Постанова № 57489182, 28.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року 11год.00хв. м. Одеса Справа № 815/1805/16

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іванова Е.А.

суддів Єфіменко К.С..

Андрухів В.В..

секретар Сакара М.М.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Міністерства оборони України Єрмакова А.В.,

представника відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Бондар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ), Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух») в якому просить визнати бездіяльність Міністерства оборони України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн. протиправною; стягути з Міністерства оборони України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн.; стягнути з Міністерства оборони України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1516,30 грн. і комісію в розмірі 15,16 грн., а також індексацію заборгованості в розмірі 2804,17 грн. та три проценти річних від суми боргу врозмірі 1237,31 грн..

Позовні вимоги обргунтовані тим, що позивач з квітня 2007 року за наказом Міністра оборони України відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з метою виконання завдань в інтересах оборони держави, її безпеки. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №1053 від 16.12.2015 року та відповідно до наказу директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №671/0 від 23.12.2015 року позивач був звільнений з військової служби в запас на підставі п. «б» ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом №137/К від 25.12.2015 року Одеського РСП позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до ч. 8 ст. 26 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та виключено із списків особового складу підприємства 25.12.2015 року. Згідно ч.3 ст. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Проте позивачу на день звільнення грошова допомога при звільненні плачена не була. Позивач звертався до відповідачів щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, але отримав негативні відповіді, а тому він звернувся до суду з зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні позов не визнав та надав до суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" від 19.07.1999р. №1281 грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 104. При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством. Відповідно до п.1 постанови № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення. Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012р. № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців». Оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства. Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

Представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в судовому засіданні позов не визнав та надав до суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що згідно абзацу 5 пункту 2 статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в оганах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Вищевказана редакція абзацу 5 пункту 2 статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була прийнята ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військоволужбовців» від 04.04.2006 року в якому згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень встановлено, що «фінансування витрат, зазначених у цьому Законі, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України». Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є державним комерційним підприємством, яке не отрмує кошти ні з державного ні з будь-якого місцевого бюджету. Таким чином, передбачена ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та частиною 4 ст. 9 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразова допомога в розмірі 50 відстоків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, повинна бути нарахована та виплачена при звільненні позивача з військової служби Міністерством оборони України.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Щодо позовних вимог позивача про визнання бездіяльності Міністерства оборони України та ДП «Украерорух» щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн. протиправною та стягнення з Міністерства оборони України та ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач наказом Міністра оборони України від 27.04.2007 року №447 (по особовому складу) відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (а.с. 56).

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №1053 від 16.12.2015 року (а.с. 9) та відповідно до наказу директора ДП «Украерорух» №671/0 від 23.12.2015 року (а.с. 10) позивач був звільнений з військової служби в запас на підставі п. «б» ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Наказом №137/К від 25.12.2015 року Одеського регіонального підрозділу ДП «Украерорух» позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та виключено із списків особового складу підприємства 25.12.2015 року.

Згідно з довідкою ДП «Украерорух» від 24.12.2015 року №7.1.1-1467 позивач мав такі види грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 125 грн.; посадовий оклад - 7405 грн.; надбавка за вислугу років - 3012 грн., обчислена на 02.11.2015 року вислуга років становить 28 років 6 місяців 21 день, загальна сума грошового забезпечення - 10542 грн..

На звернення позивача стосовно виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ДП «Украерорух» листом від 04 лютого 2016 року №02.04-95 повідомило позивача, що виплата такої допомоги має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, призначених на утримання Збройних Сил України. Оскільки ДП «Украерорух» не отримує цих коштів, то не може здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги.

Також департамент фінансів Міноборони листом від 25 лютого 2016 року №248/3/9/1/183 на звернення позивача повідомив, що з 1 січня 2007 року немає законних підстав для виплати Міноборони одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у ДП «Украерорух», та зазначив, що у Міноборони немає фінансово-облікових документів щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до ДП «Украерорух», та розпорядчих документів, які можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини дев'ятої статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 1 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною п'ятою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до ДП «Украерорух», здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».

При цьому фінансування витрат на утримання підрозділів системи має здійснюватись за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП «Украерорух», здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів ДП «Украерорух».

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міноборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП «Украерорух», та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 року справа № 21-398а14 та від 11 листопада 2014 року справа №21-476а14.

Таким чином позовні вимоги до відповідачів в частині стягнення з Міністерства оборони України та ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн. підлягають частковому задовленню, а саме в частині стягнення з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_2 заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн..

Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн., то судом встановлено, що ДП «Украерорух» відмовило письмово у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, та це не є бездіяльністю, а є протиправною відмовою, а тому суд вважає за доцільне з метою повного захисту прав позивача застосувати ст. 11 КАС України та вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову ДП «Украерорух» у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Міністерства оборони України та ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_2 індексацію заборгованості в розмірі 2804,17 грн. та три проценти річних від суми боргу врозмірі 1237,31 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ) передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, згідно частини 1 та 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті..

Частиною 3 статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

Зазначене кореспондується з п. 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі-Порядок № 1078).

Так, відповідно до п. 2 та 3 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Таким чином, оскільки одноразова грошова допомога при звільнені має цільовий і разовий характер, то вона не відноситься до об'єктів індексації, визначених у п. 2 Порядку № 1078, а тому колегія суду доходить висновку, що у задоволенні в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення трьох відсотків річних, то суд вважає, що ця вимога також не підлягає задоволенню, так як дія ст. 625 Цивільного кодексу України не розповсюджується на трудові правовідносини та оплату праці, про що зазначив Верховний суд України у справі №6-43ц14 від 22.05.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП «Украерорух», здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, а також, що до об'єктів індексації, визначених у п. 2 Порядку № 1078, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із одноразової грошової допомоги суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн..

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 147588 грн..

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ - 19477064, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 758,15 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 28 квітня 2016 року.

Суддя Е.А.Іванов

Суддя К.С. Єфіменко

Суддя В.В. Андрухів