Постанова № 57489214, 27.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Львів № 813/7739/14

11 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: представник Каранець Р.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, яку замінено на правонаступника Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0018621100, № 0018601702 від 29.09.2014 року, № 0024211702 від 30.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки № 1525/17-02/НОМЕР_4 від 24.09.2014 року. Порушення, описані у вказаному акті, вчинені, на думку позивача, не з його вини, оскільки приміщення, в якому проводилась фактична перевірка, позивачем передано в оренду третій особі, а особи, які були присутні під час проведення перевірки, не мали повноважень представляти інтереси позивача, надавати до перевірки документи, підписувати акт перевірки та діяли на власний розсуд. Відтак, вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки відповідач не мав достатніх правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, де вказано, що на підставі акта перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 1525/17-02/НОМЕР_4 від 24.09.2014 року відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки було встановлено факт здійснення реалізації товару без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 100,00 грн., факт здійснення реалізації товару без наявності торгового патенту на право роздрібної торгівлі запчастинами до дрібної побутової техніки та факт не забезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством. На думку представника відповідача підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень немає, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.09.2014 року на підставі направлень № 000497/17-02, № 000498/17-01, № 000500/21-00 від 24.09.2014 року службовими особами відповідача проведено фактичну перевірку магазину - майстерні побутової техніки за адресою АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 1525/17-02/НОМЕР_4 від 24.09.2014 року.

У висновках акта перевірки відповідач зазначив про здійснення реалізації товару без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 100,00 грн., здійснення реалізації товару без наявності торгового патенту на право роздрібної торгівлі запчастинами до дрібної побутової техніки та не забезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки на товар, представлений до реалізації, відсутні прихідні накладні на загальну суму 14575,00 грн.

На основі висновків акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0018621100, № 0018601702 від 29.09.2014 року, № 0024211702 від 30.09.2014 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 1 та п. 12 ст. 3 цього Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 цього ж Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи вчинене вперше - 1 гривня.

Відповідно до ст. 20 цього ж Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. п. 10.2.1. п. 10.2. ст. 10 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до місцевих зборів належить збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. п. 267.1.1. п. 267.1. ст. 267 ПК України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Відповідно до абз. 3 п. 125.1. ст. 125 ПК України суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4-267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.03.2006 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_5.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2009 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 62,5 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

01.06.2014 року ОСОБА_1 (орендодавець) в особі ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, та ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 62,5 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1. На виконання договору оренди нерухомого майна орендодавцем та орендарем підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди та акт прийому-передачі додаткового майна, зокрема, запчастин, здебільшого вживаних.

Позивач в адміністративному позові стверджує, що особи, які були присутні під час проведення фактичної податкової перевірки, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не мали повноважень представляти інтереси позивача, надавати до перевірки документи, підписувати акт перевірки та діяли на власний розсуд.

Судом встановлено, що фактичну податкову перевірку, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, проведено в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Від імені керівника суб'єкта господарювання акт перевірки підписано ОСОБА_3.

ОСОБА_3 надано письмове пояснення до акта перевірки (а. с. 77), відповідно до якого ОСОБА_4 є її кумою, і у відсутності ОСОБА_3 може продати товар, зокрема ремінь вартістю 100 грн. На час проведення перевірки патент на здійснення роздрібної торгівлі запчастинами до побутової техніки і надання послуг ремонту був відсутній.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_4 не була продавцем, однак здійснила продаж товару на суму 100 грн. та виписала товарний чек.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 ствердила, що працювала у приміщенні, в якому проводилась податкова перевірка, на підставі договору оренди, зокрема, малювала картини. Під час здійснення купівлі товару знаходилась у приміщенні сама, здійснила продаж товару (ременя) та видала товарний чек.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про відсутність у ОСОБА_3 повноважень представляти інтереси позивача, надавати до перевірки документи, підписувати акт перевірки. До перевірки було надано довіреність від 21.12.2010 року, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3, крім іншого, вести від його імені справи у всіх державних установах, подавати та підписувати документи, за нього розписуватись, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності. Відтак, дії, вчинені ОСОБА_3 під час проведення фактичної податкової перевірки, були вчиненими від імені ОСОБА_1 на виконання довіреності від 21.12.2010 року.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач не заперечує проти факту здійснення реалізації товару без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 100,00 грн., факту здійснення реалізації товару без наявності торгового патенту на право роздрібної торгівлі запчастинами до дрібної побутової техніки та факту не забезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у порядку, однак вважає, що вказані порушення вчинено не з його вини.

Дослідивши та проаналізувавши встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за порушення податкового законодавства, встановлені під час проведення фактичної податкової перевірки 24.09.2014 року, оскільки господарська діяльність з надання послуг з ремонту побутової техніки та продажу запчастин здійснювалась у його власному приміщенні, у тому числі особою, уповноваженою ОСОБА_1 вести справи від його імені.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 3 ст. 2, ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставини повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Позивач не надав належних та допустимих доказів протиправності спірних податкових повідомлень-рішень при зверненні до суду за захистом своїх прав, а відтак не довів обґрунтованість та законність підстав для задоволення позовних вимог. Натомість, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, відтак спірні податкові повідомлення-рішення слід визнати такими, що відповідають вимогам частини 3 статті 2 КАС України. Отже, підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0018601702 від 29.09.2014 року, № 0024211702 від 30.09.2014 року у суду відсутні.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» № 0018621100 від 29.09.2014 року суд зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення відкликане відповідачем та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0024211702 від 30.10.2014 року, що підтверджено обліковою карткою платника податків. Відтак, з урахуванням того, що спірне податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0018621100 від 29.09.2014 року відкликано відповідачем, підстави для задоволення адміністративного позову у цій частині відсутні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

З урахуванням положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.04.2016 року.

Суддя Клименко О.М.