 21.12.2015 р. № 644-п, та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Моховим О.В. - головним державним інспектором відділу перевірок платників з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Євроімекс» (код ЄДРПОУ - 37169054) з питань правових відносин з ТОВ «Феррум - Люкссервіс» (код ЄДРПОУ - 36235775) за період червень 2014 р., ТОВ «Агроюг-сервіс» (код ЄДРПОУ - 32021807) за період червень 2014 р., ТОВ «Інфоторія» (код ЄДРПОУ - 37898685) за період червень 2014 р., ТОВ «Авва Україна» (код ЄДРПОУ - 38574811) за період червень 2014 р., з врахуванням інформації з інших ДПІ.

Відповідач зазначає, що ПП «Євроімекс» до перевірки надано неповний пакет документів по вищевказаним контрагентам, що не дає змоги встановити виробника продукції та її якість.

Крім того, ДПІ у Київському районі отримано інформацію, згідно якої документи ТОВ «Феррум - Люкссервіс», ТОВ «Агроюг-сервіс», ТОВ «Інфоторія», ТОВ «Авва Україна» не мають юридичної сили та доказовості оскільки діяльність їх контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги ПП «Євроімекс» безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2.3 акту перевірки ПП «Євроімекс» зареєстровано рішенням Одеського міського управління юстиції , свідоцтво про державну реєстрацію від 21.06.2010 р., включено до ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців за № 15561020000039342.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.06.2010 р. за № 7540, станом на час перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.09.2010 р. № 100301091 (іпн - 371690515514).

Згідно з п. 2.6 акту перевірки у періоді, що перевірявся, позивач фактично здійснював такий вид діяльності як оптова торгівля фруктами та овочами.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, у період з 23.12.2015 р. по 29.12.2015 р. на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, оформленого наказом від 21.12.2015 р. № 644-п, та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Моховим О.В. - головним державним інспектором відділу перевірок платників з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Євроімекс» (код ЄДРПОУ - 37169054) з питань правових відносин з ТОВ «Феррум - Люкссервіс» (код ЄДРПОУ - 36235775) за період червень 2014 р., ТОВ «Агроюг-сервіс» (код ЄДРПОУ - 32021807) за період червень 2014 р., ТОВ «Інфоторія» (код ЄДРПОУ - 37898685) за період червень 2014 р., ТОВ «Авва Україна» (код ЄДРПОУ - 38574811) за період червень 2014 р., з врахуванням інформації з інших ДПІ, за результатами якої складено акт від 06.01.2016 р. № 19/2202.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПП «Євроімекс», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітних (податкових) періодів на загальну суму 443546 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 року № 0000382202 про збільшення грошового зобов'язання ПП «Євроімекс» з податку на додану вартість за основним платежем на суму 443546 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 221773 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, ПП «Євроімекс» мало господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ «Феррум - Люкссервіс», ТОВ «Агроюг-сервіс», ТОВ «Інфоторія», ТОВ «Авва Україна».

Так, відповідно до договору поставки від 01.05.2014 р. № 12/05 ТОВ «Інфоторія» (постачальник) зобов'язувалося поставити (продати) у власність овочі та фрукти, зелень в асортименті. Істотними умовами договору є кількість, асортимент, ціна, умови та місце поставки продукції, які узгоджуються сторонами. На підтвердження виконання цього договору позивач надав податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

У травні 2014 року ПП «Євроімекс» (замовник) уклало договір про надання послуг від 01.05.2014 р № 13/05 з ТОВ «АВВА Україна» (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги (виконувати роботи) з перебирання, сортування, фасування, вантаження, розвантаження овочів та фруктів в асортименті, що належать замовнику, в обсягах та порядку, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги (виконані роботи) та оплатити їх. Підтвердженням фактичного виконання цього договору є надані позивачем податкові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих) послуг, платіжні доручення.

Також ПП «Євроімекс» (покупець) та ТОВ «Феррум-Люкссервіс» (продавець) уклали договір купівлі-продажу від 02.12.2013 р. № ДГ0000122, предметом якого є те, що продавець постачає та передає у власність покупця продукцію сільськогосподарського призначення на мовах, зазначених в договорі, а покупець зобов'язаний прийняти продукцію, сплатити її вартість та реалізувати продукцію від свого імені та за власний рахунок. Продавець підтверджує, що на момент продажу товар належить йому на праві власності, він не переданий в заставу, не знаходиться під арештом і на нього не розповсюджуються права третіх осіб.

Вказаний договір підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, позивачем (покупець) укладено договір поставки від 01.04.2014 р. № 08/04 з ТОВ «Агроюг-Сервіс» (продавець) згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору. Найменування та асортимент продукції: свіжі овочі та фрукти в асортименті. Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю продукції вказується у накладній на відпуск продукції. Підтвердженням виконання умов даного договору є податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання вищезазначених договорів в межах господарської діяльності між ПП «Євроімекс» та його контрагентами ТОВ «Феррум - Люкссервіс», ТОВ «Агроюг-сервіс», ТОВ «Інфоторія», ТОВ «Авва Україна» з огляду на наступне.

Так, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ПП «Євроімекс» та його контрагентами-постачальниками, по відносинам з якими здійснювалась перевірка.

Поряд з цим, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо того, що ПП «Євроімекс» до перевірки необхідно було надати декларації виробника (посвідчення про якість) продукції, експертні висновки, гігієнічні висновки, сертифікати та інше, що підтверджувало би походження і якість продукції виходячи з наступного.

Положеннями статті 22 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» встановлено, що 1. Оператори ринку повинні бути здатні встановити інших операторів ринку, які постачають їм харчові продукти та інші об'єкти санітарних заходів за принципом "крок назад". 2. Оператори ринку повинні бути здатні встановити інших операторів ринку, яким вони постачають харчові продукти та інші об'єкти санітарних заходів за принципом "крок вперед". 3. Вимоги до операторів ринку стосовно забезпечення простежуваності не передбачають встановлення ними зв'язку (так званої внутрішньої простежуваності) між об'єктами санітарних заходів, які використовуються під час виробництва, та об'єктами санітарних заходів, отриманих в результаті такого виробництва. 4. З метою виконання вимог частин першої та другої цієї статті оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації компетентному органу за його запитами. Інформація повинна зберігатися протягом шести місяців після закінчення кінцевої дати продажу харчового продукту, нанесеної на маркуванні.

Водночас, статтею 1 вищевказаного закону визначено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок.

Отже, виходячи з наведених норм Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» обов'язок суб'єкту господарювання - оператора ринку харчових продуктів зберігати документи щодо якості продуктів впродовж півроку. Оскільки перевірка ДПІ проводилась наприкінці 2015 року, термін обов'язку зберігати документи щодо якості продукції сплив.

Поряд з цим, суд бере до уваги надані позивачем протоколи випробувань продукції, здійснені випробувальним центром Одеської філії Державної установи «Інститут охорони грунтів України».

В той час як в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач використовував товар, придбаний у ТОВ «Феррум - Люкссервіс», ТОВ «Агроюг-сервіс», ТОВ «Інфоторія» у свої господарській діяльності та реалізував його наступним контрагентам ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Експансія ОФ», ТОВ «Експансія», ТОВ «Фуршет центр», що підтверджується відповідними договорами з цими підприємствами.

Допитаною у якості свідка ОСОБА_4, яка працювала на підприємстві економістом та виконувала обов'язки менеджера у період з липня 2011 року по жовтень 2015 року, пояснено, що з ТОВ «ІНФОТОРІЯ», ТОВ «Феррум-Люкссервіс», ТОВ «АВВА-Україна» та ТОВ «АГРОЮГ-СЕРВІС» підприємство співпрацювало шляхом закупівлі у останніх овочів та фруктів, заявки на поставки яких здійснювались за допомогою телефонного зв'язку та мережі Інтернет за прайс-листами, наданими вказаними підприємствами позивачу, а доставка товару здійснювалась в основному власними транспортними засобами та за допомогою приватних перевізників, що слідували у попутному напрямку в разі нерентабельності відрядження власного транспортного засобу з підстав неукомплектованості великовантажної фури в залежності від об'єму замовленого та поставляємого товару.

Крім цього, в підтвердження використання позивачем в господарській діяльності транспортних засобів останнім надано до суду договори позички транспортних засобів, акти прийому-передачі транспортних засобів, технічні паспорти та накази, що свідчать про наявність в штаті підприємства водіїв, а також договір та довідки про санітарну обробку автомобілів (а.с.5-47 т.2, а.с.118-119 т.3).

Також, посилання відповідача в Акті перевірки на використаний при перевірці документ - Акт перевірки № 220/21-03-22-06/36235775 від 09.09.14 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Феррум-Люкссервіс" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за січень-липень 2014 року", є хибними, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум-Люкссервіс" задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум-Люкссервіс" в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" на підставі акту перевірки № 220/21-03-22-06/36235775 від 09.09.14 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Феррум-Люкссервіс" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за січень-липень 2014 року", зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області вилучити з інтегрованої автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інформацію щодо показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Феррум-Люкссервіс", що а внесена на підставі акту Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області № 220/21-03-22-06/36235775 від 09.09.14 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Феррум-Люкссервіс" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами - покупцями за січень-липень 2014 року" (а.с.120-136 т.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичність та реальність господарських операцій з ТОВ «Феррум - Люкссервіс», ТОВ «Агроюг-сервіс», ТОВ «Інфоторія», ТОВ «Авва Україна» у періоді, що перевірявся, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000382202 від 09.02.2016 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 28.04.2016 року.

Суддя П.П. Марин

.